3. Мотивація в адміністративно-територіальному управлінні

Важливою є функція мотивації. Основна мета процесу мотивації – це отримання максимальної віддачі, підвищення загальної результативності діяльності.

На думку низки авторів, мотивація – це свідоме прагнення до певного задоволення потреб, до успіху. Інші під мотивацією розуміють зовнішні подразники, що активізують діяльність.

В узагальненому вигляді мотивація – це процес спонукання себе й інших до діяльності для досягнення особистих цілей і цілей організації.

Досить поширеним є визначення мотивації як рушійної сили поведінки, як прагнення людиною активної дії з метою задоволення своїх потреб.

Мотивацію визначають і як стан особи, що характеризує рівень активності і спрямованості дії людини в конкретній ситуації. При цьому мотив виступає як привід, причина, об'єктивна необхідність щось зробити, спонукання до певної дії .

Така різноманітність визначень засвідчує, що мотивація загалом – це складне і багатогранне явище.

З'ясовуючи сутність і природу мотивації, маємо усвідомлювати, що йдеться передусім про особистісний процес, який і спрямовує її поведінку в певне русло, спонукає її поводитись у конкретній ситуації в певний спосіб. На поведінку людини в процесі трудової діяльності впливає комплекс факторів мотиваторів, що спонукають до діяльності: зовнішніх – на рівні держави, галузі, регіону, підприємства та внутрішніх — складових структури самої особистості працівника (потреби, інтереси, цінності людини, пов'язані з її особистістю та соціокультурним середовищем, особливості трудової ментальності тощо).

Отже мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, визначають поведінку, форми діяльності, надають цій діяльності спрямованості, орієнтованої на досягнення особистих цілей і цілей організації.

В адміністративно-територіальному менеджменті основним мотивуючим чинником є заробітна плата, проте, існує багато інших чинників, що примушують людину ефективно працювати, причому постійно зростає не лише їх діапазон, а і вдосконалюються форми та методи мотивації, застосовуються інноваційні підходи.

З іншого боку мотивація є одним з основних засобів вдосконалення адміністративно-територіального менеджменту, забезпечення оптимального використання ресурсів, мобілізації наявного кадрового потенціалу.

Мотивація в адміністративно-територіальному менеджменті конкретизується до умов діяльності та завдань, які вирішуються і формується на законодавчій базі, яка визначає їх сутність.

Зокрема, відповідність заробітної плати, присвоєння рангів, виплат за стаж державної служби та інтенсивність, які прямо визначають задоволення потреб, так і просування по службі як мотивація на майбутні періоди.

Отже, включає цілу низку складових, які притаманні взагалі мотивації персоналу, а саме: мотивацію трудової діяльності, тобто спонукання до ефективної трудової діяльності, що забезпечує необхідні винагороди і задовольняє наявні потреби; мотивацію стабільної та продуктивної зайнятості; мотивацію розвитку конкурентоспроможності працівника; мотивацію володіння засобами виробництва; мотивацію вибору нового місця роботи тощо.

Важливим з теоретичної і практичної точки зору є питання про співвідношення «внутрішньої» і «зовнішньої» мотивації.

Характерними різновидами зовнішньої мотивації є стимулювання згідно з чинним порядком призначення премій, правилами внутрішнього трудового розпорядку, наказами та розпорядженнями керівництва, правилами поведінки тощо.