
- •Лекція №11
- •Тема 8: Витрати підприємства
- •План лекції:
- •Література:
- •Зміст лекції:
- •1. Економічний зміст витрат виробництва. Поняття і види собівартості продукції.
- •1. В залежності від часу формування затрат розрізняють:
- •2. Показники собівартості продукції
- •2. Собівартість окремих видів продукції (послуг).
- •3.Групування витрат, що формують собівартість продукції.
- •4. Джерела і шляхи зниження собівартості продукції
- •5. Планування собівартості продукції за факторним методом
- •6. Індексний метод розрахунку зниження собівартості продукції.
- •7. Складання кошторису витрат на виробництво і калькулювання собівартості одиниці продукції.
- •Ключові терміни і поняття
- •Лекція №12
- •Тема 8: Витрати підприємства
- •План лекції:
- •Література:
- •Зміст лекції:
- •1. Економічний зріст, функції та види цін
- •2. За галузевою формою продукції.
- •2.Гуртові та роздрібні ціни на продукцію, їх формування. Франкування цін
- •Мета і методи ціноутворення в умовах ринку.
- •Задачі для самостійного розв’язання:
2. За галузевою формою продукції.
- У промисловості – гуртові (це ціна, за якими державні, колективні та приватні підприємства розраховуються між собою або з гуртовими посередниками за великі партії товарів);
- У сільському господарстві – закупівельні (це ціни, за якими сільськогосподарські виробники продають свою продукцію державним, кооперативним, переробним, торговельним та іншим фірмам.);
- У будівництві – кошторисні ( ціни, та розцінки які використовуються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, та реконструкції будівель);
- На транспорті – тарифи (це розмір оплати житлових, юридичних, комунальних, туристичних, банківських, побутових та інших послуг);
- В торгівлі – роздрібні (ціни, за якими здійснюється продаж товарів населенню торговельними підприємствами або закладами громадського харчування).
Важливу роль у вирішені завдань НТП відіграють лімітні (встановлюються на стадії розробки нової продукції і відображають гранично допустимий рівень її ціни) і ступеневі ціни – гуртова ціна, яка поступово знижується на певних етапах серійного випуску продукції.
2.Гуртові та роздрібні ціни на продукцію, їх формування. Франкування цін
В основі формування гуртових та роздрібних цін лежать собівартість продукції до якої додаються величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір.
Податок на додану вартість (ПДВ) є видом універсального акцизу, який встановлюється за єдиною ставкою до всього обороту. Це основний вид непрямого оподаткування, який забезпечує основну масу податкових надходжень до бюджету. Реальним об’єктом оподаткування виступає додана вартість – сума заробітної плати і прибутку, оскільки при сплаті податку вираховується та його сума, що сплачена платником своїм постачальникам.
В Україні встановлена єдина ставка ПДВ і має два вираження:
20% - включення в ціни товарів, робіт, послуг;
16,67% - визначення суми ПДВ в реалізації товарів, робіт, послуг за цінами, що включають ПДВ.
Акцизний збір (АЗ) є видом специфічних акцизів, що встановлюються за індивідуальними ставками для кожного товару. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлюється Верховною Радою України. Платниками АЗ є національні виробники підакцизних товарів та суб’єкти, що імпортують чи реалізують товари. Об’єктом оподаткування виступає оборот реалізації підакцизних товарів, а для імпортних – їх митна вартість.
Роздрібна ціна включає гуртову ціну промисловості і торговельну надбавку (знижку). Торговельна надбавка покриває витрати торговельних організацій і забезпечує їм одержання прибутку.
Сучасне ціноутворення передбачає систему франкування цін. Франко– вид зовнішньоторговельної угоди купівлі-продажу, коли в ціну товару включають витрати на його страхування і доставку у місце, зазначене у договорі.
Ціни “ФРАНКО” – гуртові ціни, які встановлюються з врахуванням передбаченого контрактом порядку відшкодування транспортних витрат на доставку товарів покупцеві.
Найбільш поширеними є ціни:
- франко – вагон – станція відправки (включає витрати на доставку продукції з підприємства до станції відправки, а також вантажні роботи);
- франко – вагон станція призначення (включає всі витрати пов’язані із доставкою продукції до місця знаходження споживача);
- франко – кордон (використовується у зовнішньоекономічних угодах і крім транспортних витрат у доставці товару до відповідного кордону, включає витрати на його страхування і митні витрати).