Тема 11. Макроекономічна нестабільність: інфляція та безробіття

Основні поняття

Адаптивна політика держави. Антиінфляційна політика держави. Безробіття. Вимушене й добровільне безробіття. Відкрита інфляція. Внутрішня та зовнішня інфляція. Гало­пуюча інфляція. Гіперінфляція. Дезінфляція. Дефляція. Джерела інфляції. Економічні теорії інфляції: монетарні та немонетарні. Закон Оукена. Збалансована та незбалансована інфляція. Індексація заробітної плати. Інфляційний пода­ток. Інфляція. Інфляція, зумовлена зростанням заробітної плати. Інфляція, зумовлена податками. Інфляція попиту. Ін­фляція пропозиції. Конверсійне безробіття. Контрольована інфляція. Кредитна інфляція. Крива Філіпса за різних ін­фляційних очікувань. Крива Філіпса: спадна, вертикальна, горизонтальна. Молодіжне безробіття. Неекономічні теорії інфляції. Нова інфляція. Оптимальний темп інфляц ії за Ед- мундом Фелпсом. Очікувана й неочікувана інфляція. Під­кріплена й непідкріплена інфляція. Помірна інфляція. При­родна норма безробіття. Природне безробіття. Прихована ін­фляція. Прямі й опосередковані засоби обмеження інфляції. Сезонне безробіття. Сеньйораж. Сламфляція. Соціальна полі­тика держави. Стагфляція. Структурна інфляція. Структур­не безробіття. Темп інфляції. Технологічне безробіття. Фор­ми безробіття. Фрикційне безробіття. Циклічне безробіття.

259

Теоретичні основи

Економічне зростання — це довгостроковий стійкий роз­виток економіки, що виявляється як:

• поступальний приріст реального обсягу виробництва у формах ВВП, ВНД або чистого національного доходу на ос­нові більшого й (або) кращого використання ресурсів і вдоско­налення технологій;

• реальний приріст ВВП, ВНД або чистого національного доходу на одну особу в довгостроковому періоді без порушен­ня рівноваги в короткострокових періодах.

До джерела економічного зростання належать:

• пропозиція факторів виробництва;

• зростання продуктивності факторів на основі техноло­гічного прогресу.

Вибір джерел економічного зростання передбачає кіль­кісну визначеність взаємозв’язків між приростом ресурсів та їхньої продуктивності, з одного боку, і приростом обсягів на­ціонального виробництва — з іншого. Цей зв’язок виражаєть­ся у виробничій функції. Виробнича функція є найпростішою моделлю економічного зростання.

260

Виробнича функція може бути:

• двофакторною, яку можна визначити за формулою

г = пк, Ц,

тобто обсяг виробництва й доходу є функцією від обсягів ка­піталу й праці;

• трифакторною, її зображують як

У = ЕПК,Ь),

де Е — параметр, що відображає рівень технологій;

• багатофакторною, яка, крім головних джерел еконо­мічного зростання, прагне врахувати вплив інституційних, зовнішньоекономічних та інших чинників.

Фактори економічного зростання поділяють на три групи:

1. попиту, які забезпечують зростання сукупних витрат, що сприяє збільшенню обсягів виробництва й доходу;

2. пропозиції, вони є визначальними в більшості моделей і містять:

а) природні ресурси в їх якісному та кількісному визна­ченні;

б) обсяг та якість капіталу;

в) кількість і якість трудових ресурсів;

г) технологічний рівень;

д) інституційні фактори;

е) інформаційне забезпечення;

є) організаційні фактори тощо;

3. розподілу, стосуються розподілу ресурсів, що істотно впливає на фактори пропозиції й розподілу національного продукту й доходу, що, у свою чергу, відображається на су­купному попиті.

Взаємодію цих факторів виражає крива виробничих мож­ливостей (рис. 12.1).

Крива виробничих можливостей показує можливі комбі­нації випуску продукції різних типів за наявної кількості природних, трудових, інвестиційних ресурсів і певного тех­нологічного рівня виробництва.

261

Обсяг виробництва інвестиційних ( капітальних ) товарів

Рис. 12.1. Крива виробничих можливостей

Зміщення кривої виробничих можливостей праворуч і вгору означає економічне зростання.

Типи економічного зростання. Залежно від того, які дже­рела і фактори є визначальними в забезпеченні економічного зростання, розрізняють три його типи:

• екстенсивне, яке здійснюється шляхом збільшення використання ресурсів;

• інтенсивне, яке здійснюється шляхом кращого, про­дуктивнішого використання ресурсів на основі науково-тех- нічного прогресу та ліпших форм організації виробництва;

• змішане, що поєднує інтенсивні й екстенсивні фак­тори.

Оскільки в економіці, як і в інших системах, чистих форм майже неможливо відшукати, то будь-яке економічне зрос­тання за своїм типом можна вважати змішаним. Залежно від того, які фактори превалюють, розглядають переважно ін­тенсивний чи екстенсивний типи.

Для вимірювання швидкості зростання економіки засто­совують такі показники:

• темп економічного зростання, що визначається фор­мулою

262