Контрольні запитання та завдання

1. Що являє собою відтворення трудових ресурсів?

2. Які тенденції в зміні культурно-технічного рівня працівників?

3. Які зміни спостерігаються у розподілі робочої сили?

4. Які особливості відтворення трудових ресурсів в Україні?

5. Що являє собою повна зайнятість робочої сили?

6. Назвіть основні форми включення працівників в економічну систему.

7. Назвіть основні сектори сфери самозайнятості.

8. Назвіть найбільш розповсюджені погляди на причини безробіття.

9. Які існують форми безробіття?

10. Які особливості безробіття в Україні?

Тема 24. Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва

Основною метою даної теми є розкриття суті господарського механізму та його основних елементів на різних етапах розвитку економічних систем. Її вивчення доцільно було б здійснювати за таким планом:

1. Суть господарського механізму і його основні елементи.

2. Об’єктивна необхідність та сучасні форми державного регулювання суспільного відтворення.

3.Фінансова система та її роль в регулюванні виробництва.

4. Суть та функції кредитної системи.

1. Суть господарського механізму і його основні елементи

Господарський механізм становить собою сукупність організаційних, правових та інших форм, методів та важелів використання економічних законів, розв’язання суперечностей суспільного способу виробництва, реалізації відносин власності, всебічного розвитку людини, формування і задоволення її потреб, узгодження економічних інтересів суспільства, основних класів, соціальних груп, трудових колективів та особи. В кожному суспільному способі виробництва господарський механізм має свої якісні особливості, які обумовлені рівнем продуктивних сил і характером виробничих відносин.

В будь-якому суспільстві господарський механізм виконує певні функції, серед яких виділимо найважливіші і найбільш загальні.

Перша і найважливіша функція господарського механізму полягає у використанні економічних законів даного суспільного способу виробництва. Використання економічних законів стає можливим лише тоді, коли суспільство, по-перше, матиме чітку, науково-обгрунтовану програму дій, постановку конкретних і реальних цілей та завдань; по-друге, здійснюватиме розроблені програми.

Друга функція господарського механізму полягає у розв’язанні соціально-економічних суперечностей, передусім суперечності між продуктивними силами та виробничими відносинами.

Третя функція господарського механізму полягає у реалізації відносин власності, тобто забезпечення таких умов, за яких відносини власності сприяють розвитку всієї системи продуктивних сил, насамперед, безпосереднього працівника як основної продуктивної сили суспільства.

Четвертою важливою функцією господарського механізму є всебічний розвиток людини, її матеріальних і духовних потреб, інтересів та стимулів, тобто господарський механізм повинен забезпечити розвиток не тільки біологічного аспекту сутності людини, але й соціального. Це дасть можливість людині стати активним суб’єктом виробничих, соціальних, політичних, правових і культурних відносин. Шляхом виконання названих функцій господарський механізм може забезпечити ефективну взаємодію продуктивних сил, виробничих і організаційно-економічних відносин.

Господарський механізм включає в себе різнорідні елементи, які можна згрупувати в такі блоки. По-перше, державне регулювання економіки шляхом проведення активної податкової, фінансово-кредитної, грошової, амортизаційної, інвестиційної, антикризової, антициклічної політики. По-друге, організаційні структури управління, які включають в себе форми організації економічних зв’язків (державне замовлення, вільні договірні зв’язки), системи управлінських органів (уряд, міністерства, регіональні та галузеві структури, виробничі об’єднання, підприємства), форми участі працівників в управлінні. По-третє, госпрозрахункове стимулювання, яке включає в себе форми і системи заробітної плати, ціноутворення та фінансово-кредитні важелі.

В залежності від економічної системи названі елементи господарського механізму проявляються по-різному і відіграють неоднакову роль у суспільному відтворенні. Скажімо, якщо в умовах соціалізму центральною ланкою господарського механізму виступає планування, яке адекватно виражає природу суспільної власності і втілює властивий соціалізму об’єктивний закон планомірного розвитку виробництва, то в умовах капіталізму центральною ланкою господарського механізму виступає ринок з його механізмом коливання попиту і пропозиції, стихійним встановленням цін і конкуренцією.

