Тезаурус педагогіки вищої школи

Категорії методологічного характеру – фундаментальні закономірності, що різнобічно ілюструють взаємозалежність процесів, є ядром педагогіки вищої школи:

• педагогічна теорія – система науково-педагогічних знань, яка описує та пояснює елементи реальної педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі. Складовими елементами педагогічної теорії є педагогічні ідеї, педагогічні поняття, педагогічні концепції, педагогічні принципи. Теорія узагальнює їх в окремих явищах. На основі теорії будується методика навчально-виховної роботи у вищому навчальному закладі;

• педагогічна концепція – система критичних поглядів на реальну дійсність, що має місце у вищому навчальному закладі, та відповідного пошуку нових конструктивних ідей. Педагогічна концепція завжди повинна підкріплюватися дослідженнями й емпіричними даними;

• педагогічна ідея – новий напрям думки, твердження або розгорнута модель, що відображає ті чи інші стосунки або зв’язки у вищому навчальному закладі. Набуваючи самостійного характеру, ідеї можуть поєднуватися у концепції, частково слугуючи поповненням теорії;

• педагогічна закономірність – об’єктивно повторювана послідовність явищ. Це універсальна категорія усіх галузей педагогіки. Закономірності поділяють на біологічні, психологічні, соціальні й безпосередньо педагогічні. За іншою класифікацією вони можуть бути фундаментальними та конкретними.

Категорії процесуального характеру: виховання, самовиховання, перевиховання, навчання, освіта, самоосвіта, розвиток, формування особистості, навчально-виховний процес:

• виховання:

у широкому соціальному розумінні – це весь процес формування особистості, що проходить під впливом оточуючого середовища, умов, обставин, суспільного ладу;

у широкому педагогічному розумінні – це формування особистості під впливом діяльності педагогічного колективу закладу освіти, яка базується на педагогічній теорії, кращому педагогічному досвіді;

у вузькому педагогічному значенні – це цілеспрямована виховна діяльність педагога з метою досягнення конкретної мети в колективі;

у гранично вузькому розумінні – це спеціально організований процес, спрямований на формування певних якостей особистості, процес управління її розвитком. Він проходить через взаємодію викладача та студента;

• самовиховання – систематична і свідома діяльність людини, спрямована на вироблення в собі бажаних фізичних, розумових, моральних, естетичних якостей, позитивних рис волі й характеру, усунення негативних звичок;

• перевиховання – виправлення відхилень, вад, негативних наслідків, допущених у вихованні людської особистості;

• навчання – це цілеспрямований процес взаємодії

викладача та студентів, у ході якого здійснюється засвоєння знань, формування вмінь і навичок;

• освіта – це процес і результат засвоєння студентами систематизованих знань, умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості, розвиток їх творчих сил і здібностей;

• самоосвіта – освіта, яка набувається у процесі самостійної роботи без проходження систематичного курсу навчання в стаціонарному навчальному закладі;

• розвиток – зміни від простого до складного, від нижчого до вищого в результаті нагромадження кількісних змін, що призводять до якісних перетворень; розвиток особистості – процес і результат кількісних і якісних змін в організмі та психіці людини, основними джерелами є навчання, виховання, діяльність, передумовою і результатом виступають потреби;

• формування особистості – процес соціалізації людини, що включає розвиток (як саморух), виховання у вузькому розумінні (як цілеспрямований педагогічний вплив), спеціально організоване або спонтанне;

• навчально-виховний процес – система організації та здійснення навчально-виховної діяльності в основі якої запрограмована обмежена єдність та взаємозв’язок викладання (діяльність педагога, що полягає в організації цілеспрямованого й систематичного впливу на учіння для досягнення певної навчальної мети, у забезпеченні навчально-пізнавальної діяльності студента для засвоєння нової інформації) й учіння (одна із сторін педагогічного процесу, що охоплює навчально-пізнавальну діяльність студента під керівництвом викладача та передбачає цілеспрямоване засвоєння студентами знань, умінь, навичок, соціального досвіду з метою наступного використання їх у життєдіяльності та праці), спрямованих на досягнення цілей навчання, виховання та розвитку.

Категорії суттєвого характеру: педагогічна мета; мета, завдання і зміст освіти та виховання; професіограма викладача, педагогічна діяльність; диференційоване навчання, індивідуалізація процесу навчання; прогнозування наслідків педагогічного впливу, планування навчальної роботи; форми і методи й засоби виховання та навчання; педагогічні технології навчання та виховання, управління навчально-виховним процесом; самостійна робота студентів, науково-дослідна діяльність студентів; гуманізація та гуманітаризація вищої освіти:

• педагогічна мета – результат взаємодії викладача та студента, що формується у свідомості педагога у вигляді узагальнених мисленєвих уявлень, у відповідності з якими потім вибираються та співвідносяться між собою всі інші компоненти педагогічного процесу;

• мета освіти – освітній ідеал, який визначається соціальним замовленням і реалізується за допомогою різноманітних підходів;

