Тема 4 сукупний попит і сукупна пропозиція

Теоретичні основи

У закритій економіці сукупний попит визначається як загальна кількість товарів і послуг, на які виявляють попит вітчизняні резиденти за певного рівня цін. Такий показник дорівнює сумі споживчого попиту домогосподарств (С), інвес­тиційного попиту підприємницького сектору (І) і попиту дер­жави ((?). Взаємозв’язок складників сукупного попиту ви­значають тотожністю

АВ = С + І + С. (4.1)

У відкритій економіці сукупний попит — це загальний обсяг вітчизняних товарів, попит на які за певного рівня цін виявляють як вітчизняні, так і іноземні покупці. Структура сукупного попиту у відкритій економіці відображається то­тожністю

АО = С + / + С + ІУ£, (4.2)

де ИЕ — чистий експорт, що є різницею між експортом та ім­портом, тобто

ИЕ = Е-г, (4.3)

де Е — експорт;

Z — імпорт.

77

Споживчий попит домогосподарств — платоспроможний попит домогосподарств на товари споживчого призначення. Залежність споживчого попиту (С) від рівня цін (Р) є оберне­ною.

Зниження рівня купівельної спроможності населення внаслідок зменшення реальних грошових залишків нази­вається ефектом реальних залишків, або ефектом багатс­тва. Цей ефект пояснює від’ємний нахил кривої споживчого попиту.

На споживчий попит впливають такі нецінові чинники: чисельність населення; рівень факторних доходів; рівень по­датків і трансфертних платежів; рівень добробуту, який ви­значається фінансовими активами (акціями, облігаціями та іншими цінними паперами), нерухомістю (землями, будівля­ми тощо) і доходами від них; наявність або відсутність забор­гованості споживачів; оптимістичні та песимістичні очіку­вання.

Інвестиційний попит (інвестиційні витрати) пов’язаний зі збільшенням реального капіталу (засобів виробництва) і залежить від рівня цін на засоби виробництва. Крім того, на нього впливають і нецінові чинники: обсяг виробництва, ве­личина відсоткової ставки, величина податкової ставки, тех­нологічні зміни, надлишкові потужності, коливання ділової активності, очікування.

Відсоткова ставка (і) може бути ціновим фактором (за умови незмінної пропозиції грошей) і неціновим (якщо змі­нюється пропозиція грошей).

Попит держави (урядові витрати) (С?) — екзогенна, попе­редньо задана величина, визначена державним бюджетом. У найзагальнішому вигляді — це витрати держави на:

• закупівлю товарів і послуг, пов’язаних зі створенням суспільних благ (національна безпека, транспорт, зв’язок, судочинство, охорона здоров’я, освіта, житлове будівництво тощо);

• інвестиції;

• формування державних резервів;

• виплачування соціальних трансфертів (пенсій, стипен­дій, субсидій, допомоги на безробіття тощо);

— відсоткові платежі, пов’язані з обслуговуванням дер­жавного боргу.

Величина сукупного попиту перебуває в прямо пропор­ційній залежності від перших чотирьох складових та в обер­неній — від відсоткових платежів на обслуговування зовніш­нього боргу.

Попит закордону визначається як попит на чистий екс­порт за умови, що попит на імпорт належить до попередніх компонентів сукупного попиту (споживчий, інвестиційний, попит держави).

Попит закордону на благо певної країни залежить від умов обміну (0), тобто від співвідношення цін на вітчизняні та закордонні товари й обмінного курсу національної валю­ти. Такий зв’язок виражається формулою

0 = —(4.4)

<lP_z

де 0 — реальні умови обміну;

Р — рівень цін на національному ринку;

P_z — рівень цін за кордоном;

q — обмінний курс вітчизняної валюти.

Крива сукупного попиту (AD) (від англ. aggregate demand) показує, яку кількість товарів і послуг споживачі готові ку­пити за певного рівня цін.

Це геометричне місце точок, коли кожна точка, розміще­на на кривій, демонструє різну комбінацію обсягу випуску та величину попиту за такого загального рівня цін (рис. 4.1).

На осі абсцис відкладають значення реального обсягу ви­робництва (ВВПр), яке на графіку позначено символом Q. На осі ординат — рівень цін (дефлятор, індекс цін). Будь-яка точка кривої AD показує значення номінального ВВП.

Рух уздовж кривої AD відображає зміни обсягу сукупного попиту залежно від зміни загального рівня цін. Як видно з графіка (рис. 4.1), ця залежність обернена.

Математично її можна довести, використовуючи рівнян­ня кількісної теорії грошей

MV = PQ, (4.5)

де М — кількість грошей в обігу (пропозиція грошей);

79

Рис. 4.1. Крива сукупного попиту АИ

V — швидкість обігу грошей;

Р — рівень цін в економіці (індекс цін);

(2 — реальний обсяг виробництва, на який виникає по­

пит.

З наведеної формули

визначимо

Р =

Я

МУ

Я

МУ

(4.6)

(4.7)

Крива АО будується на основі припущення, що пропози­ція грошей (М) і швидкість їхнього обігу (У) залишаються не­змінними.

Обернена залежність АО від Р виникає з рівняння (4.6).

Від’ємний нахил кривої АО математично пояснюється рівнянням (4.7), з якого випливає: чим вищий рівень цін (Р), тим меншими будуть реальні залишки грошових коштів М\ _тт

Це означає, що населення виявить меншин попит на

товари і послуги (ф).

80