Тема 12. Економічне зростання та економічний розвиток

Г_зр=|м 00%, (12.1)

М)

де Т_зр — річний темп зростання обсягу національного вироб­ництва;

• темп річного приросту виробництва, який визначаєть­ся такою формулою:

(12-2)

^It-1 1

де Т_А — річний темп приросту обсягу національного вироб­ництва;

Y_t — обсяг національного виробництва в періоді t;

Y₍__x — обсяг національного виробництва в періоді t - 1;

ААY_t — приріст обсягу національного виробництва за пе­ріод t;

ДАУ_(-1 — приріст обсягу національного виробництва за пе­ріод, що передує періоду t.

Модель економічного зростання Є.Домара ґрунтується на таких засадах:

• на ринку праці є надлишкова пропозиція, що зумовлює постійний рівень цін, тобто ціни негнучкі;

• очікування суб’єктів є статичними;

• вибуття капіталу немає;

• інвестиційного лага немає;

АГ

• гранична продуктивність капіталу МРК = = const;

АК

• гранична норма заощадження s' = const.

Ця модель базується на наявності тільки двох суб’єктів економіки — домогосподарств і фірм.

Домогосподарства виконують функцію заощадження згідно з кейнсіанською концепцією, а тому s' = const.

Фірми здійснюють функцію інвестування, забезпечуючи приріст капіталу в поточному періоді за рахунок інвестицій у попередньому періоді, тобто

AK_t=I_t__x. (12.3)

263

Приріст інвестицій (А/) є чинником зростання як попиту, так і пропозиції.

Приріст сукупного попиту поточного періоду забезпечу­ється приростом інвестицій поточного періоду. Згідно з тео­рією мультиплікатора, якщо інвестиції поточного періоду збільшилися на А/₍, то приріст сукупного попиту поточного періоду ААХ>₍ становитиме:

ААО₍ = тАІ₁ =——^А(12.4) X с в

де т — мультиплікатор інвестицій;

в' — гранична норма заощаджень.

Приріст сукупної пропозиції в поточному періоді забезпе­чується приростом капіталу поточного періоду, але інвести­ціями попереднього періоду.

ААБ_І = ^-^0 • АК, = МРК ■ АК, = МРК ■ 1_{__х = а ■ /_г__х, (12.5) де а = МРК.

Рівноважне економічне зростання буде досягнуто за умо­ви, коли приріст сукупного попиту дорівнюватиме приросту сукупної пропозиції, тобто ААБ_І = ААІ)_{, або

«Л-і ~~Г- (12-6)

в

Поділивши обидві частини рівняння на і помножив­ши на в', матимемо

(12.7)

^г-і

Формула (12.7) — це умова динамічної рівноваги за мо­деллю Є. Домара.

Економічний зміст цієї формули полягає в тому, що зрос­тання економіки буде рівноважним за умови, що темп при­росту інвестицій (права частина рівняння) дорівнює добутку граничної продуктивності капіталу та граничної норми за­ощаджень.

264

Оскільки обидва компоненти лівої частини рівняння за умовою моделі є величинами сталими, то їхній добуток — та­кож стала величина. Тому стійкість динамічного зростання в моделі Є. Домара залежить тільки від очікувань підприєм­ців, їхньої схильності до інвестування, тобто

^- ₌ ^± _{= а}.₈'. (12.8) ^і-1 ^г-1

З рівняння випливає, що інвестиції, як і обсяг виробниц­тва та доходу, зростають однаковими темпами. Така рівнова­га може виявитися нестійкою за умови відхилення темпів зростання планових інвестицій приватного сектору від рів­ня, заданого моделлю. У цьому разі відновлення порушеної рівноваги потребуватиме втручання держави.

Модель економічного зростання Р. Харрода має такі особ­ливості:

• на відміну від моделі Є. Домара, яка базується на інвес­тиційній функції, заданій екзогенно, ця модель використо­вує ендогенну інвестиційну функцію;

• попередня модель ґрунтувалася на принципі мульти­плікатора, ця — на принципі акселератора;

• модель Домара випливала з незмінності очікувань під­приємців, а модель Харрода — зі змін, що відбуваються в їх­ніх очікуваннях.

Як і в попередній моделі, у моделі Харрода економіка представлена двома суб’єктами: фірмами й домогосподарс- твами.

Фірми в цій моделі пред’являють інвестиційний попит відповідно до теорії акселератора. Обсяг інвестицій поточ­ного періоду (І₍) залежить від обсягу очікуваного доходу в по­точному періоді. Це означає, що будь-яке зростання доходу зумовлює зростання обсягу інвестиційного попиту пропор­ційно до зміни доходу, і навпаки, тобто

І, =Ь (12.9)

де & — акселератор.

Підприємці планують зростання обсягів виробництва, зважаючи на ситуацію в економіці, що виникла в поперед­ньому періоді.

Якщо їхні прогнози в попередньому періоді виявилися правильними і попит був урівноважений із пропозицією, то в поточному періоді підприємці залишать темпи приросту об­сягів виробництва незмінними.

Якщо попит перевищував пропозицію в попередньому пе­ріоді, то підприємці збільшать темпи приросту виробництва. І навпаки, якщо попит був меншим за пропозицію, вони ви­мушені будуть зменшувати темпи приросту виробництва.

Зазначене можна подати такою формулою:

У — У У — У

(12.10)

^»-1 ^-2

де (3 — темп приросту пропозиції благ періоду £ - 1, порівняно з попереднім £ - 2.

Якщо сукупний попит і сукупна пропозиція будуть урів­новажені, тобто АО =АБ, то коефіцієнт Р = 1. За цієї умови темпи приросту обсягів виробництва залишаться незмінни­ми, тобто

У — У У —V

І і _ р ЧЛ ^хі-2 (12.11)

у У

¹(-1 ²<-2

Рівноважний темп приросту виробництва за моделлю Р. Харрода визначається за такими формулами:

Р АУ, у;-і Уі-х

= 1; (12.12)

^ЛУЛ-1| = 1; (12.13)

(12.14)

АУ,_ і

Уі-і і_і р-«''

Вираз -—- Р. Харрод назвав гарантованим темпом еко­номічного зростання. Підтримуючи його, підприємці будуть задоволені власними інвестиційними рішеннями. їхні споді­вання справдяться, оскільки сукупний попит буде врівнова­жений із сукупною пропозицією. Цей темп забезпечує дина­мічну рівновагу та повне використання всіх виробничих по­

266