Іншими словами в господарському механізмі кожної країни сьогодні можна виокремити такі самостійні підсистеми господарювання: планову підсистему; ринок як самостійну підсистему господарювання; традиційне (натуральне) господарство як підсистему господарювання. Кожній з окремих підсистем відповідає адекватний господарський механізм: державний регулюючий механізм; ринковий механізм саморегулювання; господарський механізм, що відповідає традиційному натуральному господарству. Залежно від того, яка підсистема з відповідним господарським механізмом має найбільшу питому вагу, характеризується й вся економічна система: якщо переважає ринок, то й система – ринкова; якщо переважає план, то й система – планова; якщо переважає натуральне господарство, то такою є система в цілому.

Прийнято розрізняти вузьке і широке тлумачення суті ринку. У вузькому розумінні ринок становить собою обмін, організований за законами товарного виробництва та обігу. Він може мати місце в будь-якому суспільстві, починаючи з ранніх етапів первіснообщинного ладу. В широкому розумінні ринок становить собою систему виробничих відносин, в основі якої лежить приватна власність на засоби виробництва, свобода підприємництва і вільна конкуренція. Він мав місце тільки на етапі раннього капіталізму. В умовах нинішніх індустріально розвинутих країн такий ринок відсутній, оскільки в них діють фактори, які викликають різного роду відхилення в ринкових процесах. До таких факторів належать наявність державної, колективної і монополістичної власності, обмеженість свободи підприємництва і вільної конкуренції пануванням монополій і державним регулюванням. Проте традиційно економіку розвинутих капіталістичних країн прийнято називати ринковою.

В залежності від умов, в яких діють господарюючі суб’єкти, розрізняють вільний, монополізований і регульований ринки. Вільний ринок – це ринок з великою кількістю товаровиробників однорідної продукції, які не в змозі впливати на рішення один одного. Монополізований ринок – це ринок, для якого характерна незначна кількість виробників даного товару і дії учасників ринкових відносин регламентовані угодою між ними. Регульований ринок – це ринок, який контролюється і регулюється державою за допомогою спеціальних заходів економічного та адміністративного характеру.

За ознакою простору дії розрізняють місцевий, регіональний, національний, світовий ринки, а з точки зору відповідності чинному законодавству – легальний і тіньовий ринки.

Складовими елементами ринкового механізму, як вже говорилось, є попит, пропозиція, ринкова ціна і конкуренція.

Попит являє собою потребу в певному товарі, що забезпечена грошима. Пропозиція – це сукупність товарів, які представлені на ринку. Ринкова ціна – це ціна, що встановлюється на ринку. Розрізняють ціни попиту, пропозиції і рівноваги. Під ціною попиту розуміють граничну максимальну ціну, за яку покупці ще згодні купувати товар. Під ціною пропозиції розуміють граничну ціну, за яку продавці ще готові продавати свій товар. Ціна рівноваги – це ціна, що складається при рівності попиту і пропозиції.

Ринковий механізм виконує інформативну, регулюючу і сануючу (ліквідаційну) функції. Інформативна функція полягає в тому, що через коливання цін на товари і послуги ринок надає учасникам виробництва об’єктивну інформацію про суспільно необхідні витрати виробництва і суспільно-необхідну якість та асортимент товарів і послуг, що виробляються. Регулююча функція ринку проявляється в тому, що в результаті вкладання коштів у виробництво тих товарів, які користуються попитом і які приносять максимальний прибуток досягається певна відповідність між обсягом виробництва і суспільними потребами, формуються необхідні економічні пропорції. Однак, ринковий механізм неспроможний вирішити всі проблеми економічного життя. У зв’язку з цим виникає об’єктивна необхідність державного втручання в економіку. Однією з форм такого втручання є державне регулювання суспільного відтворення. Вперше ідею про об’єктивну необхідність державного регулювання економіки обґрунтували класики марксизму. Вони аргументовано довели, що ринкове стихійне регулювання за допомогою внутрігалузевої і міжгалузевої конкуренції неспроможне забезпечувати пропорційний розвиток економіки, виявляти пріоритетні напрями науково-технічного прогресу, сануючу функцію ринок виконує тоді, коли в результаті конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних господарських одиниць і, навпаки, сприяє виживанню і зміцненню більш ефективних.