Контрольні запитання та завдання

1. Що зумовило заміну лихварського капіталу позичковим?

2. Назвіть основні джерела позичкового капіталу.

3. Що являє собою процент і яка його динаміка?

4. Що є джерелом проценту?

5. Охарактеризуйте основні форми кредиту.

6. Які функції виконує кредит?

7. Охарактеризуйте пасивні та активні операції банків.

8. Які види банків включає в себе банківська система?

9. Охарактеризуйте банківську систему України.

10. Що слід зробити, щоб зростала довіра до банків?

Тема 13. Акціонерні товариства. Акціонерний капітал

З розвитком кредиту і банку виникають акціонерні товариства і акціонерний капітал, які відіграли і продовжують відігравати помітну роль у процесі суспільного відтворення. В сучасних умовах, наприклад, в розвинутих країнах переважна частина промислових товарів виробляється на акціонерних підприємствах. На засадах акціонерного капіталу функціонує значна частина банків, будівельних і транспортних компаній. Для з’ясування суті акціонерних товариств і їх ролі в суспільстві, вивчення даної теми доцільно здійснювати за таким планом:

1. Акціонерне товариство і його основні риси.

2. Акціонерний капітал: реальний і фіктивний.

3. Прибуток акціонерних товариств. Фондові біржі.

1. Акціонерне товариство і його основні риси

В міру збільшення масштабів виробництва підприємці наштовхувалися на обмежені розміри індивідуальних капіталів. Розміри окремих індивідуальних капіталів виявлялися недостатніми для будівництва залізниць, каналів, електростанцій, великих промислових підприємств тощо. Завдання об’єднання багатьох індивідуальних капіталів в один великий капітал було вирішене шляхом організації підприємств у формі акціонерних товариств. Акціонерні товариства виникли ще у XVIII ст. і сьогодні посідають панівне становище в економіці розвинутих країн. В США, наприклад, акціонерні компанії виробляють понад 90% валової продукції промисловості.

Акціонерне товариство – це підприємство, засноване на паях. У Законі України “Про господарські товариства” зазначається, що акціонерне товариство – це організація, яка має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язання тільки майном товариства.

Щоб одержати право на створення акціонерного товариства, його засновники, а це, як правило, великі власники чи великі підприємства, повинні попередньо зібрати велику суму грошей. Конкретний розмір цього капіталу, порядок затвердження статуту і вся процедура засновництва акціонерних товариств регулюються законодавством кожної країни.

Капітал акціонерного товариства утворюється шляхом випуску і продажу засновниками акцій створюваного товару. Акція являє собою цінний папір, який свідчить про внесення його власнику на одержання певного доходу у вигляді дивіденду.

Після того як зібраний засновниками акціонерний капітал досягне визначеної статутом суми, товариство вважається заснованим і скликаються загальні збори акціонерів, на яких вибирається правління товариства, наглядова рада і ревізійна комісія. На щорічних загальних зборах акціонерів заслуховується звіт правління і затверджується баланс. При вирішенні будь-яких питань кожний акціонер має стільки голосів, скільки у нього акцій. Якщо, наприклад, в однієї особи зосереджено 51% усіх випущених акцій, то вона має 51% голосів, тобто практично може вирішувати всі справи товариства.

Формально найвищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. Проте на практиці всі справи товариства визначає група найбільших акціонерів, яким належить контрольний пакет акцій. Досвід показує, що контрольний пакет акцій не обов’язково повинен дорівнювати 51% всіх акцій. Він може бути значно меншим. Як зазначав Дж. Гелбрейт, у великих корпораціях, таких як “Дженерал моторз”, “Форд мотор”, “Крайслер” і інших, для контролю над корпорацією достатньо мати 7-10% акцій. Власники контрольного пакету акцій формально більшістю голосів вирішують на загальних зборах акціонерів всі питання: вибирають правління товариства, призначають директорів підприємств, встановлюють розміри дивідендів тощо. Низька величина контрольного пакету акцій обумовлена тим, що сьогодні досить великою є чисельність дрібних і середніх акціонерів, котрі живуть у віддалених районах або за кордоном. Такі акціонери не беруть участі у загальних зборах, а своє право голосу передають за дорученням керівництву компанії.

Акціонери не відповідають своїм власним майном за справи товариства. Вони несуть лише обмежену відповідальність в розмірі вкладеного паю, тобто суми, виплаченої за акції. Якщо акціонерне товариство зазнає краху, то його власний і резервний капітал використовується для задоволення вимог кредиторів і тільки залишок, якщо такий виявиться, буде виплачений акціонерам.

Для збільшення розмірів капіталу, крім акцій, акціонерне товариство може випускати облігації. Облігації являють собою цінні папери, які дають право їх власникам на одержання щорічного гарантованого доходу. На відміну від акцій облігації не дають право голосу при вирішенні справ акціонерного товариства, а виплачуваний на них доход не перевищує звичайного процента. Вартість облігації погашається акціонерним товариством після закінчення певного строку. Якщо власники акцій формально вважаються співвласниками акціонерного товариства, то власники облігацій є лише його кредиторами.

Акціонерна форма підприємства забезпечує власникам акцій в одних випадках більш високий фактичний доход, ніж звичайний процент, а в інших – надію на нього. Це робить вкладання грошових капіталів в акції більш популярними у порівнянні зі звичайним вкладанням в банк.

Розрізняють акціонерні товариства відкриті і закриті. Відкриті акціонерні товариства вільно реалізують свої акції на ринку цінних паперів. Акції закритого акціонерного товариства реалізуються, як правило, серед його працівників – теперішніх і колишніх.

В Україні, як і в інших республіках колишнього СРСР, акціонерна форма підприємств існувала до 1929 року. Пізніше аж до 80-х років, акціонерних підприємств у нас не було. З початком ринкової трансформації економіки України відбувається відновлення акціонерних товариств. Їх створення і діяльність регламентуються Законом України “Про господарські товариства”. Згідно з проголошеними намірами, акціонування повинно було сприяти утвердженню дійсно справедливого характеру привласнення засобів виробництва та його результатів і подоланню відчуженості від власності безпосередніх працівників підприємств. Проте насправді акціонування стало зручною формою перерозподілу суспільної власності і доходу в інтересах його працівників адміністративно-управлінського апарату підприємств. Рядові акціонери, будучи формальними власниками утворених на базі державних підприємств акціонерних товариств, у переважній більшості не одержують жодної копійки дивідендів.