1. Фактри та передумови зовнішньоекономічної діяльності

До групи сталих факторів ЗЕД, які об’єктивно впливають на ефективність торговельно-економічного співробітництва, необхідно віднести наступні – суміжність територій, наявність тісних коопераційних і технологічних зв'язків у багатьох галузях промисловості та розгалужених взаємно доповнюючих транспортних мереж, відсутність територіальних претензій.

Другими за важливістю є фактори, які характеризують економічний розвиток країни-партнера та можливості економічного потенціалу щодо обсягів торгівлі і перспектив її нарощування.

Не менш значимим є фактор розвитку договірно-правової бази та механізмів реалізації домовленостей.

Перша група факторів є даністю, яка об’єктивно забезпечує переваги економічного співробітництва у порівнянні з іншими країнами.

Друга група факторів потребує всебічного аналізу. Насамперед, варто підкреслити значення стабільного зростання основних показників і привернення уваги партнерів незалежно від оцінки інших чинників розвитку.

Міжнародні економічні процеси в сучасний період динамічно розвиваються – вдосконалюється законодавство, розвиваються інформаційні технології, стрімко зростають обсяги зовнішньої торгівлі, посилюється боротьба за ринки збуту продукції, загострюються енергетичні проблеми тощо. В контексті зазначених змін Україні важливо в рамках СОТ нарощувати товарообіг з країнами стратегічними партнерами, акцентувати увагу на пошуку нових ринків збуту, посилювати експортну складову зовнішньої торгівлі, надати першочергову увагу надходженню до країни іноземних інвестицій. Як показує аналіз наукових публікацій, експертних оцінок, статистичних даних головними чинниками відносин у зовнішньо-економічній сфері є юридично-правова регламентація та діяльність організаційних структур щодо приведення в дію управлінських механізмів з реалізації договірної бази. До цього часу зазначені проблеми недостатньо узагальнені українською наукою, зокрема, щодо визначення найбільш ефективних методів вибору пріоритетів та вивчення особливостей розвитку країн-партнерів.

У число базових передумов економічного співробітництва входять:

• вигідне економіко-географічне положення;

• розвинені системи транспортних комунікацій і в цілому виробничої інфраструктури;

• значні земельні, водні, лісові ресурси, наявність важливих корисних копалин (калійні й кам'яні солі, сировина для виробництва будівельних матеріалів та ін.);

• потужна будівельна база;

• значний науково-технічний потенціал;

• багатогалузевий промисловий комплекс;

• високий загальноосвітній рівень населення, невисока ціна робочої сили;

• комплексність розвитку територій і достатня сформованість міжгалузевих зв’язків;

• багатовекторні зовнішньоекономічні відносини;

• система професійної підготовки кадрів.

Бар'єрами, які заважають розвитку вважаються:

• недосконалість законодавчо-нормативної бази, яка зберігає переваги адміністративних важелів управління економікою;

• недостатній розвиток конкурентного середовища на внутрішньому ринку товарів і послуг, капіталів, робочої сили;

• високий рівень зношення активної частини основних виробничих фондів і застарілі в значній мірі виробничі технології, нерозвиненість інноваційної інфраструктури;

• недостатній рівень менеджменту для роботи в ринкових умовах;

• надмірний податковий тягар на товаровиробників.

Для ЗЕД важливо:

• макроекономічне регулювання не лише засобами грошово-кредитної й податково-бюджетної політики, але й охоплення сфери економіки (структурна, інвестиційна політика) і трудових відносин (регулювання зайнятості);

• особливе значення для державних органів мало підтримання конкурентних відносин в економіці, що забезпечується засобами структурної політики й сприянням розвитку малого й середнього бізнесу;

• висока частка державного бюджету у ВВП;

• розвинена система підтримки населення при провідній ролі в ній держави, коли соціальні витрати становлять значну частину державного бюджету;

. податкова система забезпечує вирівнювання доходів;

• сильна й ефективна державна влада, що забезпечує політичну стабільність, безпеку, соціальну справедливість і громадський порядок;

• рівність різних форм власності, в основі якої лежить головний критерій розвитку економіки – ефективність ведення господарства. Приватизація розглядається як засіб пошуку зацікавлених інвесторів, створення ефективного власника;

• багатовекторність зовнішньоекономічної політики;

• активізація інтеграційних процесів , насамперед економічних;

• сильна соціальна політика держави, зокрема адресна соціальна допомога.

загальна соціальна орієнтація економічної системи;

• побудову політичних і ідеологічних структур соціальної демократичної правової держави;

• формування розвиненого громадянського суспільства й самоврядування;

• пріоритетний розвиток людського потенціалу;

. перехід на інноваційний ресурсозберігаючий тип відтворення;

. підвищення ефективності виробництва й конкурентоспроможності країни;

• інтенсивне впровадження наукоємних технологій інформаційного суспільства;

• впровадження екологічного імперативу.

Крім того, перспективна модель економіки декларує забезпечувати:

• наступність діючої моделі розвитку й орієнтацію на світовий досвід;

• єдність економічної ефективності й соціальної справедливості;

• єдність приватної власності й інтересів держави, відповідальність підприємця перед суспільством;

• економічну свободу людини й свободу економічного вибору;

• рівність державних і приватних суб'єктів ринкових відносин;

• економічне й соціальне партнерство;

• орієнтацію на життєві потреби населення й ріст його добробуту;

• пріоритет прав громадян;

• відповідальність держави перед громадянами та їх соціальний захист;

• обмеження сфер дії адміністративного механізму регулювання;

. сполучення вільної конкуренції з регулюванням;

. взаємодія праці й капіталу в рамках партнерства.