2. Розробка плану стратегічного розвитку регіону

належить до функції прогнозування. Єдиний порядок його розробки здійснюється згідно з наказом Міністерства економіки № 224 від 29 липня 2002 року.

План стратегічного розвитку регіону (ПСРР) визначає цілі, завдання, пріоритети, напрями економічного і соціального розвитку на середньостроковий (4-6 років) та довгостроковий (10-15 років) періоди.

З метою розробки плану створюється робоча група, яка оцінює зовнішні та внутрішні чинники, перспективи, порівняння середніх показників до попереднього періоду, з показниками сусідніх регіонів та нормативними показниками.

В плані визначають скоординовані дії центральних, регіональних та місцевих органів влади і критерії вирішення завдань.

На основі ПСРР розробляються щорічні програми соціально-економічного розвитку, укладаються угоди співробітництва між гілками влади.

ПСРР включає – вступ з обгрунтуванням мети; основну аналітичну частину щодо стану регіону; концепцію розвитку регіону; характеристику конкурентних переваг регіону та обмежень; стратегічні та поетапні дії; оперативні кроки з детальним описом заходів, термінів, виконавців, джерел; механізми реалізації плану.

В аналітичній записці міститься – географічне розташування регіону; природні та матеріально-сировинні ресурси; адміністративний поділ; особливості; екологічна ситуація; фінансво-бюджетний стан; показники рівня життя.

Економічний потенціал оцінюється за основними фондами, виробничими галузями; інвестиційно-інноваційною діяльністю; інфраструктурою; науково-технічним потенціалом; розвитком туристичної галузі; рівнем безпеки; зовнішньо-економічним співробітництвом

За формулою локалізації визначаються галузі регіональної спеціалізації, які мають конкурентні переваги.

Кл = Чпр/Чпд

де Кл – коефіцієнт локалізації;

Чпр – частка продукції, що виробляється регіоні;

Чпд – частка продукції, що виробляється в державі

При визначенні перспектив адміністративно-територіального розвитку перевага надається населеним пунктам з більшою щільністю населення, виробничим потенціалом, близькістю до центрів, комунікацій тощо.

Роль в оцінці відіграють земельні ресурси, наявність рекреаційних зон, рівень забудови, мінерально-ресурсний потенціал, освітньо-культурна сфера, демографічна ситуація, інвестиційна привабливість, кадрове забезпечення, наявність неурядового сектора тощо.

Оцінюється також “соціальний капітал” – традиції підприємництва, історична спадщина, рівень безпечного проживання, довіра населення до влади.

Особливе питання поряд з перевагами вивчення загроз – проблем з питною водою, можливість екологічних та техногенних катастроф, енергозабезпеченість.

В плані дається бачення майбутнього стану регіону (оптимістичне), що є основою для розробки конкретних завдань.

Розроблення плану здійснюється на основі діагнозу стартових умов – СВОТ( сильні сторони, вади, обставини, труднощі). Тобто визначаються фактори, що сприятимуть розвитку та ті, що гальмуватимуть його.

Опрацьовується декілька варіантів плану та вибирається на основі публічного обговорення основний.

Визначаються найбільш пріоритетні цілі. Наприклад, згортання екологічно небезпечних виробництв, стимулювання розвитку експортних галузей, створення нових робочих місць, розбудова міжнародних шляхів, залучення інвестицій, реабілітація населених пунктів. Як правило кількість пріоритетів не перевищує – 5.

При визначенні механізмів реалізації обгрунтовуються заходи нормативно-правового, організаційного, фінансово-економічного, кадрового, інформаційного, науково-проектного забезпечення тощо.

Крім ПСРР розробляються стратегії розвитку кожної територіальної громади.

Розробка стратегії засновується на принципах – соціальна спрямованість, демократичність, самостійність, партнерство, об’єктивність, сталість (врахування сучасних інтересів та інтересів наступних поколінь), системність, етапність, спадковість, адаптивність.

З урахуванням стратегії регіонального розвитку розробляються генеральні плани розвитку населених пунктів, а також бізнес-проекти спільно з приватними структурами.

При розробці ПСРР використовується опитування населення. Залучення фахівців, використання вітчизняного і закордонного досвіду.

До плану додається табличний матеріал й групуються чинники переваг та загроз.

В практиці стратегічного планування застосовується моделювання.

Моделі можуть бути такі: розвиток регіону, чи міста як промислового, аграрного або промислово-аграрного; як науково-освітнього або культурного центру; як транспортного вузла; як торгового центру; як ділового та адміністративного центру; як центру сервісного обслуговування; як туристичного кластера.

Однак на практиці застосовуються комбіновані моделі з визначенням тих або інших пріоритетів.