Тема 15. Фіскальна політика держави

Загальний ефект від зміни витрат визначається за форму­лою

АУ = іПе-ДС, (15.5)

де ДУ — зміна сукупних доходів;

АЄ — зміна державних витрат;

пг_с — мультиплікатор державних витрат.

За станом державний бюджет буває:

збалансований {нормальний), коли надходження та витрати бюджету врівноважені;

дефіцитний, якщо витрати перевищують доходи;

профіцитний, коли доходи перевищують витрати.

За формулою вияву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований.

Відкритий бюджетний дефіцит — це офіційно визнаний дефіцит у законі про бюджет на відповідний рік.

Прихований бюджетний дефіцит виникає внаслідок за­вищення обсягів планових доходів і введення до складу до­ходів джерел покриття бюджетного дефіциту.

За причинами виникнення вирізняють вимушений і сві­домий бюджетний дефіцит.

Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком зменшення обсягів ВВП і відповідно обмеженості фінансових ресурсів країни. Прикладом такого дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.

Свідомий бюджетний дефіцит виникає в результаті дис­креційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямо­вані зміни в обсязі державних витрат, податків і сальдо дер­жавного бюджету.

Цей дефіцит формується за умов, коли для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд ціле­спрямовано знижує ставки оподаткування й збільшує дер­жавні витрати. Таким чином, у період економічного підне­сення цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.

За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють ак­тивний і пасивний бюджетний дефіцит.

Активний бюджетний дефіцит характеризується спря­муванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.

Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спря­муванням коштів на покриття поточних витрат (соціальні трансферти, виплата заробітної плати в бюджетній сфері, сплата відсотків за боргом тощо).

Джерелами фінансування дефіциту бюджету можуть бути:

грошово-кредитна емісія (монетизація дефіциту) — суто інфляційний шлях покриття бюджетного дефіциту (за Бюджетним кодексом України емісійні кошти НБУ не мо­жуть бути джерелом фінансування дефіциту державного бюджету України);

позики держави (АВ) — менш інфляційний шлях по­криття бюджетного дефіциту.

Державні позики використовуються за умов:

наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів;

довіри кредиторів до держави;

зацікавленості кредиторів (за допомогою відсоткової політики та високих гарантій повернення боргу).

Дефіцит державного бюджету дорівнює сумі додатково випущених в обіг грошей і позик, тобто

ІЖР = ДМ + АВ, (15.6)

де ОЕР — дефіцит державного бюджету;

ДМ — додаткова емісія грошей;

АВ — сума приросту боргу.

Бюджетне обмеження — це обмеження витрат величи­ною доходу.

Державне бюджетне обмеження за змістом — це обмежен­ня витрат держави, зумовлене фінансовими можливостями. І в цьому аспекті його можна виразити математично так:

К = ВІ₁₊гВ^е_п__{1 +} Т_Л-Тг_п -(С® + /„^с), (15.7)

де В% — чисті фінансові активи держави в п-му році;

В^е_п-1 — чисті фінансові активи в (п - 1)-му році;

г — відсотки з чистих фінансових активів попереднього року;

Т_п — податки в га-му році;

336

—