Сергій ЧЕРНЯК
Олександр РЯБУХА
ПЕДАГОГІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ
Навчальний посібник
КИЇВ 2012
УДК 378.1
ББК 74.58
Ч 49
Рецензенти:
Л.О. ХОМИЧ, доктор педагогічних наук, професор
М.П. ЛЕЩЕНКО, доктор педагогічних наук, професор
Рекомендовано до друку рішенням Ученої ради
Південноукраїнського національного педагогічного університету
імені К.Д. Ушинського
(протокол № 10, від 31.05.2012 р.)
Автори:
С.Г. ЧЕРНЯК, кандидат педагогічних наук (модуль 1, 2)
О.С. РЯБУХА, викладач (модуль 3, 4)
Ч49 |
Черняк С. Г., Рябуха О. С. Педагогіка вищої школи: [Навч. посіб.] / Сергій Черняк, Олександр Рябуха. – К.: Академперіодика, 2012. – 206 с.
|
|
ISBN |
|
У посібнику розглянуто предмет і завдання педагогіки вищої школи. Визначено логіку та методику педагогічного дослідження. Розкрито сутність процесу навчання та зміст освіти у вищій школі. Висвітлено основні напрями виховання студентської молоді. Досліджено наукові засади управління ВНЗ та методичну роботу у ВНЗ. Посібник призначається студентам, аспірантам, викладачам вищих навчальних закладів. УДК 378.1 ББК 74.58 |
ISBN © С.Г. Черняк, О.С. Рябуха 2012
ПЕРЕДМОВА
Навчальний курс «Педагогіка вищої школи» має важливе значення у фундаментальній педагогічній підготовці студентів магістратури, оскільки є складовою навчального плану їх професійної підготовки; передбачає опанування студентами досягнень світової цивілізації в галузі педагогічної науки з урахуванням надбань української педагогічної думки та практики діяльності вищої школи, багатовікових педагогічних традицій українського народу, сприяє розширенню педагогічного світогляду, допомагає зрозуміти генезис педагогічних категорій, виробити критичне ставлення до педагогічної спадщини, оволодіти основами теорії навчання та виховання, сучасними педагогічними технологіями, формуванню вмінь творчо використовувати набуті знання та досвід попередників, бачити перспективу розвитку вищої освіти, педагогічної думки.
Історичний досвід свідчить, що лише знання свого предмета далеко не завжди дозволяє кваліфіковано передавати його студентам, а тим більше захоплювати їх предметом викладання, залучати до науково-дослідної роботи. Для цього необхідно оволодіти певною сумою психолого-педагогічних знань, які б дозволили пізнати тих, з ким необхідно спілкуватися, допомогти ефективно навчати і виховувати студентів тощо.
Важливим завданням залишається підвищення якості освіти. Потрібно враховувати, що якість освіти залежить не лише від процесу засвоєння знань, навичок і вмінь, а особливо важливим є процес становлення студента як суб'єкта різноманітних видів і форм розумової діяльності людини та особистості громадянина. Тому разом із питаннями змісту освіти й організації процесу засвоєння знань та управлінні ним постає питання розвитку здібностей студентів, їхньої здатності до продуктивної діяльності упродовж життя.
У формулюванні мети вищої освіти потрібно керуватися національними і міжнародними орієнтирами. Мету треба узгоджувати з політичною та соціальною організацією суспільства, а водночас вона має бути гуманістичною і фундаментальною. Також система вищої освіти України має бути гнучкою і динамічною, що дасть їй змогу чутливо реагувати і на освітні запити кожного індивіда, і на проблеми суспільства загалом.
У сучасному світі вища освіта є фундаментом розвитку людства і кожного суспільства зокрема. Безумовно, вона також є гарантом індивідуального розвитку особистості, сприяє формуванню інтелектуального, духовного і виробничого потенціалу суспільства. Тому розвиток держави, структурні перетворення на мікро- і макроекономічному рівнях мають гармонійно поєднуватися з модернізацією освіти, щоб задовольнити потреби і прагнення людей, особливо молоді, сформувати нову систему суспільних цінностей у сфері діяльності і в громадському, і в приватному секторах.
