Тема 6. Модель мультиплікатора-акселератора

Основні поняття

Автономне споживання. Автономні інвестиції. Акселе­ратор. Альтернативна вартість інвестицій. Гранична ефек­тивність капіталу. Гранична продуктивність капіталу. Інду- ційовані інвестиції. Інфляційний розрив. Мультиплікатор автономних інвестицій. Парадокс ощадливості. Рецесійний розрив.

141

Теоретичні основи

Національний ринок — це система соціально-економіч­них відносин, за допомогою яких здійснюються обіг капіта­лу, купівля-продаж трудових послуг і реалізація вироблених економічних благ у межах окремого національного госпо­дарства.

До основних складників національного ринку належать:

• ринок товарів і платних послуг (благ);

• ринок грошей і цінних паперів;

• ринок трудових послуг (праці).

Кожний зі структурних елементів національного ринку має свої особливості, які визначають механізми його функ­ціонування. Усі ці ринки, взаємодіючи, впливають один на одного, тому виникає потреба розглянути проблему утворен­ня загальної економічної рівноваги національного ринку. Ос­новоположником теорії загальної економічної рівноваги вва­жають швейцарського економіста Леона Вальраса.

Суб’єкти національного ринку — всі макроекономічні суб’єкти: держава, підприємства, домашні господарства, за­кордон.

142

Ринок товарів і платних послуг (благ) є системою еконо­мічних відносин, які задовольняють споживчий та інвести­ційний попити макроекономічних суб’єктів.

Споживчий попит — це попит домогосподарств на:

• товари тривалого користування (транспортні засоби, предмети побуту тощо);

• товари поточного споживання (продукти харчування, одяг, енергія тощо);

• послуги (житло, охорона здоров’я, особисті послуги, освіта тощо).

Інвестиційний попит — попит підприємств на блага для:

• відновлення зношеного капіталу;

• збільшення обсягу реального капіталу.

Основою взаємодії фірм і домашніх господарств на цьому ринку є пропорція, в якій дохід (У) розподіляється на спожи­вання (С) і заощадження:

У = С + 5. (7.1)

Модель рівноваги Л. Вальраса ґрунтується на таких заса­дах: 1) загальна рівновага на всіх ринках одночасно можли­ва; 2) єдиний розв’язок системи загальної рівноваги може включати не тільки додатні, а й нульові та від’ємні ціни, що дає змогу ринку позбутися “безкоштовних товарів”.

Передумови моделі загальної рівноваги Л. Вальраса такі:

• попит і пропозиція факторів виробництва урівнова­жені;

• ціни на фактори виробництва незмінні та стійкі;

• ціни на товари і послуги відповідають витратам вироб­ництва.

Л. Вальрас вважає, що ціни на предмети споживання (хліб, взуття, одяг тощо) залежать від цін на фактори вироб­ництва (заробітна плата, відсоток, рента). Водночас ціни на фактори виробництва залежать від цін на предмети спожи- няння, оскільки, наприклад, зміна цін на хліб, одяг і житло- но-комунальні послуги зумовить зміну рівня заробітної пла­ти, що у свою чергу, спричинить зміни в цінах на фактори, иироблені за іншого рівня заробітної плати.

143

Рівноважні ціни визначаються в результаті взаємодії всіх ринків — товарного, праці, ресурсів, грошового, цінних па­перів.

Кейнсіанська модель доходів і витрат отримала назву “кейнсіанського хреста” і є базисною для моделі ІБ — ЬМ.

Модель “кейнсіанський хрест” ґрунтується на таких за­садах:

• економіка закрита;

• в економіці є незмінний рівень цін;

• відсоткова ставка стабільна;

• сукупний попит вирішально впливає на результат ви­робництва;

• рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції не гарантує повної зайнятості;

• заплановані та фактичні витрати розмежовані.

Заплановані витрати визначаються грошовою сумою,

яку домогосподарства, фірми і держава планують затратити на товари й послуги.

Фактичні витрати — це витрати, які економічні суб’єк­ти фактично витратили на придбання товарів і послуг. Вони дорівнюють фактично отриманим доходам або сукупному ви­пускові.

Умови рівноваги для кейнсіанської моделі “доходи — ви­трати” за наявності двох суб’єктів макроекономіки (домо- господарств і підприємств) відображають такими рівнян­нями:

1. У = Е, тобто сукупні доходи дорівнюють сукупним ви­тратам;

2. Е = С + І, тобто сукупні витрати дорівнюють витратам домогосподарств і витратам підприємницького сектору (фірм);

3. С = С₀ +с'У — функція споживання, де С — обсяг спо­живання (споживчі витрати домогосподарств);

С₀ — автономне споживання, обсяг якого не залежить від обсягу доходу;

с' — гранична схильність до споживання за доходом;

У — обсяг доходу;

144