2. Регіон як, як головний об’єкт атм

Регіон (латинське слово) означає область, місцевість, район.

Означення регіону витікає із законодавчо визначеного територіального устрою, розподілу державної власності на державну та комунальну, розмежування владних повноважень між державними, регіональними та самоврядними органами управління, передачею значної їх частини на міс­цевий рівень, особливо щодо комплексного розвитку територій, а також відмінностей економічного стану, природно-кліматичних умов, місця розташування, традицій, звичаїв і т.д.

Існує класичне визначення регіону, як певної територіальної одиниці (району, області), що відрізняється з поміж інших таких же одиниць специфічними рисами (географічними, геологічними, етнографічними, економічними).

Ще є визначення регіону як окремої самостійної господарської одиниці, що має означені територіальні межі, органи управління, матеріальну і фінансову основу діяльність якої визначається законодавством країни та регіональними стратегічними завданнями і цілями.

Поняття регіон пов’язане з адміністративно-територіальним поділом, що враховує соціально-економічні, природно-географічні і етнокультурних особливості територій, якими визначається структура органів управління, їх функції та завдання. До основних завдань відноситься:

• розвиток промисловості;

• розвиток сільського господарства;

• розвиток торгівлі й платних послуг;

• формування бюджету;

• забезпечення зайнятості населення;

• збереження довкілля;

• збереження культурної самобутності.

Область як регіон – це частина території України, що виділена у межах адміністративно-територіального поділу країни з метою забезпечення ефективного управління соціально-економічним розвитком.

Область як регіон має такі ознаки:

- відносна самостійність господарювання в межах національної економіки за рахунок самозабезпечення природними, матеріальними, трудовими й фінансовими ресурсами;

- наявність органу управління (облдержадміністрації в кожній області України);

- наявність територіально-виробничої структури в межах регіону;

- можливість удосконалення системи територіального поділу праці;

- функціонування регіональної інфраструктури (ринкової, виробничої, соціальної, комунікаційної, транспортної).

Завдання сучасного комплексного розвитку територій з врахуванням їх особливостей, пріоритетів переваг та можливостей щодо задоволення потреб життєдіяльності населення вимагають удосконалення управління як наукової категорії щодо запровадження сучасних форм і методів, дотримання науково-обгрунтованих принципів, практики організації управлінської діяльності.

Стосовно виконавчої влади адміністративно-територіальний менеджмент є регламентована, підпорядкована зверху до низу організація влади з чітко визначеними функціями для всіх ланок системи.

Водночас, такий чинник як самостійність, ініціативність, демократичність, колективність реалізується в тій частині адміністративно-територіального управління, яка забезпечується системою органів місцевого самоврядування.

Тема ІІ. Законодавче забезпечення АТМ. Принципи АТМ.

1. Нормативно-правові засади управління територіальним розвитком

2. Принципи АТМ