25.Договірна концепція походження держави Гобса

Мир можливий лише за умови самоподолання i обмеження природнього права iндивiда на все. Необхiдно при цьому, щоб вказане обмеження було прийняте всiма i було дотримуване примусово. Те i iнше може бути досягнуте не iнакше, як шляхом погодження всiх i домовленого встановлення незалежної влади, що оберігає домовленiсть вiд порушення. Таке походження держави. Держава за Гоббсом - єдина особа, вiдповiдальною за дiї якої зробила саму себе шляхом договору мiж собою величезної кiлькостi людей для того, щоб ця особа могла використовувати силу i засоби всiх їх так, як вважатиме за необхiдне для їх миру i загального захисту. В цьому визначеннi слiд звернути увагу на три моменти: 1) держава є єдиною особою. Влада держави єдина i неподiльна, вона зводить волю всiх громадян в одну волю; 2) Люди, що створюють державу шляхом взаємної домовленостi, не лише санкцiонують всi їїi дiї, а й визнають себе вiдповiдальними за цi дiї;3) Верховна влада може використовувати сили i засоби пiдданих таким чином, як вирiшить за необхiдне для їх миру та захисту. При цьому верховна влада не несе нiякої вiдповдальностi за свої дiї перед пiдлеглими i не зобов’язана звiтувати цi дiї перед ними. Мета держави - головним чином забезпечення безпеки. Кiнцевою причиною, метою або намiрами людей при накладаннi на себе пут є турбота про самозбереження i при цьому про бiльш сприятливе жиггя. iнакше кажучи, при встановленнi держави люди керуються прагненнями позбавитися лихого стану вiйни, що с необхiдним наслiдком природнiх страстей людей там, де немас видимої влади, що тримас їх в страху i пiд загрозою покарання, що змушує їх виконувати домовленостi i слiдкувати природнiм законам. Щодо устрою верховної влади, то вiн може бути трояким: монархiя, аристократiя i демократiя. Таким чином створюсться штучна особа, яку ми називасмо державою.її найвища влада с необхiдно абсолютною. Церква повнiстю эливасться з державою. Як основнi причини, що ведуть до роэпаду, видiляються Гоббсом: 1) недостатнiсть абсолютноi. влади; 2) брехливi вчення, що протирiчать природi держави i сприяють й послабленню. Участь народу, згiдно системi Гоббса, повнiстю вичергтусться першим обранi-iям монарха. Престолонаслiдування повинне визначатися монархом.

26. Емпіризм д Локка

Систематичностi й цiлiсностi емпiризм набув у працях видатного англiйського мислителя дж. Локка вiдмiну вiд попереднiх мислителiв-емпiрикiв, якi ставили своiм завданням пiзнання свiту, вiн зосередився на дослiдженнi можливостей розуму, зробивши поворот вiд об’екта (природи) до суб’екта. Основна його праця називаеться «дослiдження людського розумiння’>. Локк е сенсуалiстом, послiдовно реалiзуе засади сенсуалiзму в своїй концепції. Сенсуалiзлізм (лат. бет)ВИЗ — вiдчугтя, почугтя) — напрям у фiлософiї (теорiТ пiзнання), який визнас вiдчуття единим дже релом знань. Локк стверджував, що людська душа при народженнi е чистою дошкою i тiльки чуттевий досвiд залишае на нiй слiди. Вiн пiддав рiзкiй критицi вчення про «вродженi iдеї» Декарта. Локк категорично не погоджуеться з цим. Всi iдеї, на його думку, походять iз досвiду. При цьому вiн розрiзняв зовнiшнiй i внутрiшнiй досвiд. Зовнiшнiй — чуттеве сприймання речей зовнiшнього свiту, внутрiшнiй — самоаналiз дiяльностi свiдомостi (аналiз вiдчуттiв, пам’ятi тощо). Людина, наприклад, може сприймати будинок i водночас (чи пiсля) аналiзувати, ак вона його сприймае. Внутрiшнiй досвiд Локк називае рефлексiею. Визнання рефлексії — дiяльностi самого розуму як джерела iдей, свiдчило про вимушений вiдхiд мислителя вiд крайнього емпiризму. Адже так званий «внутрiшнiй досвiд» не е чуттевим досвiдом у справжньому розумiннi цього слова. Наслiдки систематично реалiзовуваного емпiризму виявились i в iншiй формi. Локк дiйшов переконання, що загальне поняття *субстанцiя> не дане в чуттевому досвiдi. Це дало йому пiдставу для висновку, що словом «субстанцiя» позначаеться припущення невiдомо чого. 1 хоча вiн утримався вiд заперечення iснування субстанцiї, це успiшно зробили його послiдовники (д. Юм).