Такт потокової лінії - це інтервал часу, за який сходять з лінії вироби, що пересуваються один за одним:

де - такт потокової лінії, хв.;

- плановий фонд часу роботи лінії за розрахунковий період, хв.;

- обсяг виробництва продукції за той самий період у натуральному вимірі.

Якщо предмети праці передаються не поштучно, а транспортними партіями ( ), то вони сходять з лінії за інтервал часу, що називається ритмом лінії:

де - ритм лінії, хв.

Кількість робочих місць обчислюється для кожної операції за формулою

де - розрахункова кількість робочих місць на і-й операції.

Вона заокруглюється до більшого цілого числа М, після чого обчислюється коефіцієнт завантаження робочих місць ( ) для кожної операції:

Швидкість руху конвеєра залежить від його такту й відстані між виробами:

де V-швидкість руху конвеєра, м/хв;

- відстань між центрами двох суміжних виробів на конвеєрі, м.

Довжина робочої зони обчислюється за формулою:

де - довжина робочої зони на і-й операції, м.

До форм суспільної організації виробництва належать концентрація, комбінування, спеціалізація і кооперування, конверсія, диверсифікація.

Під абсолютною концентрацією розуміють будь-яке укрупнення виробництва (розростання самого підприємства, або об’єднання дрібних підприємств), а під економічною концентрацією розуміють ріст питомої ваги крупних підприємств в загальному обсязі виробництва.

Концентрація промислового виробництва здійснюється в трьох основних формах:

1. Концентрація спеціалізованого виробництва, тобто концентрація виробництва конструктивно і технологічно однорідної продукції на спеціалізованих підприємствах.

2. Концентрація комбінованих виробництв, що полягає у комбінуванні різнорідних виробництв однієї або декількох галузей промисловості.

3. Збільшення розмірів універсальних підприємств. Концентрація об’єднує виробництва, не пов’язані між собою ні однорідністю і послідовністю технологічних процесів, ні комплексною переробкою сировини. Ця форма є найменш ефективною.

Основними показниками рівня концентрації в промисловості є розміри підприємства, які визначаються за :

• чисельністю працюючих;

• річним випуском продукції;

• середньорічною вартістю основних фондів;

• споживанням електроенергії за рік;

• питомою вагою крупних підприємств в загальному випуску продукції всієї галузі.

Для визначення рівня концентрації доцільно використовувати хоча б два показники одночасно.

Галузевий рівень концентрації (П_{гал.конц}) визначається за формулою :

П_{гал.конц} =

де Q_{крупн. гал}, Q _{заг. гал} – відповідно обсяг виробленої за певний період продукції крупними підприємствами і всією галуззю, грн.

Рівень народногосподарської концентрації (П_{н/г конц}) можна обчислити із співвідношення:

П_{н/г конц} =

де Q_{крупн.н/г},Q_заг.н/г - відповідно обсяг продукції, виробленої за певний період крупними підприємствами в межах народного господарства, грн.

Критерієм оптимізації розміру підприємства є мінімум суспільних витрат, який визначається:

З_прив._і.= С + Т + Е * К → min, грн.,

де З_прив._і. – приведені витрати при і-му варіанті розміру підприємства, грн.;

C – собівартість одиниці продукції при і-му варіанті, грн.;

Т - транспортні витрати на одиницю продукції при і-му варіанті, грн.;

К – питомі капіталовкладення при і-му варіанті, грн.

Комбінування – це поєднання в одному підприємстві різногалузевих виробництв, пов’язаних між собою в технічному та організаційному відношеннях.

Характерними ознаками комбінатів є:

• об’єднання різнорідних виробництв;

• пропорційність між ними;

• техніко-економічна та виробнича єдність виробництв;

• єдине енергетичне господарство, спільні допоміжні та обслуговуючі виробництва.

Розрізняють три основні форми комбінування:

1. Комбінування на основі поєднання послідовних стадій переробки вихідної сировини;

2. Комбінування на основі використання відходів виробництва (розповсюджене у деревообробній, харчовій, хімічній промисловості);

3. Комбінування на основі комплексної переробки сировини (розповсюджене в галузях, що переробляють органічну сировину).

Сучасні комбінати поєднують дві або навіть три форми комбінування.

Рівень комбінування можна охарактеризувати рядом показників:

• питома вага товарної продукції комбінатів в загальному обсязі продукції галузі , промисловості;

• питома вага сировини, напівфабрикатів, що підлягають подальшій переробці на місці їх одержання в загальній кількості тієї ж сировини і напівфабрикатів, виготовлених на комбінаті;

• кількість і вартість продуктів, що одержують на комбінатах із вихідної сировини;

• чисельність робітників, зайнятих на комбінованих виробництвах;

• виникнення соціального ефекту в результаті запобігання забруднення навколишнього середовища тощо.

