Тема 15. Фіскальна політика держави

доходи держави від власної виробничої й інших форм діяльності;

платежі за ресурси, які згідно з чинним законодав­ством належать державі;

соціальні та бізнесові трансферти тощо.

Податки — фінансові відносини між державою та плат­ником податків з метою створення загальнодержавного цент­ралізованого фонду грошових коштів, потрібних для вико­нання державою її функцій у порядку та на умовах, визначе­них законодавством.

Прямі податки впливають на пропозицію праці (Ь⁸). По­яснюється це тим, що прямими податками оподатковуються факторні доходи. На використання домогосподарствам спря­мовується дохід за вилученням податків (У^). Якщо частка, що вилучається через пряме оподаткування, значна, то втра­чається інтерес економічного суб’єкта більше заробляти.

Непрямі податки впливають на обсяг виробництва та рі­вень цін.

Податкова ставка — це законодавчо запроваджений об­сяг податку на одиницю оподаткування.

Гранична податкова ставка — відношення приросту ви­плачуваних податків до приросту доходу, тобто

ПГ),^, (15.1)

де Т(У)_гр — гранична ставка оподаткування;

АТ — приріст податкових надходжень;

А У — приріст доходу.

Середня податкова ставка — це відношення обсягу по­датків до величини доходу, який оподатковується:

7ТПсеред=у, (15.2)

де 7’(У)_серед — середня ставка оподаткування;

Т — величина податкових надходжень;

У — дохід.

Для стимулюючого впливу на економіку застосовують по­даткові пільги у формах нульової та пільгової ставок оподат­кування.

333

Державні витрати як економічна категорія — це гро- шові відносини, пов’язані з розподілом та використанням централізованих і децентралізованих грошових фондів дер- жави з метою фінансування загальнодержавних програм со- ціально-економічного розвитку.

За терміном використання витрати поділяють на поточні та капітальні.

Поточні витрати — витрати бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій, органів державного управління, а також на фінансування заходів соціального за- хисту населення.

Капітальні витрати — це витрати бюджету на фінансу- вання інвестиційної й інноваційної діяльності, а саме:

інвестиції виробничого та невиробничого призначення;

фінансування структурної перебудови економіки;

субвенції та інші витрати, пов’язані з розширенням, відтворенням.

За напрямами використання вирізняють чотири групи державних витрат:

витрати на споживання в державному секторі економі- ки (С_с);

державні інвестиції (7_С);

трансферти приватному секторові (7>);

відсотки за державними боргами (гІ)^#).

Мультиплікатор державних витрат (т_а) обчислюється за

формулою

АУ 1

~^с'

Якщо планові витрати враховуватимуть вплив прямих податків (Т = Т (У) • У), то мультиплікатор державних витрат визначатиметься за такою формулою:

1

сЧЇ-О’

де і — частка податків у сукупних доходах.

Мультиплікатор державних витрат показує, на скільки зміняться сукупні доходи (У) при зміні державних витрат (С?) на одиницю.

^тс= — = ~* 7- (15.3)

77- 77’ (15.4)

334