3. Суть та показники ефективності виробництва

Економічне зростання неможливе без забезпечення високої ефективності суспільного виробництва. У широкому розумінні ефективність виробництва є співвідношенням результатів виробництва і витрат. Розрізняють економічну та соціальну ефективність.

Економічна ефективність виражає результативність виробництва шляхом зіставлення затрат і одержаного результату. Її визначають за такою формулою:

де 3 – матеріально-грошові затрати, а П – вартість продукту.

В результаті одержуємо показник, що характеризує величину затрат на одиницю створеного продукту.

Ефективність використання окремих факторів виробництва визначають такі показники, як продуктивність праці, фондовіддача та матеріаломісткість продукції. Про суть продуктивності праці та шляхи її зростання докладно йшлося дещо вище. А тут лише зазначимо, що продуктивність праці показує ефективність використання робочої сили. На рівні галузі чи окремого підприємства продуктивність праці визначається як кількість виробленої продукції на одного робітника за одиницю часу. На макрорівні її визначають як кількість виробленого валового національного продукту на одного зайнятого у матеріальному та нематеріальному виробництві.

Ефективність використання основних виробничих фондів (основного капіталу) характеризує фондовіддача – випуск продукції на одну грошову одиницю використаних основних виробничих фондів. Вона визначається за формулою:

Ф_в=

де П – річний обсяг товарної (чистої) продукції, ОФ – середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Зворотний показник являє собою фондомісткість, яка показує затрати основних виробничих фондів на одиницю вартості виробленої продукції:

Ефективність використання предметів праці (палива, сировини, енергії, металів) виражається показником матеріаломісткості продукції. Він показує розмір матеріальних витрат на одиницю продукції в грошовому виразі:

М_м=

де Мз – матеріальні витрати, а П – вартість товарної (чистої) продукції.

Найвища економічна ефективність виробництва має місце тоді, коли водночас зростає продуктивність праці, підвищується фондовіддача і знижується матеріаломісткість продукції. Тому кожне суспільство намагається діяти саме в цьому напрямі.

Соціальна ефективність виробництва виражає ступінь задоволення особистих потреб людини та створення умов для її всебічного розвитку. Вона показує, наскільки господарська діяльність відповідає інтересам людини. Інакше кажучи, суспільне виробництво є соціально ефективним тільки тоді, коли воно забезпечує високий рівень добробуту народу.

Між економічною та соціальною ефективністю існує певний взаємозв’язок. Скажімо, із зростанням економічної ефективності збільшується можливість суспільства у вирішенні соціальних завдань. Щоправда, інколи можуть мати місце протиріччя між економічною та соціальною ефективністю виробництва. Вони можуть виражатися у протиставленні поточних інтересів суспільства перспективним.

Кожне суспільство зацікавлене у підвищенні ефективності суспільного виробництва. При цьому воно прагне збільшувати випуск потрібної і прогресивної продукції при найменших капіталовкладеннях. Тобто мова йде про підвищення ефективності нагромадження. Основними шляхами підвищення ефективності нагромадження є :

• поліпшення структури капітальних вкладень;

• скорочення тривалості будівництва;

• удосконалення виробничої бази будівельного комплексу для будівництва об’єктів соціальної сфери.

При цьому слід мати на увазі, що (як вказували автори так званої моделі мультиплікатора Дж. Кейнс, П. Самуельсон, Дж. Робінсон та деякі інші західні вчені), нові інвестиції позитивно впливають на динаміку національного доходу, зайнятості і споживання.

Механізм дії принципу мультиплікації полягає в тому, що галузі, в які зроблено капіталовкладення, сприяють розширенню виробництва у сировинних і суміжних виробництвах. А це, в свою чергу, веде до зростання зайнятості і підвищення попиту на предмети споживання і цим самим викликає розширення виробництва у другому підрозділі. Інакше кажучи, під впливом якогось поштовху від інвестицій чи будь яких витрат, виникає ланцюгова реакція між галузями в результаті якої відбуваються зміни доходів.