1.2.Соціальні дослідження.

Архітектура і містобудування формують середовище суспільних процесів, і є важливим розділом соціального управління – цілеспрямованого впливу на суспільство в аспекті його просторової організації. Соціальні дослідження спрямовані на обґрунтування рішень в містобудівному і архітектурному проектуванні.

Цілі і завдання соціальних досліджень – вирішувати питання визначення соціальної значущості архітектурного рішення об’єкту. Тобто, чи реалізує архітектурне спорудження своє призначення, чи існує психологічний комфорт. У результаті чого визначається оцінка його ефективності. Так само необхідні знання і облік того, як різні суспільні структури впливають на просторову організацію суспільства (дивись рис.1.5; 1.6).

Рис.1.5. Модель сталого розвитку. Sustainable developmente.

Рис.1.6. Моделі взаємозв'язку соціальних та просторових характеристик.

1 - галузева структура; 2 - характер діяльності(у сфері виробництва і споживання); 3 - територіальна організація; 4 - оцінка соціальної корисності діяльності.

Соціальні дослідження проводять шляхом тестування, соціальних опитувань, що узагальнюють дані демографії, економіки, соціології, соціальної географії і ряду інших суспільних дисциплін.

В процесі опитування постійно йде "переклад" соціально-функціональних понять в архітектурно - планувальні і навпаки.

В результаті опитування визначають:

1) чи існує психологічний комфорт;

2) соціальну значущість архітектурно-містобудівного рішення та чи буде споруда соціально затребувана;

3) чи реалізує своє призначення архітектурна споруда, і чи не буде воно моральне застаріле.

Отже, соціальні дослідження формують розвинену галузь знань прикладного характеру, що включають соціально-економічні, соціально-демографічні, соціально-психологічні і інші розділи. Узагальнювальні дані відповідних розділів, соціологія архітектури формує комплексне обґрунтування проекту або соціальний прогноз, як базу його розробки. Для соціального опису архітектурно-містобудівних об'єктів враховуються наступні аспекти по К. Доксиадісу (дивись рис.1.7), що визначають взаємозв'язок функціонально-поведінкового і просторово-планувального рівнів і допомагають в компонуванні східних функцій і відособленню різнорідних:

1.соціальні функції;

2.ієрархія функцій;

3. просторово-тимчасовий вимір ( простір та час визначають рамки "що, де, коли") ;

4. масштаби явищ, значущість подій, й охоплення населення.

Рис. 1.7. Аспекти соціального опису архітектурно-містобудівних об’єктів (по К.Доксіадісу): 1 – соціальні функції; 2 – ієрархія функцій; 3 – просторове і тимчасове вимірювання; 4 – масштаби явищ.

Екистична шкала (по К. Доксиадісу) – ця програма потенційно здатна грати роль ланки, що є посередником, між соціологічним знанням і містобудівним знанням-умінням, оберненим на один і той же соціально-просторовий об'єкт.

Історично, соціально - територіальний зв'язок обумовлений, по Костянтину Доксиадісу, сукупною потребою індивіда до мінімізації зусиль у взаємозв'язку з іншими суб'єктами і оточенням, а також з максимізацією потенційних контактів. В основному це обумовлено особливістю взаємозв'язку геометрії соціальних зв'язків людини і просторових дистанцій. У рамках парадигми "інтеракціонізму" індивідові властива взаємодія з штучним або природним оточенням за принципом, схожим зі спілкуванням з іншими людьми.

Отже, організація забудови, а саме просторові дистанції між житловими одиницями відповідають дистанції комфортних соціальних зв'язків між людьми, тобто будується за законами ідентичним законам спілкування людей. Наукою, що займається вивченням геометрії соціальних зв'язків людини на фізичному рівні є, - "проксемика".

Проксемика (від англ. proximity – близькість) – область соціальної психології і семіотики, що займається вивченням просторової і тимчасової знакової системи спілкування [по матеріалах wikipedia]. Термін "проксемика" був введений в 1950 -х. роках антропологом Едвардом Холлом. По Е. Холлу існує класифікація "територіальних зон спілкування", що характеризується оптимальними "зонами" для різних видів спілкування.(рис. 1.8)

Рис.1.8. Класифікація "територіальних зон спілкування".

Так розрізняють:

1.Інтимну зону - 150-450 мм

2.Особиста дистанція - 450 -1200 мм

3.Соціальна дистанція - 1200 мм - 2100 мм

4.Публічна дистанція - 3500 мм - 7500 мм.

(Дана класифікація територіальних зон спілкування за Едвардом Холлом).

Безумовно, вище позначені дистанції не є геометричними константами. Існує множина чинників тих, що формують ці дистанції і передусім це культурні відмінності між людьми.

У свою чергу, соціальні структури впливають на програми архітектурного проектування в двох аспектах:

- визначають організацію суспільства, що виражається в просторових структурах і параметрах;

- виражають потреби соціального суб'єкту у формуванні довкілля, включаючи як матеріальні, так і духовні його потреби.