3. Необхідність та система перерозподілу національного доходу

Досі йшла мова про первинний розподіл національного доходу, в результаті якого утворюються основні доходи, тобто доходи тих працівників, котрі безпосередньо виробляють національний доход. Однак в кожному суспільстві первинний розподіл національного доходу доповнюється його перерозподілом, в результаті якого формуються неосновні (похідні) доходи.

Необхідність перерозподілу національного доходу зумовлена цілим рядом причин, серед яких основними є :

• необхідність концентрації ресурсів для вирішення важливих соціальних проблем;

• існування невиробничої сфери, на утримання якої кошти надходять в результаті перерозподілу доходів;

• необхідність залучення коштів підприємств і населення на суспільні потреби.

Перерозподіл національного доходу здійснюється за допомогою податку, механізму цін, оплати населенням послуг невиробничої сфери і добровільних платежів у громадські організації.

Податкова система України включає в себе такі види податків:

податки з юридичних осіб, зокрема, податки на додану вартість, акцизний збір, податок на використання природних ресурсів, податок на прибуток підприємств, податок з обсягу реалізації, податки на фонд оплати праці, податок на експорт і імпорт;

• податки з юридичних та фізичних осіб, зокрема, податок на нерухомість, транспортний податок, податок на використання автомобільного пального, земельний податок;

• податок з фізичних осіб, зокрема, прибутковий податок з громадян, податок на доходи від підприємницької діяльності та податки на інші об’єкти.

Сукупний рівень податків та їх ставки в Україні дуже високі, а це негативно позначається і на життєвому рівні населення. Бо високий рівень оподаткування неминуче викликає у підприємців бажання перекласти податковий тягар на споживачів, включивши всю суму податків у ціну товарів. В результаті ціна часто перевищує ту, яку спроможний заплатити за продукцію покупець. Зниження ж продажної ціни ставить виробника на межу банкрутства.

Перерозподіл національного доходу за допомогою цін здебільшого здійснює держава шляхом встановлення верхніх та нижніх рівнів цін для споживачів та виробників певного товару. Проте і самі виробники, передусім монополістичні об’єднання, не позбавлені можливості впливати на рівень цін.

В результаті розподілу та перерозподілу національного доходу формуються кінцеві доходи різних груп населення, держави, підприємств виробничої і невиробничої сфери, які знаходять свій прояв у фонді споживання і фонді нагромадження. Після цього відбувається використання національного доходу на:

• особисте споживання працівників матеріальної сфери;

• особисте споживання працівників невиробничої сфери;

• покриття чистих витрат обігу;

• покриття витрат на оборону;

• розширене відтворення у виробничій сфері та збільшення основних фондів у невиробничій сфері.

Важливим засобом перерозподілу національного доходу є соціальне страхування. Воно включає в себе пенсійне страхування на випадок безробіття, хвороби і нещасного випадку. В країнах з ринковою економікою пенсійне та медичне страхування, а також страхування від безробіття здійснюється головним чином за рахунок відрахувань із заробітної плати і прибутків підприємств. Скажімо, в США і Японії на пенсійне та медичне страхування відраховується 7-7,5% середньої заробітної плати найманих робітників.

В соціалістичних країнах і деяких капіталістичних державах соціальне страхування здійснюється за рахунок суспільних фондів споживання. За допомогою суспільних фондів споживання забезпечується (повністю або частково) задоволення потреб населення в освіті і культурі, охороні здоров’я та житлі, утримання непрацездатних членів суспільства.

Суспільні фонди споживання розподіляються по-різному:

• незалежно від кількості і якості праці (безплатна медична допомога, освіта);

• з врахуванням минулого заробітку і стажу роботи (пенсії, допомоги з приводу тимчасової непрацездатності, безробіття оплати відпусток);

• з врахуванням забезпеченості сімей (пільги малозабезпеченим сім’ям, виплати одиноким матерям).

За формами надання суспільні фонди споживання можна поділити на грошові виплати, натуральні видачі і безплатні послуги.

Джерелами формування суспільних фондів споживання є необхідний продукт і частково додатковий продукт.

Роль та значення суспільних фондів споживання в різних суспільствах різні. Скажімо, в умовах соціалізму їм надається більшого значення, ніж при капіталізмі. Завдяки цим фондам соціалістичне суспільство має можливість не тільки відтворювати робочу силу, але й забезпечувати всебічний розвиток фізичних та духовних здібностей кожного члена суспільства.

Разом з тим суспільні фонди споживання покликані реалізувати ідею рівності і справедливості в суспільстві. Щоправда, в сучасних умовах система суспільних фондів споживання в нашій державі істотно деформована і практично перетворилася в механізм перерозподілу національного доходу в інтересах великого загону управлінських чиновників. Щоб переконатись в сказаному, достатньо порівняти медичні, санаторно-курортні, житлові, комунально-побутові та інші послуги і пенсії, які одержують державні службовці з тими, що їх мають всі інші громадяни.

Для того, щоб суспільні фонди споживання відповідали своєму призначенню, необхідно усунути наявні деформації, зокрема:

• скоротити відмінності у використанні виплат і пільг різними соціальними верствами;

• більше коштів виділяти для соціального розвитку села;

• піднести роль суспільних фондів споживання у розв’язанні демографічних проблем (істотна допомога багатодітним, поліпшення умов праці, побуту і відпочинку працюючих жінок, будівництво дошкільних дитячих закладів);

• ширше використання суспільних фондів споживання для стимулювання виробничих показників через задоволення потреб у житлі, наданні безплатних путівок у місця відпочинку і таке інше;

• повніше використання суспільних фондів споживання для забезпечення нормальних умов життя пенсіонерів, інвалідів та інших верств населення, які потребують соціального захисту.

Іншими словами, розподіл і перерозподіл національного доходу мають сприяти матеріальній зацікавленості всіх членів суспільства в розвитку виробництва та збільшенні обсягів національного доходу.