Тема 8 ринок грошей і проблеми його рівноваги

Теоретичні основи

Для розуміння проблем рівноваги на ринку грошей слід розглянути таку властивість грошей, як ліквідність.

Ліквідність грошей означає їхню здатність швидко й без утрат вартості або з мінімальними втратами обмінюватися на інші активи.

Стосовно інших активів ліквідність означає їхню здат­ність із мінімальними втратами вартості й часу перетворюва­тися на готівку.

За стандартами МВФ, грошові агрегати можна відобрази­ти в спрощеному вигляді так:

М0 — національна готівка;

МІ = М0 + поточні депозити;

М2 = МІ + строкові та нагромаджувальні депозити, депо­зитні сертифікати, цінні папери, що перекуповуються за уго­дою;

М3 = М2 + дорожні чеки, комерційні папери;

М4 = М3 + ліквідні державні цінні папери, облігації, що вільно обертаються, євровалютні рахунки, пасиви окремих фінансових посередників.

163

В Україні, починаючи з 1993 р., Національний банк України визначає такі агрегати грошової маси:

М0 — готівка, що перебуває за межами банківської сис­теми;

МІ містить М0 і кошти на рахунках і поточних депози­тах;

М2 — це МІ, строкові депозити і валютні заощадження;

МЗ — це М2 і кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

Грошовий ринок — ринок короткострокових кредитних операцій (до одного року), де попит на гроші та пропозиція грошей визначають рівень відсоткової ставки, тобто ціну гро­шей.

Грошовий ринок можуть представляти такі суб’єкти:

• первинні позичальники (одержувачі позик). До них на­лежать нефінансові фірми і державні установи, які не можуть забезпечити свої потреби власними інвестиційними ресур­сами;

• первинні кредитори (надавачі позик), тобто суб’єкти в особі домогосподарств, підприємств, держави, котрі мають фінансові надлишки;

• фінансові посередники (основними серед них є банки, фондові біржі).

Для макроекономічного аналізу важливо розмежовувати первинну та проміжну заборгованості.

Первинна заборгованість — це сума фінансових дефі­цитів приватних позичальників.

Проміжна заборгованість — кошти, що передаються під­приємствам для здійснення інвестицій.

На макроекономічному рівні сукупні поточні платежі дорівнюють національному доходу, а частота отримання до­ходу — швидкості обігу однойменних грошових одиниць.

Пропозиція грошей (М^я) — це процес формування грошо­вої маси в країні. Пропозиція грошей є однією з найважливі­ших функцій держави, яку здійснює центральний банк (в Україні — Національний банк України).

Попит на гроші (реальні касові залишки) визначається як бажання економічних суб’єктів у кожний момент часу утри­мувати частину доходу в ліквідній (готівковій) формі.

164

Є два варіанти кількісної теорії грошей:

1. американський економіст І. Фішер сформулював трансакційний варіант кількісної теорії грошей, що ґрун­тується на так званому рівнянні обміну:

МУ = РЯ, (8.1)

де М — грошова маса;

V — швидкість обороту грошей;

Р — рівень цін;

<? — обсяг національного виробництва.

Із цього рівняння М° (попит на гроші) можна знайти за формулою

(8.2)

2. за “кембриджським рівнянням” грошова маса визна­чається за формулою

М = М>У, (8.3)

де М — грошова маса;

Р — рівень цін;

У — обсяг виробництва і доходу; к — коефіцієнт касових залишків.

Це та частина РУ, яку люди бажають зберігати у формі готівки.

Якщо порівняти рівняння І. Фішера (8.1) і “кембриджсь­ке рівняння” (8.3), то побачимо, що математично /г = Звід­си V = —, але V і — — принципово різні. Показник V — пото­ве к

1

ісова зміна, — — показник грошових запасів.

Проаналізуємо чинники, які впливають на попит на гро­ші за класичною та кейнсіанською теоріями.

За класичною теорією величина попиту на гроші зале­жить від:

• рівня цін (пряма залежність);

• реального обсягу національного виробництва (пряма залежність);

• швидкості обігу грошей (обернена залежність).

165

Кейнсіанську теорію попиту на гроші називають теорією переваг ліквідності. Дж.М. Кейнс назвав три мотиви, що спо­нукають власників доходу зберігати гроші готівкою:

1. трансакційний (операційний) мотив, визначений по­требами в грошах для здійснення поточних операцій;

2. мотив перестороги, зумовлений потребами в грошах на передбачувані та непрогнозовані витрати, передбачає за­ощадження певної частини доходу;

3. спекулятивний мотив, спричинений прагненням мати гроші для збереження багатства (цінностей).

Реальний обсяг попиту на гроші визначається за фор­мулою

М₁^д=~Г = /гУ. (8.4)

Згідно з теорією Дж.М. Кейнса, трансакційні грошові за­лишки перебувають у прямій лінійній залежності від номі­нального доходу й не відчувають впливу зміни величини ви­трат чи вигід.

Попит на гроші за мотивом перестороги пов’язаний з не- передбачуваними ситуаціями під час здійснення платежів і зміни доходів.

Спекулятивний попит на гроші пов’язаний із заоща­дженнями економічних суб’єктів, що зберігаються як запаси цінностей, тобто з функцією збереження цінностей.

Дж. Кейнс вважав, що теоретично доцільно розглядати державні облігації як єдиний альтернативний актив, що про­тистоїть готівці. Відмінність між готівкою й облігаціями як активами полягає в тому, що, по-перше, готівковим грошам властивий значно вищий рівень ліквідності. По-друге, готів­ка — вигідніший актив порівняно з облігаціями. Якщо інф­ляції немає, готівкові гроші не пов’язані з ризиком, а обліга­ції — пов’язані. Третя відмінність між готівкою й облігація­ми в тому, що готівка, яка зберігається у власника, не дає йому доходу, а облігації забезпечують отримання явно обу­мовленого доходу власнику облігацій.

Кейнс стверджує, що спекулятивний мотив визначає по­пит на гроші, який перебуває в оберненій залежності від від­соткової ставки за облігаціями.

166