3. Витрати домогосподарств

Після того, як домогосподарство отримало доход, частина його надходить державі у вигляді особистого прибуткового податку, а залишок використовується на споживання і заощадження. Споживання домогосподарства – це придбання товарів особистого користування, тобто купівля продуктів харчування, одягу, взуття, меблів, предметів культури і побуту, автомобілів, витрати на соціально-культурні та побутові послуги.

Споживчі витрати прийнято класифікувати на такі групи:

• витрати на товари довгострокового користування, тобто такі, які служать більше ніж один рік;

• витрати на товари короткострокового користування – такі, що служать менше ніж один рік;

• витрати на послуги лікаря, установ освіти, культури тощо.

Витрати домогосподарства на споживання пов'язані з попитом та з такими явищами, як ефект доходу та ефект заміщення.

Ефект доходу означає вплив зміни ціни на реальний доход споживачів. Якщо грошовий доход домогосподарства є сталим, то збільшення ціни для нього рівнозначне зменшенню його реального доходу або купівельної спроможності. Якщо ціна зростає, а грошові доходи залишаються сталими, то реальні доходи домогосподарств зменшуються, і вони купують менше товарів. Навпаки, за зниження цін попиту реальні доходи домогосподарств за сталості їх доходів зростатимуть.

Ефект заміни полягає в тому, що коли ціна на товар зростає, то споживачі намагаються замінити цей товар іншим, аби отримати бажане за найнижчу ціну. Тобто домогосподарства діють так, як і підприємства, коли зростання ціни на певний фактор виробництва змушує їх замінювати дорогі фактори виробництва більш дешевими. Домогосподарства, заміщуючи дорогі товари дешевими, купують задоволення за менші витрати.

Окремі економісти вважають, що для нормального функціонування економіки має існувати рівність заощаджень та інвестування. Це означає, що заощадження, які робить населення, повинні дорівнювати інвестиціям, що здійснюються фірмами. Тільки за даної умови попит на ринку дорівнюватиме пропозиції і за таких обставин ситуація стане стабільною. Порушення ж наведеної рівності, вважають вчені, призводить до виникнення негативних явищ в економіці, до деформації ринкових структур.

Крім того, для забезпечення ринкової рівноваги потрібно, щоб сукупні витрати дорівнювали вартості виробленого продукту. Відсутність цієї умови також призводить до негативних наслідків – до дефіциту або надвиробництва продукції на ринку.

Вивчення сукупного попиту, який формують витрати домогосподарств, дає орієнтир підприємцям у тому, яка продукція користується попитом на ринку, а яка – ні, які товари слід випускати, а які – ні. Існує окрема наука про вивчення попиту – маркетинг. Без знання її методики в сучасному світі не може обійтись жодне підприємство цивілізованої країни.

Вивченням сукупного попиту займаються не тільки приватні фірми, а й держава. Знання основних закономірностей розвитку його дає можливість здійснювати ефективне регулювання економікою. Держава може впливати на сукупний попит, стимулюючи або звужуючи його, і за допомогою цього вирішувати проблеми безробіття, інфляції, стабілізації економічного зростання, забезпечення ефективної зайнятості, піднесення добробуту населення.