Тема 9. Національний ринок праці

які не мають роботи й не шукають її активно, вважають та­кими, що вибули зі складу робочої сили. До них належать осо­би працездатного віку, котрі можуть працювати, але не пра­цюють із певних причин. Це учні, студенти, домогосподарки; ті, хто втратив надію знайти роботу й припинив її пошук; особи, які перебувають у психіатричних лікарнях, тюрмах тощо.

Повна зайнятість не означає, що всі, хто хоче й може працювати, мають роботу, а припускає наявність певного відсотка безробітних. У 60-ті роки XX ст. у західних країнах вважали повною зайнятістю таку ситуацію на ринку, коли рівень безробіття становив 4 %. Нині повна зайнятість при­пускає 5—6 % безробітних і навіть більше.

Отже, повна зайнятість на ринку кількісно завжди менша за величину економічно активного населення (чисельність робочої сили).

Явище повної зайнятості безпосередньо пов’язане з при­родним рівнем безробіття, тобто вона існує лише за природ­ного рівня безробіття.

Самозайнятість як форма зайнятості найбільш пошире­на в тих різновидах діяльності, де потреби в капіталі незнач­ні, а бар’єрів для вступу до ринку немає або вони невеликі.

Неповні форми зайнятості мають різні причини поширен­ня залежно від різновиду діяльності. Наприклад, випадкова й часткова форми зайнятості зростають у період зменшення ділової активності.

Тимчасова зайнятість значною мірою втрачає зв’язок із кон’юнктурними коливаннями й зумовлена або сезонністю робіт, або потребою підприємця реалізувати певний проект, після завершення якого роботодавець не відповідає за забез­печення робочими місцями найнятих за контрактом праців­ників, або іншими аналогічними факторами.

Безробіття — такий стан на ринку, коли пропозиція пра­ці перевищує попит на неї.

Якщо все працездатне економічно активне населення по­значити буквою і?, чисельність зайнятих — Ь, а кількість безробітних — то рівень безробіття (и) можна подати як

Т 10-155

193

частку безробітних у загальній чисельності економічно ак­тивного населення, тобто

и = — 100% Д

або

и = ■

100%.

(9.3)

(9.4)

супроводжується зростанням пропозиції пра-

Ь + Р

Рівновага на ринку праці визначає повну зайнятість, а по- рушення рівноваги — неповну (безробіття) або надлишкову зайнятість.

У найзагальнішому аспекті підвищення реальної заробіт-

(Т¥'

ноі плати —

ІР

ці (Ь⁸).

Погодинна ставка реальної заробітної плати спонукає найманого працівника працювати більше, тобто більше пра­ці пропонувати на ринок.

На пропозицію праці впливають такі чинники:

• чисельність населення;

• частка працездатного населення в загальній кількості населення;

• середня тривалість робочого часу (за тиждень, місяць, рік);

• якісний склад економічно активного населення за рів­нем кваліфікації та структурою.

У короткостроковому періоді, коли обсяг капіталу є не­змінним, попит на працю (Ь°) залежить тільки від ставки за­робітної плати. Графічно цю залежність подано на рис. 9.1.

Як видно з рис. 9.1, крива попиту на працю перебуває у зворотній залежності від ставки реальної заробітної плати.

У довгостроковому періоді попит на працю перебуває під впливом змін рівня розвитку технологій і обсягу капіталу.

Ефективний попит — це сукупний попит на товари і по­слуги, забезпечений ресурсами для їх придбання. Його по­трібно відрізняти від потенційного попиту на бажані товари і послуги, не забезпечені здатністю їх придбати; тому він не може бути поданий виробникам через механізм цін.

194