Тема 6. Модель мультиплікатора-акселератора

₁-У₍_₂) + Р,

(6.11)

де І₍ — зростання нових інвестицій;

Ь — коефіцієнт акселерації;

У _! - У _ ₂ — приріст доходу в період і, порівняно з попе­реднім періодом;

(3=0-ІЇГ — інвестиції, використані замість зношеного ос­новного капіталу.

Якщо модель спростити, припустивши, що немає зноше­ного капіталу, тобто а (норма амортизації) дорівнює нулю (а = 0), то формула матиме такий вигляд:

Парадокс ощадливості полягає в тому, що, здавалося б, зростання заощаджень завжди має забезпечувати зростання обсягів національного виробництва, адже заощадження — основа інвестицій. Однак насправді цього не відбувається з певних причин.

Графічно парадокс ощадливості зображено на рис. 6.1.

(6.12)

Звідси

6 = £

Ъ-1-Ъ-2

(6.13)

Я,/“

>

їк Ге

У

Рис. 6.1. Парадокс ощадливості

125

Як видно з рис. 6.1, зростання заощаджень, зображене зміщенням кривої заощаджень від 5₀ до 5₁₅ спричинило змен­шення обсягу національного виробництва від до Х_Е . Така ситуація пояснюється тим, що збільшення заощаджень не привело до зростання інвестицій. Інвестиції, у свою чергу, не збільшилися, оскільки за обсягу національного виробництва У_Е1 домогосподарства заощаджують таку саму суму, або на­віть меншу, адже зростання схильності до заощаджень спри­чинює зменшення схильності до споживання й, відповідно, сукупного попиту АО. Ця обставина робить подальше інвес­тування невигідним для підприємців. У результаті зменшу­ються обсяг продажу й обсяг національного виробництва, а запаси зростають.

Парадоксом ощадливості можна пояснити суперечливість інтересів індивіда і суспільства. Неспожиту (заощаджену) частину заробленого доходу індивід оцінює як благо, що за­безпечить йому в майбутньому певний приріст доходу, дасть змогу в перспективі придбати у власність якісні дорогі об’єкти, забезпечить старість тощо. Проте кожна гривня не- спожитого доходу одних суб’єктів — це недоотримані доходи інших. Така ситуація порушує баланс у суспільстві між дохо­дами і витратами й може спричинити негативні наслідки для економічної системи.

Парадоксальність ощадливості виявляється також у тому, що зростання схильності до заощаджень відбувається в най- несприятливіший період економічної кон’юнктури. Напри­клад, якщо економіка перебуває у фазі падіння, то загроза безробіття зростає. Домогосподарства, котрі бояться втрати­ти роботу, починають зменшувати споживання й більше за­ощаджують, знижуючи таким чином обсяг сукупного попиту і прискорюючи поглиблення падіння виробництва та знеці­нення заощаджених коштів.

Рецесійний та інфляційний розриви зображено на рис. 6.2.

Величину, на яку сукупні витрати менші, ніж той рівень, що забезпечує ЧВП за повної зайнятості (Х_р), називають ре- цесійним розривом.

126

Ух ¥_Р У₂ У

Рис. 6.2. Інфляційний і рецесійний розриви в економіці

Е = С + І

Рецесійний

розрив

Е = У

-£<2

Інфляційний

Інфляційний розрив — величина, на яку сукупні витрати перевищують рівень витрат, що забезпечують неінфляцій- ний потенційний обсяг ЧВП.

Контрольні запитання

1. У чому полягає сутність автономних та індуційованих інвестицій? Наведіть приклади.

2. Чим відрізняються автономні та індуційовані інвес­тиції?

3. Дайте визначення мультиплікатора інвестицій. Роз­крийте економічний механізм цього явища.

4. Як модель мультиплікатора узгоджується з моделлю АБ— А5?

5. Що таке акселератор? З’ясуйте економічний механізм його дії.

6. У чому полягає відмінність між мультиплікатором і акселератором?

127

7. Розкрийте зміст парадокса ощадливості. Чи спостері­галося це явище в економіці України?

8. Визначте сутність інфляційного та дефляційного роз­ривів. Наведіть способи подолання цих явищ. Який розрив має найбільш негативний вплив на економіку країни?

9. Який розрив мав місце в економіці України? Які спосо­би подолання цих розривів застосовував уряд України?

Тести

1. Основні причини здійснення індуційованих інвестицій — це зростання:

1. сукупного попиту в результаті збільшення національ­ного доходу;

2. автономного споживання;

3. мультиплікатора;

4. продуктивності праці.

2. Автономними називаються інвестиції, котрі здійс­нюють:

1. у нову техніку, технологію, і вони сприяють підвищен­ню якості продукції та зростанню національного доходу;

2. за незмінного сукупного попиту на блага та фіксовано­го національного доходу;

3. при зростанні сукупного попиту на блага та національ­ного доходу;

4. при збільшенні сукупного попиту на благо та сталому національному доході.

3. Акселератор — це коефіцієнт, який показує:

1. зростання основного капіталу під впливом індуційова­них інвестицій;

2. капіталомісткість додаткової одиниці продукції;

3. на скільки одиниць збільшується національний дохід при зростанні автономного попиту на одиницю;

4. підвищення сукупного попиту під дією автономних інвестицій;

128