Тема 16. Макроекономічна політика у відкритій економіці

Режим “повзуча прив’язка” найліпше застосовувати тоді, коли дії ринку відповідають прогнозам ЦБ стосовно динамі­ки руху валютного курсу. Цей режим передбачає здійснення інтервенції ЦБ для корегування контрольованого курсу.

Якщо ЦБ реалізує валютні інтервенції з метою утриман­ня в певних межах курсу національної валюти до іноземної, то спостерігається режим фіксованого курсу в межах валют­ного коридору.

Застосовують також фіксований курс із можливими від­хиленнями, зміст якого полягає в тому, що курс фіксується на тривалий термін, але допускаються незначні відхилення. Цей режим може призвести до значних змін курсів валют в умовах порушення рівноваги чи значного впливу ринку на валютний курс.

Курс, фіксований ЦБ, є жорсткішим, ніж курс із можли­вими відхиленнями, й передбачає фіксацію курсу на неви- значений термін. Такий режим доцільно застосовувати в умовах державного регулювання руху капіталів.

Курс, фіксований валютною радою, або “золотий стан­дарт”, застосовували в умовах, коли вся грошова маса повніс­тю покривалась іноземною валютою за фіксованим курсом.

Режим єдиної валюти передбачає відмову від національ­ної незалежної валюти та введення єдиної валюти для групи країн.

Вибір режиму валютного курсу передбачає виявлення по­зитивних і негативних ефектів від запровадження того чи ін­шого режиму.

Використання плаваючих валютних курсів має такі пере­ваги:

курс визначає ринок, тому він найефективніше забез­печує розподіл ресурсів;

обмежуються можливості спекулянтів отримати при­буток за рахунок ЦБ;

попит і пропозиція як національної, так й іноземної ва­лют балансуватиме ринок, тому національна грошово-кре­дитна політика є значною мірою незалежною від грошово- кредитної політики країн “іншого світу”.

Валютні курси визначають на основі зіставлення:

359

— рівня цін на споживчий кошик. Наприклад, якщо ціна споживчого кошика в доларах США дорівнює Рл. а в єнах — Р_в, то курс долара до єни визначається так: 1 дол. США =

— ефективних виробничих витрат у країнах з різними на­ціональними валютами.

Показниками, що відображають ефективні виробничі ви­трати, є: рівень заробітної плати; норма відсоткової ставки і ренти; рівень продуктивності праці.

Контрольні запитання

Назвіть фактори, які зумовлюють посилення інтерна­ціоналізації виробництва в сучасних умовах.

Які ви знаєте форми інтернаціоналізації виробництва? Охарактеризуйте їх.

Як пов’язані вивезення капіталу й інтернаціоналізація виробництва?

Що таке принцип порівняльних переваг?

У чому полягає сутність поняття “нетарифні бар’єри”? Які функції вони виконують у державній протекціоністській політиці?

Для чого потрібні офіційні резерви іноземної валюти?

Які заходи може здійснити уряд з метою впливу на курс національної валюти?

Проаналізуйте альтернативні системи валютних кур­сів. Які переваги і недоліки кожної із цих систем? Як можна розв’язати проблему дефіциту платіжного балансу в умовах:

а) золотого стандарту;

б) Бреттон-Вудської системи;

в) вільноплаваючих валютних курсів?

Назвіть характерні риси та головні форми сучасного вивезення капіталу.

Дослідіть умови міжнародного руху капіталів на основі моделі міжнародного руху капіталів. За яких умов поси-

360