Тема 4. Персонал

4.1. Питання для теоретичної підготовки

1. Класифікація і структура персоналу.

2. Визначення чисельності окремих категорій працівників.

3. Сучасна система управління персоналом.

4. Зарубіжний досвід формування і ефективного використання трудового потенціалу фірми.

Питання для поглибленого вивчення теми

1. Тенденції динаміки структури персоналу.

2. Концепція якості трудового життя: сутність, основні положення, соціальне значення.

3. Система розрахунків можливого підвищення продуктивності праці на підприємстві.

Література

1. Економіка підприємства : Підручник. – В 2 т. Т1 / За ред. С.Ф.По кропивного. – К.: Вид-во “Хвиля-Прес”, Донецьк: Мале підприємство “Поиск”. Т-во книголюбів, 1995. – 400 с.

2. Економіка підприємства: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.

3. Завадський Й., Червінська Л. Фактори мотивації персоналу в менеджменті. // Економіка України. – 1999. – №9. – С. 53-59.

4. Колот. А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу. – К.: КНЕУ, 1998. – 224 с.

5. Луценко А. Деякі аспекти контрактної форми регулювання трудових відносин. // Економіка України. – 1999. - №9. – С.67-71.

6. Петрова І. Методологічні проблеми узгодження робочих місць і робочої сили. // Економіка України. – 1999. - №7. – С. 43-48.

4.2. Основні теоретично-розрахункові положення теми

Кадри підприємства – це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та мають практичний досвід і навики роботи. Всі кадри підприємства поділяються на:

- промислово-виробничий персонал (ПВП);

- непромисловий персонал (НПП).

До ПВП відносяться зайняті в основних і допоміжних підрозділах підприємства, на заводах, в лабораторіях, дослідних установах, апарат заводоуправління, працівники охорони. До НПП належать зайняті у невиробничій сфері підприємства. В залежності від виконаних функцій весь персонал підприємства поділяється на чотири категорії:

• робітники;

• спеціалісти;

• службовці;

• керівники.

Робітники в залежності від відношення до процесу створення продукції поділяються на основні (які безпосередньо беруть участь в процесі виготовлення продукції) і допоміжні (які виконують функції обслуговування основного виробництва).

До службовців відносять працівників, що здійснюють підготовку і оформлення документації, господарське обслуговування, облік, контроль.

Спеціалістами вважаються працівники, які займаються інженерно-технічними, економічними та іншими роботами.

Керівники – це працівники, що обіймають керівні посади підприємства та його структурних підрозділів.

Важливим напрямом класифікації персоналу є його розподіл за професіями, спеціальностями, кваліфікацією.

Професія характеризує вид трудової діяльності, спеціальність виділяється в межах певної професії і характеризує відносно вузький вид робіт.

Кваліфікація характеризує якість, складність праці і є сукупністю спеціальних знань і навиків, які визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

За рівнем кваліфікації робітники поділяються на чотири групи (висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані, некваліфіковані), а конкретний рівень кваліфікації визначається за допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників і характеризується розрядами. Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів і службовців залежить від рівня освіти і досвіду роботи.

На сьогоднішній день співвідношення між категоріями персоналу на пересічному підприємстві України є приблизно такими: 18% - керівники, спеціалісти, службовці; 82% - робітники.

Слід розрізняти явочну, облікову та середньооблікову чисельність працівників підприємства.

Явочна чисельність включає всіх працівників, що з'явилися на роботу.

Облікова чисельність включає всіх постійних, тимчасових і сезонних працівників, котрих прийнято на роботу терміном на один і більше днів незалежно від того, перебувають вони на роботі, знаходяться у відпустках, відрядженнях, на лікарняному листку тощо.

Середньооблікова чисельність працівників за певний період визначається як сума середньомісячної чисельності, поділена на кількість місяців у розрахунковому періоді.

Різниця між обліковою та явочною чисельністю характеризує резерв (в основному робітників), що має використовуватись для заміни тих, хто не виходять на роботу з поважних причин.

Окрім оцінки персоналу з допомогою групування за названими вище ознаками, у зарубіжній та вітчизняній практиці управління трудовими ресурсами найчастіше використовуються подані нижче показники, які потребують порівняння з аналогічними в споріднених підприємствах або мають аналізуватися в динаміці.

Кількість звільнених з усіх причин

• Плинність персоналу = 

Середньооблікова чисельність

Загальна сума років роботи на даному

• Стабільність або «відданість» підприємстві всього персоналу

персоналу (середній стаж роботи = 

на даному підприємстві) Середньооблікова чисельність

• Рівень дисципліни (неявок на Неявки на роботу (людино-днів)

роботу) = 

Усього відпрацьовано (людино-днів)

Передовсім для виявлення загальної чисельності промислово-виробничого персоналу на плановий період використовується метод коректування базової чисельності:

де Ч_пл—чисельність промислово-виробничого персоналу, що необхідна для забезпечення планового обсягу виробництва, осіб;

Ч_б— базова (очікувана) чисельність, осіб;

ΔV—плановий темп зростання обсягу виробництва продукції, %

ΔЧ—сумарна зміна чисельності за пофакторним розрахунком можливого зростання продуктивності праці, осіб.

Точнішим є метод розрахунку планової чисельності на підставі повної трудомісткості виготовлення продукції:

де — повна трудомісткість виробничої програми планового року (включає технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування та управління виробництвом), нормо-годин;

Т_рп —розрахунковий ефективний фонд часу одного працівника, годин;

K_вн —очікуваний коефіцієнт виконання норм.

Чисельність робітників, що зайняті на роботах, які нормуються ( ) розраховується за формулою

де t_i  планова трудомісткість одиниці і-го виду-виробу, нормо-годин;

m_i  кількість виробів і-го виду, одиниць;

n  кількість видів виготовлюваних одиниць.

Чисельність основних робітників, зайнятих на ненормованих роботах ( ), - контроль технологічного процесу, управління апаратами, машинами та іншим устаткуванням, розраховується за нормами обслуговування, а саме:

де m_о —кількість об'єктів, що обслуговуються (агрегатів і т. ін.);

П_зм — кількість змін роботи на добу;

Кяо — коефіцієнт переводу явочної чисельності в облікову, який розраховується за формулою

де f — плановий процент невиходів робітників на роботу;

Н_об —норма обслуговування одного агрегату (машини) — кількість об'єктів на одного робітника.

Чисельність робітників (в основному допоміжних), для яких неможливо встановити норми обслуговування та розрахувати трудомісткість робіт ( ), визначається за формулою

де П_рм — кількість робочих місць.

Чисельність працівників управління спеціалістів, службовців розраховується за кожною функцією методом прямого нормування.

Підготовка кадрів в Україні здійснюється через систему державних і недержавних навчальних закладів. Формами підготовки кваліфікованих робітників є такі:

1. навчальні заклади з підготовки молодших спеціалістів;

2. індивідуальне й бригадне навчання безпосередньо на виробництві;

3. курси оволодіння другою і суміжними спеціальностями.

Підготовку службовців і спеціалістів здійснюють навчальні заклади різних рівнів (коледжі, інститути, університети, академії). Підготовка кадрів для підприємств нових (недержавних) форм господарювання здійснюється державними і недержавними навчальними закладами на основі укладених договорів між підприємствами і навчальним закладом. Підприємства відшкодовують витрати на ці цілі за рахунок власних коштів.