Тема 8. Ринок грошей і проблеми його рівноваги

Якщо спекулятивний попит на гроші позначити М%, то його функція матиме вигляд

М?=М?(І). (8.5)

Загальний попит на гроші, за теорією Кейнса, визначаєть­ся рівнем доходу (У) і рівнем відсоткової ставки (і). Матема­тично функція сукупного попиту на гроші в кейнсіанській моделі має такий вигляд:

М°=М°(У,І). (8.6)

Модель Баумоля — Тобіна має назву, що поєднує прізви­ща двох учених-економістів, які незалежно один від одного створили модель попиту на гроші для угод з урахуванням альтернативних витрат зберігання грошей.

Якщо гроші знімають однаковими порціями, то загальна сума витрат (ТС) за період між двома нарахуваннями доходу дорівнюватиме

ЬУ іх

ТС(х) = - , (8.7)

х 2

де ТС — загальні витрати з конвертації депозитів у готівку;

У — дохід, перерахований на депозитний рахунок домо- господарству;

х — сума, що вилучається з депозитного рахунку з метою її перетворення на готівку;

Л — оплата послуг із конвертування;

і — відсотковий дохід.

Оптимальний попит на гроші для угод (М°) дорівнюва­тиме

_мв ₌ хШГ

2\2і

У загальному вигляді цей попит можна подати так: М‘> = м° (У, і) за заданої величини к.

Це означає, що за моделлю Баумоля — Тобіна попит на гроші є зростаючою функцією від доходу (У) і спадною — від підсоткової ставки (і).

167

Монетаристська концепція попиту на гроші отримала назву “теорії портфеля”. Її автор — американський учений- економіст, лауреат Нобелівської премії Мілтон Фрідмен. За цією концепцією, попит на гроші залежить від таких змін­них:

М^в=/(У,Ж,ї_А,г_Б,ї_д,...,Р), (8.9)

де У — номінальний поточний дохід;

Р — рівень інфляції;

і_А — дохідність акцій;

і_в — дохідність облігацій;

і_в — відсоткова ставка за депозитами;

ІУ — нагромаджене багатство, обчислене за концепцією перманентного доходу.

Якщо попит на гроші — поведінкова функція, то пропози­ція грошей (М^в) визначається насамперед інституціональ- ними факторами.

Загалом на пропозицію грошей (М^в) впливають такі чин­ники:

• величина грошової бази (Н);

• норма резервування депозитів у центральному бан­ку (г);

• співвідношення між готівкою та депозитами (й).

Грошова база (Н) — це частина пропозиції грошей, яка

створюється центральним банком і забезпечується його акти­вами у формах золотовалютних резервів, цінних паперів і кредитів, які їх надає центральний банк.

Грошова база (Н) є сумою готівки (С), яка перебуває за ме­жами банківської системи (готівка в обігу та касах), і загаль­них резервів комерційних банків (ії). Іншими словами, це сума обов’язкових резервів у центральному банку та поза- нормативних резервів готівки в касах, тобто Н = С + її.

Депозити (І)) — кошти або цінні папери, які зберігаються в банках або інших фінансово-кредитних установах.

Депозити комерційних банків, які зберігаються в цент­ральному банку, набувають форми резервів банківської сис­теми і в цьому значенні перестають бути грошима.

168