3. Безробіття в ринковій економіці

Питання про зайнятість робочої сили завжди перебувало і перебуває в центрі уваги економістів. Багато з них причини безробіття пояснює “вічними законами” природи, технічним прогресом як таким тощо. Наприклад, в кінці XVIII століття англійський мислитель Мальтус писав про те, що безробіття виникає тому, що внаслідок дії законів самої природи народонаселення зростає у геометричній прогресії, подвоюючись кожні 25 років, а кількість засобів існування – в арифметичній прогресії. На подібних позиціях і сьогодні стоїть чимало вчених.

Відомий англійський економіст Дж. Кейнс причиною безробіття вважав недостатній платоспроможний попит на предмети особистого споживання і засоби виробництва, внаслідок чого виробництво розширюється повільно і не може забезпечити зайнятість всієї робочої сили. Низький попит на засоби виробництва Дж. Кейнс пояснює високим позичковим процентом, а зменшення попиту на предмети споживання – схильністю людей до заощадження доходів в міру зростання їх величини.

К. Маркс пов’язує виникнення безробіття з процесом нагромадження капіталу, зокрема із зростанням органічної будови останнього. Зростання органічної будови капіталу означає відносне зменшення змінного капіталу, а воно в свою чергу обумовлює собою і відносне зменшення попиту на робочу силу. Отже, зростання органічної будови капіталу приводить до виникнення відносного перенаселення, до безробіття.

Оскільки підвищення органічної будови капіталу в першу чергу розповсюджується на нові капітали, які тільки починають функціонувати в ролі додаткових або самостійних капіталів, остільки саме ці капітали відносно зменшують додатковий попит на робітників.

Проте зрушення, що відбулися в технічній будові додаткового капіталу, поступово розповсюджуються і на первісний капітал, в міру того, як його елементи зношуються і відтворюються заново в більш продуктивній формі.

Це приводить до того, що частина робітників виштовхується з виробництва.

Таким чином, нові капітали відносно, тобто порівняно з їх загальною величиною, притягують все менше додаткових робітників, а старі капітали, які періодично відтворюються в новій органічній будові, виштовхують з виробництва частину тих робітників, які раніше були ними зайняті.

Для капіталізму є характерним таке співвідношення в дії двох згаданих тенденцій, при якому незважаючи на зростання загальної кількості зайнятих робітників, зростає маса робітників, які не можуть продати свою робочу силу і стають безробітними.

Цей лишок робочої сили є відносним, оскільки частина робітників є надлишковим населенням не взагалі, а лише в порівнянні з потребою капіталу в робочій силі, необхідній для виробництва додаткової вартості. К. Маркс сформулював капіталістичний закон народонаселення, суть якого полягає в тому, що робоче населення, створюючи нагромадження капіталу, тим самим у зростаючих розмірах само виробляє засоби, які роблять його відносно надлишковим населенням.

Відносне перенаселення проявляється у кількох формах, зокрема як плинне (циклічне), природне, приховане, застійне.

Плинне (циклічне) – це тимчасове безробіття, обумовлене циклічним розвитком капіталістичного виробництва, а також нерівномірністю розвитку різних галузей економіки. У зв’язку з цим частина робітників то залучається у виробництво, то виштовхується з нього.

Природне безробіття може бути є добровільним, фрикційним і структурним. Добровільне безробіття виникає тоді, коли робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але стали б до роботи, якби вона була вищою. Добровільно безробітні віддають перевагу відпочинку або іншій діяльності замість роботи за даного рівня зарплати. Або вони перебувають у складі фрикційних безробітних і шукають свою першу роботу після закінчення навчання. Це можуть бути низькокваліфіковані працівники, які віддають перевагу дозвіллю замість малооплачуваної роботи.

Фрикційне безробіття виникає внаслідок постійного руху населення між видами праці, регіонами, а також на різних стадіях життєвого циклу. Навіть якщо економіці притаманна повна зайнятість, завжди існують люди, які шукають роботу після закінчення навчання або через переїзд в інше місто. Оскільки фрикційні безробітні часто шукають кращої роботи або змінюють місце роботи, то їх також можна віднести до добровільно безробітних.

Структурне безробіття означає невідповідність між пропозицією і попитом на працівників. Ця невідповідність виникає тоді, коли попит на один різновид праці зростає, а на інший зменшується, бо пропозиція не може швидко пристосуватися до цього.

Приховане (аграрне) виникає в результаті розорення дрібних товаровиробників і перетворення їх у людей, які потребують роботи. Приховане безробіття особливо характерне для сільської місцевості, тому його й називають аграрним. Прихованим його називають тому, що значна частина вивільнених у сільськогосподарському виробництві працівників не знаходить собі застосування в місті, а тому й залишається в селі. В місті дрібні ремісники, торговці та інші представники малого бізнесу, після розорення також не відразу знаходять собі застосування, не реєструються на біржі праці, а намагаються якимось чином утриматися в середовищі дрібних товаровиробників. До прихованого безробіття належить часткове безробіття, зв’язане з неповною зайнятістю робітників у зв’язку з хронічним недовантаженням виробничих потужностей.

Застійне перенаселення виникає тоді, коли робітники не мають постійної роботи і підтримують своє існування випадковими заробітками. До цієї групи безробітних відносяться бродяги, злочинці, давно непрацюючі, ті, хто заробляють на прожиття проституцією тощо.

Рівень безробіття неоднаковий серед різних категорій працівників. Так, рівень безробіття серед людей розумової праці нижчий, ніж серед людей фізичної праці. Значно вищий рівень безробіття серед молоді, оскільки вона має низьку кваліфікацію. Більш високим безробіття є серед жінок та чорного населення.

Таким чином, відтворення робочої сили в ринковій економіці – це безперервний процес відтворення зайнятої його складової і незайнятої (безробітних). Рівень безробіття вимірюється нормою безробіття, а саме:

Рівень безробіття =

З початком ринкових перетворень безробіття появилося і в нашій країні. Причому сьогодні воно проявляється в усіх названих вище формах.

Зрозуміло, що всі держави намагаються робити вплив на ринок праці з метою зменшення безробіття. Розробляються програми по стимулюванню зайнятості та створенню робочих місць, по підготовці та перепідготовці робочої сили, страхуванню від безробіття тощо. Але вони малоефективні, хоча б тому, що в країнах з ринковою економікою прийнято вважати наявність повної зайнятості якщо рівень безробіття не перевищує 5-6%. Основою регулювання ринку праці є аналіз залежності між безробіттям та темпами зростання цін, пропонований Філіпсом. Він побудував графіки (криву Філіпса), згідно з якими суспільство ставиться перед вибором: або достатньо висока зайнятість з максимальним збільшенням цін, або стабільні ціни при значному безробітті.