Тема 11. Макроекономічна нестабільність: інфляція та безробіття

а) обмеження зростання факторних доходів і підвищення цін;

б) обмеження монополізму та захист конкурентного сере­довища;

в) збільшення податків на бізнес і податків із громадян;

г) здійснення грошової емісії в межах очікуваного при­росту потенційного неінфляційного рівня випуску;

д) посилення мотивацій до трудової діяльності шляхом змін у соціальній політиці.

Макроекономічна нестабільність і безробіття. Найпоши­ренішими формами безробіття є фрикційне, структурне та циклічне.

Фрикційне безробіття виникає в результаті порушення рівноваги між чисельністю найманих робітників відповідно­го кваліфікаційного рівня, які бажають працювати за най- мом за певного рівня заробітної плати й умов праці, з одного боку, і чисельністю та якістю робочих місць — з іншого.

Структурне безробіття пов’язане зі змінами, які відбу­ваються у структурі попиту і, відповідно, потребують змін у структурі виробництва. Таке безробіття призводить до якіс­них змін у кваліфікаційно-професійній структурі працівни­ків, потребує багато часу для перепідготування та перемі­щення великої кількості робітників, значних витрат на пра­цевлаштування вивільнених працівників.

Циклічне безробіття зумовлене кон’юнктурними коли­ваннями економіки й виникає в період падіння виробництва або депресії. Як правило, циклічне безробіття менш тривале, ніж структурне, але триваліше, ніж фрикційне.

Відкрите безробіття — така ситуація в економіці, коли індивід визнає, що позбавлений роботи, і реєструється на біржі праці (якщо це доступно для нього).

Приховане безробіття пов’язане з наявністю людей, котрі припинили пошук роботи, тому що переконалися в його безперспективності.

Природним рівнем безробіття називають такий його рі­вень, який не посилює інфляції.

До природного безробіття належать фрикційне та струк­турне, а до неприродного — циклічне.

235

Головною ознакою природного безробіття є те, що воно не посилює інфляції.

Природна норма безробіття не є незмінною, оскільки де­які її детермінанти інституційні (діяльність профспілок), інші — законодавчі (закон про мінімальну заробітну плату, обмеження тривалості робочого дня тощо).

Циклічне безробіття — безробіття, яке перевищує при­родний рівень. Такий рівень безробіття визначають дві групи факторів:

1. частота безробіття, яку визначають два чинники:

а) мінливість попиту на трудові послуги, спричинена не­сталістю сукупного (споживчого й інвестиційного) попиту;

б) інтенсивність, з якою ринок праці забезпечує підпри­ємницький сектор новими працівниками;

2. тривалість безробіття, яку визначають:

а) демографічний склад робочої сили;

б) здатність і бажання безробітних постійно шукати ліп­шу роботу;

в) наявність (відсутність) допомоги на безробіття та її рі­вень;

г) організація ринку праці.

Математично зв’язок між витратами ВВП і перевищен­ням фактичного безробіття над його природним рівнем обґрунтував Артур Оукен. Він розрахував, що для США кож­ний відсоток перевищення фактичного рівня безробіття над природним зменшує обсяг ВВП порівняно з потенційним його рівнем на 2,5 %. Цей закон прийнятний і для економік постсоціалістичних країн.

Закон Оукена можна зобразити за допомогою формули

р(ц-ц_у)=^(Г* ~^Г)100%, (11.13)

де (3 — коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безро­біття;

и — фактичний рівень безробіття;

и_р — природний рівень безробіття;

Ур — потенційний обсяг національного виробництва в умовах повної зайнятості;

У — фактичний обсяг національного виробництва;

236