• мета виховання – теоретичне узагальнення та вираження потреб суспільства в певному типі особистості, ідеальних вимог до її сутності, індивідуальності, властивостям і якостям, розумовому, фізичному, моральному, естетичному розвитку та ставленню до життя; ідеальне передбачення у свідомості кінцевих результатів виховання, на здобуття яких спрямовано діяльність окремої людини (викладача) чи групи людей (педагогічного колективу);

• завдання виховання – визначений, запланований для виконання обсяг роботи педагога;

• зміст виховання – процес формування особистості й підготовка її до активної участі у виробничому, суспільному, духовному житті;

• професіограма викладача – 1) суспільна спрямованість: науковий світогляд та соціальні потреби передової людини; загальнолюдські моральні риси й якості, ціннісні орієнтації, усвідомлення громадського обов’язку; суспільна активність і обізнаність із подіями світового та місцевого життя; прагнення до висот своєї професії; 2) професійно-педагогічна спрямованість: інтерес і любов до об’єкта й суб’екта навчання та виховання; захопленість педагогічною працею; психолого-педагогічні вміння спостерігати за студентами; педагогічна уява; педагогічний такт; організаторські здібності; почуття справедливості; вимогливість до себе й до студентів, наполегливість, цілеспрямованість, комунікативність; врівноваженість, витриманість, самооцінка та самокритичність; висока професійна працездатність;

• педагогічна діяльність – професійна діяльність, спрямована на створення в педагогічному процесі оптимальних умов для виховання, розвитку та саморозвитку особистості й вибору можливостей вільного та творчого самовираження. Основна проблема педагогічної діяльності – поєднання вимог і цілей з можливостями, бажаннями та цілями студентів;

• диференційоване навчання – організація навчальної діяльності студентів, при якій за допомогою відбору змісту, форм, методів, темпів, об’ємів освіти створюються оптимальні умови для засвоєння знань кожним студентом;

• індивідуалізація процесу навчання – організація навчального процесу з урахуванням індивідуальних особливостей студентів; дозволяє створити оптимальні умови для реалізації потенційних можливостей кожного студента; здійснюється в умовах колективної навчальної роботи в рамках загальних завдань і змісту навчання;

• прогнозування наслідків педагогічного впливу – науково-обґрунтоване передбачення, що дає випереджальну інформацію про розвиток певних якостей особистості, розширення та поглиблення знань, вдосконалення вмінь і навичок в даних педагогічних умовах, виходячи зі змісту навчання та виховання, добору засобів і методів їх здійснення;

• планування навчальної роботи – процес моделювання діяльності на певний період часу, коли викладач представляє модель своєї роботи: змістову, організаційну, структурну; складається з кількох етапів: підготовчого, аналітичного, моделюючого, заключного;

• форми виховання та навчання – зовнішнє вираження процесу виховання;

• методи навчання та виховання – способи, шляхи досягнення мети навчання та виховання;

• засоби виховання та навчання – вид суспільної діяльності, що може впливати на особистість;

• педагогічні технології навчання та виховання – науково обґрунтовані педагогічні системи, що гарантують досягнення певної навчальної та виховної мети через чітко визначену послідовність дій, спрямованих на здійснення проміжних цілей і наперед визначений кінцевий результат; слугують конкретизацією методики;

• управління навчально-виховним процесом – цілеспрямований вплив на науково-педагогічний, студентський колективи з метою збереження та розвитку певних якісних характеристик діяльності вищого навчального закладу, забезпечення функціонування та розвитку підпорядкованих систем на основі принципів, закономірностей форм і методів навчання, виховання та розвитку особистості;

• самостійна робота студентів – різноманітні види діяльності студентів, яка здійснюється ними на навчальних заняттях або вдома за завданнями викладача, але без його участі;

• гуманізація вищої освіти – центральна складова нового педагогічного мислення, що передбачає перегляд, переоцінку всіх компонентів педагогічного процесу у вищих навчальних закладах у світлі їхньої людинознавчої функції; означає повагу викладачів до студента, довіру до нього, прийняття його особистісних цілей, запитів та інтересів; формування відносин співробітництва між усіма учасниками педагогічного процесу;

• гуманітаризація вищої освіти – пріоритетний розвиток загальнокультурних компонентів вищої освіти, подолання технократичного підходу до змісту вищої освіти, формування цілісної картини світу на засадах взаємозалежності природи, людини і суспільства; практично цього можна досягти шляхом перегляду змісту існуючих і введення нових предметів суспільно-гуманітарного циклу, створення інтегрованих курсів, збільшення часу на їх вивчення.

Запитання:

1. Розкрийте сутність предмета педагогіки вищої школи.

2. Розкрийте сутність основних функцій педагогіки вищої школи.

3. Назвіть основні завдання педагогіки вищої школи.

4. Як між собою співвідносяться категорії методологічного, процесуального та суттєвого характеру в педагогіці вищої школи ?

5. Назвіть основні тенденції розвитку педагогіки вищої школи в сучасних умовах.