Узагальнюючим показником економічної ефективності комбінування є різниця приведених витрат (З ) на некомбінованому і комбінованому виробництвах :

З = С + Е + К → min, грн.

Оптимальним є той варіант комбінування, при якому приведені витрати на проведення комбінування на даному підприємстві є мінімальними.

Спеціалізація - це процес зосередження випуску конструктивно і технологічно однорідної продукції, її окремих частин або технологічних процесів на підприємствах, в об’єднаннях або галузях.

Основними напрямками спеціалізації в промисловості є :

1. Спеціалізація на випуску певних готових виробів.

2. Виробництво окремих частин продукту.

3. Виділення окремих заводів, цехів по виконанню окремих технологічних стадій.

Відповідно до цих напрямів виділяють такі види спеціалізації :

• предметна ( випускається певний вид продукції кінцевого споживання ; може бути однопредметною і багатопредметною);

• подетальна (виробництво окремих агрегатів, напівфабрикатів, деталей, заготовок, а також виконання окремих технологічних процесів) ;

• технологічна ( стадійна ) ( перетворення окремих фаз виробництва або операцій в самостійні виробництва).

Основними передумовами розвитку спеціалізації є стандартизація і уніфікація.

Рівень заводської спеціалізації характеризується за допомогою показників питомої ваги основної продукції в загальному обсязі виробництва; широтою номенклатури та асортименту продукції, що випускається одним підприємством.

Під кооперуванням розуміють тривалі виробничі зв’язки між підприємствами, що сумісно виготовляють кінцевий продукт.

Головна умова кооперування – широка мережа подетально і технологічно спеціалізованих та організаційно відособлених виробництв.

Кооперування за галузевим принципом ділиться на внутрішньогалузеве і міжгалузеве; за територіальним принципом : на внутрішнє і міжрайонне.

В залежності від виду спеціалізації розрізняють: предметне, подетальне і технологічне кооперування.

Показниками рівня кооперування є :

1. Питома вага комплектуючих і напівфабрикатів, одержаних по кооперованих поставках, в загальному обсязі випуску продукції.

2. Кількість підприємств, що кооперуються з даними підприємствами.

3. Загальний обсяг перевезень по кооперації в натуральному і вартісному виразі.

4. Середній радіус і вартість перевезень деталей, вузлів, напівфабрикатів, що одержуються в порядку кооперування та інших.

Одним із показників економічної ефективності спеціалізації і кооперування є : умовно-річна економія (Е у-р), яку визначають за формулою:

Е =((С + Т ) - (С +Т )) х А₁

де С ,С - повна собівартість одиниці продукції до і після спеціалізації, грн.;

Т Т – транспортні витрати по доставці одиниці продукції споживачу до і після спеціалізації, грн.;

А₁ – річний обсяг випуску продукції після спеціалізації в натуральних одиницях по плану.

Оптимальним є той варіант спеціалізації, при якому досягається мінімум приведених витрат з врахуванням транспортних затрат:

З = С + Т + Е ^. К → min, грн.

Річний економічний ефект (Е ) від проведення спеціалізації по вибраному варіанту обчислюється :

Е = (З – З ) ^. А , грн.,

де З ,З - приведені витрати по порівнювальних варіантах, грн.;

А - фактичний річний обсяг випуску продукції в натуральних одиницях після проведення спеціалізації.

Економічна ефективність кооперування – це різниця між собівартістю виробу власного виробництва і його ціною з урахуванням транспортних витрат при його випуску на спеціалізованому підприємстві.

Економія від розширення кооперативних зв’язків (Е ) розраховується за формулою:

Е = ( С – ( Ц + Т )) ^. N

Де С - повна виробнича собівартість одиниці виробу, що передається на виготовлення на спеціалізоване підприємство, грн ;

Ц - гуртова ціна, по якій цей виріб буде поступати із спеціалізованого підприємства, грн ;

Т - транспортно-заготівельні витрати в розрахунку на один виріб, грн. ;

N - кількість виробів, яку одержують по кооперованих поставках за рік, натуральних одиниць.

Конверсія як форма організації виробництва характеризує істотне (іноді повне ) перепрофілювання частини або всього виробничого потенціалу підприємства на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища або глобальних чинників розвитку економіки.

Сутність диверсифікації полягає в одночасному розвитку багатьох технологічно не зв’язаних між собою видів виробництва, у значному розширенні номенклатури та асортименту виробів, що їх виготовляє підприємство.