3. Міжнародна економічна інтеграція.

Економічна інтеграція становить собою об’єктивний процес об’єднання виробничих і науково-технічних можливостей різних кран з метою підвищення ефективності виробництва кожної з них та підвищення рівня життя населення. Найбільш повно економічну інтеграцію характеризують такі риси:

• наявність міждержавного регулювання економічних процесів;

• поступове формування на базі національних економік регіонального господарського комплексу із загальною структурою відтворення;

• усунення адміністративних і економічних перешкод вільному рухові товарів, робочої сили і фінансових ресурсів у межах регіону;

• зближення внутрішніх економічних умов у державах, які беруть участь в інтеграційних об’єднаннях.

В сучасних умовах існують такі основні види інтеграційних об’єднань (угруповань): зона вільної торгівлі, яка передбачає скасування мита, кількісних обмежень у торгівлі для країн-членів інтеграційного об’єднання; спільний ринок, який забезпечує вільний рух між країнами інтеграційного об’єднання не тільки товарів, але й капіталів та робочої сили; економічний та валютний союзи, які передбачають уніфікацію заходів по регулюванню економіки (єдину бюджетну та податкову політику, створення спільних органів регулювання банківської системи та валютних відносин).

В наш час найбільший розмах інтеграційні процеси одержали в Західній Європі В перші післявоєнні роки тут існував митний, а потім і економічний союз Бельгії, Нідерландів і Люксембургу (Бенілюкс). У 1957 році Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Італія, Франція, ФРН утворили Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), яке нерідко називали “Спільним ринком“. Відповідно до Маастрихтського договору (1992 рік) ЄЕС трансформувалося з 1 січня 1994 р. у Європейський союз (ЄС), а число країн – членів зросло до 15. Нині до цього інтеграційного об’єднання входять 25 країн, в тому числі і деякі постсоціалістичні країни.

В ЄС відмінені кількісні обмеження у взаємній торгівлі, запроваджено єдиний митний тариф щодо третіх країн, проводиться єдина аграрна політика, здійснюються великі спільні науково-технічні програми, створено загальний бюджет, кошти якого направляються передусім у фонд підтримки й розвитку сільського господарства та у фонд розвитку економічно відсталих районів, функціонують наднаціональні адміністративні органи – Рада Міністрів, Комісія Європейського товариства, Європейський парламент та ін.

З 1 січня 1993 р. введено вільний рух в межах співтовариства капіталів, робочої сили, товарів та послуг. Згідно з Маастрихтським договором створено валютний союз з заснуванням єдиного Європейського банку з правами емісії єдиної валюти Євро з 1999 р. На долю країн ЄС припадає понад 40% світового експорту товарів та послуг.

Європейський Союз не єдиний приклад регіональної інтеграції. Сьогодні у світі нараховується понад три десятки зон вільної торгівлі, митних та економічних союзів. Одним з них є Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА), до складу якої входять США, Канада і Мексика. НАФТА розвивається в такому ж напрямі, як і ЄС.

Перспективи розвитку економічної інтеграції в Східній Азії пов’язують зі створенням Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС). У нього входять 18 держав Азії, Північної та Південної Америки. АТЕС планується зробити до 2000 року найбільшою в світі зоною вільної торгівлі.

Досить відомими інтеграційними об’єднаннями є Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), в яку входять Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Бруней, В’єтнам, а також Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ) у складі Аргентини, Бразилії, Венесуели, Колумбії, Мексики, Парагваю, Перу, Уругваю, Чилі і Еквадору. Досить потужним регіональним інтеграційним об’єднанням була Рада Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), до складу якої входили СРСР, Болгарія, Угорщина, НДР, Монголія Куба, Польща, Румунія, Чехословаччина. На підставі договору про співробітництво в роботі РЕВ брала участь Югославія. Представники КНДР та В’єтнаму співробітничали з РЕВ як спостерігачі. РЕВ була заснована в 1949 році і існувала до кінця 80-х років, тобто до початку ринкової трансформації економіки країн-учасниць.

Інтеграційні процеси в цьому регіоні розвивалися в такому ж напрямі, як і в ЄС. За рахунок взаємних постачань країни-члени РЕВ в значній мірі покривали свої імпортні потреби у найважливіших виробах. Скажімо, в результаті взаємного обміну потреби в машинах та обладнанні покривалися на 64%, кам’яному вугіллі – на 95%, коксу – на 94%, сирій нафті – на 74%, залізній руді – на 74%, чавуні – на 95%, алюмінію – на 87%, бавовні – на 76%.

Для ініціювання та обслуговування інтеграційних процесів створені міжнародні економічні організації. Найвпливовіші і найвідоміші з них такі.

Міжнародний валютний фонд (МВФ), який почав діяти з 1946 р. за рішенням Міжнародної валютно-фінансової конференції у Бреттон-Вудсі (США), яка відбулася у 1944 р. МВФ становить собою міжнародну асоціацію держав для надання позик у іноземній валюті країнам з тимчасовим дефіцитом платіжного балансу та для здійснення заходів по підтримці валютних курсів, сприянню розвитку зовнішньої торгівлі тощо. Надаючи фінансову допомогу країнам, МВФ вимагає від них виконання певних умов (лібералізації цін, валютного обігу, управління, зовнішньої торгівлі, скорочення соціальних витрат тощо), що є втручанням у їх внутрішні справи. Дотримання умов МВФ негативно відбивається на соціальному становищі широких верств населення та призводить до зростання зовнішнього боргу країни.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) був створений разом з МВФ. Офіційним завданням банку було надання довгострокових позик країнам, які постраждали від війни, на відбудову їх економік, а також гарантування приватних займів за кордоном. В сучасних умовах МБРР надає позики для здійснення тих виробничих проектів, які не фінансуються приватними джерелами; допомагає розвитку інфраструктури для залучення великих приватних капіталів; надає технологічну допомогу відсталим країнам.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) був заснований для фінансування структурних перетворень у країнах Східної Європи та колишнього СРСР. Засновниками банку були ЄС, США, Японія, Канада, Австрія та деякі інші, в тому числі і країни Східної Європи та СРСР. Основними напрямами кредитування є підтримка ринкової трансформації планових економік, малого та середнього бізнесу.

Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ) була створена в 1948 р. з метою найбільшого сприяння розвитку торгівлі. Учасники ГАТТ повинні надавати один одному недискримінаційний режим торгівлі, скорочувати на основі багатосторонньої угоди тарифи, прагнути усунути імпортні квоти. В 1996 році ГАТТ припинила своє існування і перетворилася у Світову організацію торгівлю (СОТ).

Для того, щоб країни СНД, в тому числі й Україна, могли приєднатися до ГАТТ – СОТ, їм необхідно привести свої правові та адміністративні системи у відповідність до вимог СОТ: уніфікувати митні процедури, формальності митного контролю та документацію.