Зміна освітньої парадигми на сучасному етапі розвитку українського суспільства вимагає суттєвого перегляду провідних концептуальних основ педагогіки вищої школи на рівні її предмета, категоріального апарату, методологічних, теоретичних і прикладних аспектів. Учені України, як і інших держав, нині інтенсивно розробляють нові освітні стратегії та концепції. вони переосмислюють минуле освіти, різнобічні філософські підходи, шукають підтвердження в педагогічній теорії і практиці нових понять і процесів, що відбуваються в сучасному світі, окреслюють перспективи розвитку головних напрямів освіти. Значний обсяг нових понять і педагогічних інновацій вимагає від науково-педагогічного працівника нових компетенцій, щоб бути спроможним до системного розгляду всіх змін і в освіті, і в педагогіці вищої школи.
При викладі матеріалу більше уваги приділяється аналізу теоретичних основ педагогіки вищої школи. Лекційний курс охоплює основний зміст дисципліни, спрямований на систематизацію певних знань з інших соціогуманітарних предметів, знайомство з сучасними дослідженнями у галузі вищої освіти й орієнтований на самостійне вивчення педагогічного процесу, опрацювання сучасної психолого-педагогічної наукової літератури, що дозволить магістрантам обґрунтовано висловлювати свою точку зору на ту чи іншу проблему.
Курс поділяється на 4 модулі:
модуль 1 – загальні основи педагогіки вищої школи;
модуль 2 – дидактика вищої школи;
модуль 3 – виховання студентів вищих навчальних закладів;
модуль 4 – управління вищим навчальним закладом.
У першому модулі розглядаються предмет і завдання педагогіки вищої школи, її понятійно-категоріальний апарат; система вищої освіти України, методологічні засади курсу, логіка і методологія науково-педагогічного дослідження, проблематика реформування освітньої системи України відповідно до вимог Болонського процесу.
У другому модулі висвітлюються наукові основи дидактики вищої школи. Розкриваються сутність процесу навчання, зміст освіти у вищих навчальних закладах, методи та рівні навчання, види та форми його організації, технології навчання у вищій школі.
У третьому модулі аналізується сутність процесу виховання у вищих навчальних закладах, його основні закономірності та принципи; вивчаються основні напрями виховання.
У четвертому модулі розглядаються наукові засади управління вищими навчальними закладами, особливості управлінської функції в організації навчально-виховної роботи у вищих навчальних закладах; йдеться про систему управління вищою освітою в цілому відповідно до законів держави, що стосуються організації освітньо-виховної роботи.
Сподіваємось, що представлений навчальний посібник з педагогіки вищої школи зацікавить як досвідченого науково-педагогічного працівника, так і студента.
М.Б. ЄВТУХ
доктор педагогічних наук, професор,
академік НАПН України,
заслужений працівник народної освіти України,
академік-секретар Відділення вищої освіти
Національної академії педагогічних наук України
МОДУЛЬ 1
Загальні основи педагогіки вищої школи
Тема 1. 1. Предмет і завдання педагогіки вищої школи
Педагогіка вищої школи виникла на базі загальної педагогіки. Наука педагогіка, підґрунтя якої заклали древні філософи — "як науки про виховання дітей", пройшла тривалий шлях історичного розвитку. За цей час накопичено значний теоретичний та емпіричний матеріал, чітко сформувалася тенденція диференціації педагогічних знань з урахуванням специфіки об'єктів виховання. Нині існує чимало систем навчання й виховання, які охоплюють людей різних вікових груп і професій. окреслено концепцію безперервної освіти й виховання людини, яка ґрунтується на гуманістичних цінностях суспільства.
Педагогіка вищої школи як наука
Педагогіка вищої школи — галузь педагогічної науки, яка вивчав педагогічні закономірності й засоби організації та здійснення освітнього процесу (самоосвіти), навчання, виховання (самовиховання), розвитку (саморозвитку) і професійної підготовки студентів (слухачів) до певного виду діяльності й суспільного життя.
