Тема 14 грошово-кредитна політика

Теоретичні основи

Грошово-кредитна система — це форма організації гро­шового обігу, яка історично та законодавчо склалася в тій чи іншій країні.

Купівельна спроможність грошей визначається кількіс­тю товарів і послуг, які можна придбати на грошову оди­ницю.

Грошово-кредитна політика — сукупність форм і засобів державного впливу на пропозицію грошей (М^в) з метою за­безпечення рівноваги між пропозицією грошей і попитом на них.

Згідно з кейнсіанською концепцією грошової політики:

грошова політика менш впливова, ніж бюджетно-по­даткова;

зміна грошової пропозиції (М^я) може впливати на су­купні витрати (АО) опосередковано шляхом зміни ставки відсотка (і);

є певні обмеження впливу грошової пропозиції (М^в) на ставку відсотка (і), а ставки відсотка — на рівень інвести­цій (І);

310

коливання грошової пропозиції (М^в) змінюють ставку відсотка (і), яка визначає рівень інвестування, а інвестиції (/) як складова сукупних витрат впливають на сукупний попит (АО) і рівноважний обсяг виробництва (У).

Відповідно до монетаристської концепції грошової полі­тики:

зростання грошової маси (М^я) призводить до зростання темпів інфляції (Р);

зміна грошової пропозиції (М^я) безпосередньо впливає на сукупні витрати (А£)), оскільки за основу береться рівнян­ня обміну М • V = Р • У;

маніпулюючи грошовою масою, не можна вплинути на ставку відсотка;

головним засобом пожвавлення економіки має бути не стимулювання зростання грошової пропозиції, а структурні зміни економіки, розширення виробничих можливостей.

Засоби прямого впливу на пропозицію грошей

Монопольне право центрального банку здійснювати емі­сію банкнот є основою контролю за пропозицією готівки.

Особлива роль центрального банку (ЦБ) у формуванні кредитних ресурсів є основою контролю за пропозицією без­готівкових грошей.

Діють три канали емісїї сучасних банкнот:

банківське кредитування економіки, яке забезпечує зв’язок грошового обігу з динамікою ВВП;

банківське кредитування уряду, коли емісія банкнот здійснюється з метою покриття дефіциту державного бю­джету;

емісія банкнот під приріст офіційних золотовалютних резервів у країнах з активним платіжним балансом.

Важливим показником забезпечення обороту ВВП грошо­вою масою є коефіцієнт (рівень) монетизації. Він визначаєть­ся як відношення величини грошового агрегату М₂ (висо- коліквідних грошей) до грошової оцінки ВВП, тобто

^кМі = ^Мп . (14.1)

^т ВВП₍

де К_ш — коефіцієнт монетизації ВВП у період і;

311

М₂₍ — високоліквідні гроші в період V,

ВВП_І — обсяг ВВП за період і.

До наслідків низького рівня монетизацй економіки нале­жать:

загострення кризи платежів;

зростання частки бартерних операцій;

недотримання термінів сплати податків;

посилення доларизації економіки;

зростання частки тіньового сектору;

порушення термінів виплати заробітної плати, пенсій, стипендій тощо.

Опосередковані засоби грошово-кредитної політики

До монетарних інструментів опосередкованого впливу належать: операції на відкритому ринку; регулювання облі­кової відсоткової ставки на позики та банківських резервів.

Операції на відкритому ринку — це гнучкий валютно- політичний інститут, який виявляється в продажу чи купів­лі центральним банком цінних паперів на “відкритому рин­ку”. Його застосовують для здійснення експансійної (купів­ля) чи рестрикційної (продаж) грошової політики.

Метою кредитної експансії є збільшення зайнятості та розвиток виробництва шляхом збільшення пропозиції гро­шей (М^я). Кредитна реєстрація застосовується з метою за­побігання економічній кризі та зниження темпів інфляції шляхом обмеження пропозиції грошей (М^в).

Отже, купуючи чи продаючи державні цінні папери, ЦБ може впливати на обсяг грошової маси. Наприклад, продаю чи комерційним банкам, фірмам або населенню цінні держав­ні папери, він вилучає з обігу гроші, зменшуючи резерви ко­мерційних банків і депозити фірм і домогосподарств, що, у свою чергу, мультиплікативно впливає на зменшення пропо зицїї грошей (М^в). Викуповуючи державні цінні папери в за­значених суб’єктів, ЦБ збільшує надлишкові резерви комер ційних банків і депозити фірм і домогосподарств, які мульти плікативно впливають на збільшення пропозиції грошей.

Регулювання облікової ставки

Облікова (дисконтна) ставка — відсоткова ставка, зя якою ЦБ надає позики комерційним банкам.

312

-