Предмет педагогіки вищої школи охоплює:
вищий навчальний заклад як педагогічну систему;
функціонування та ефективність педагогічного
процесу у вищому навчальному закладі;
педагогічну діяльність науково-педагогічних працівників, "їхню професійно-педагогічну підготовку;
педагогічні закономірності формування й розвитку особистості студента;
процес вищої освіти і самоосвіти;
навчання у вищому навчальному закладі;
виховання і самовиховання студентів;
моральну і психологічну підготовку;
форми, методи і педагогічні технології у вищому навчальному закладі;
педагогічні аспекти неперервної самостійної роботи студентів під час навчання у ВНЗ та після його закінчення;
особистість науково-педагогічного працівника;
педагогічні особливості взаємодії студентів і науково-педагогічних працівників у педагогічному процесі ВНЗ у ході реалізації завдань Болонської конвенції;
колектив (соціальну групу) науково-педагогічних працівників кафедр, факультетів, ВНЗ;
студентські колективи (соціальні групи).
Педагогіка вищої школи має забезпечити реалізацію таких функцій:
аналітична (теоретичне вивчення, опис, аналіз педагогічних явищ і процесів, причинно-наслідкових зв’язків; узагальнення, інтерпретація й оцінка педагогічного досвіду);
прогностична (забезпечення наукового обґрунтування цілей, планування педагогічного процесу, ефективного керівництва освітньою політикою);
проективно-конструктивна (розробка нових технологій і втілення результатів дослідження).
Основні завдання педагогіки вищої школи:
обґрунтування методологічних і теоретичних засад педагогічного процесу у вищій школі на сучасному етапі розвитку науки і людства;
вивчення сутності, особливостей і закономірностей педагогічного процесу та його складових: навчання, виховання, морально-психічної і психологічної підготовки, розвитку, самовиховання й самоосвіти відповідно до вимог Болонського процесу;
розроблення методичних систем та окремих методів соціалізації і професійної підготовки майбутніх фахівців, їхнього виховання й розвитку;
розроблення й конкретизація принципів навчання та виховання студентів (слухачів), їхньої професійної, морально-психічної і психологічної підготовки відповідно до змін, які відбуваються в житті суспільства, ринкової економіки та ін.;
виявлення та обґрунтування умов успішної реалізації вимог принципів навчання й виховання для діяльності в різних сферах;
визначення шляхів удосконалення й розвитку організаційних форм навчально-виховної роботи, підвищення ефективності різних способів контролю, оцінки навчально-виховного процесу, рівнів підготовленості студентів і груп;
прогнозування розвитку педагогічного процесу залежно від перспектив науки і потреб суспільства;
розроблення нових підходів, принципів, форм і методів професійної, морально-психічної й психоло- гічної підготовки студентів (слухачів) та різних соціальних груп до діяльності в умовах конкуренції;
пошук шляхів, прийомів, способів і засобів активізації пізнавальної діяльності студентів (слухачів), скорочення часу на їхнє ефективне та якісне професійне навчання;
виявлення закономірностей педагогічного впливу на студентів (слухачів) з метою формування в них наукового світогляду, національної свідомості, гідності й гордості, національних почуттів і патріотизму, професійної відповідальності;
формування у студентів мотивації до діяльності, конкуренції, активного суспільного й громадського життя;
розкриття основних закономірностей, мети, змісту, методики самовиховання й самоосвіти студентів (слухачів), способів і прийомів їхнього стимулювання серед різних категорій людей;
розроблення сучасних педагогічних технологій соціалізації й професійної підготовки фахівців та різних соціальних груп;
вивчення різних колективів і розроблення технологій педагогічного впливу на них з метою їхнього згуртування, оптимізації стосунків і забезпечення взаємодії, злагодженості тощо;
вивчення й критичне осмислення педагогічної спадщини вищої школи минулого, виявлення й використання всього того, що є цінним сьогодні;
впровадження у систему вищої освіти нових педагогічних технологій освіти, навчання, професійної підготовки, виховання та ін;
перебудова навчально-виховного процесу у вищій школі відповідно до вимог Болонського процесу.