Формула руху позичкового капіталу

Г – Г'

Таким чином, виникає враження начебто гроші самі по собі мають властивість приносити прибуток.

В дійсності процент на позичковий капітал стає можливим тому, що цей капітал в руках капіталісту-підприємця робить свій справжній кругообіг, тобто перетворюється з грошового в продуктивний, в результаті чого у виробництві створюється додаткова вартість.

В умовах розвинутого товарного виробництва гроші-капітал виступають як своєрідний товар.

Як товар гроші-капітал мають властивості товару: споживну вартість і вартість.

Споживна вартість товару-капіталу полягає в тому, що він приносить додаткову вартість (прибуток) тому, хто взяв гроші в позику.

Крім своєї дійсної вартості, гроші-капітал набувають ще й фіктивну вартість як товар-капітал. Цією вартістю є процент, як своєрідна ціна, яку одержує власник грошей-капіталу.

Якщо 1000 дол. даються в позику із сплатою 4% річних, то ціна капіталу становитиме 40 дол.

Звичайно, 40 дол. не виражають справжньої вартості грошей-капіталу.

Позичковий процент утворюється в результаті поділу середнього прибутку, одержаного на взятий в позику капітал, на підприємницький доход і процент.

Той, хто взяв гроші в позику, перетворює їх в продуктивний капітал, вкладаючи їх у виробництво або торгівлю.

Він одержує прибуток на цей капітал. Прибуток одержано на чужий капітал, тому його слід поділити між функціонуючим капіталістом і власником позичкового капіталу.

Отже, середній прибуток розпадається на дві частини: процент – тобто ту частину прибутку, яку функціонуючий капіталіст передає власникові позичкового капіталу, і підприємницький доход – тобто частину прибутку, яку привласнює функціонуючий капіталіст.

Джерелом проценту є додаткова вартість.

Процент – це частина, одна із форм додаткової вартості.

Норма проценту визначається відношенням річного доходу позичкового капіталу до величини позичкового капіталу.

Скажімо, якщо позичковий капітал становить 1000 гр. од., а річний доход на нього – 40 гр. од., то норма проценту становитиме 4%

Норма проценту має верхню і нижню межу. Верхня – наближена до середньої норми прибутку. Але при такому рівні проценту для промислового капіталіста немає сенсу вдаватися до позики. Йому нічого не залишається. Нижня – наближена до нуля. Але ж за “дякую” гроші в позику ніхто не дасть.

Тому в цих межах відбувається коливання рівня проценту.

Історично нормі проценту властива тенденція до зниження, оскільки середня норма прибутку має тенденцію до зниження та з розвитком капіталізму зростає пропозиція позичкового капіталу.

З розвитком капіталізму позичковий капіталіст виступає виключно як власник капіталу, а застосування, функціонування капіталу у виробництві відбувається в руках іншого капіталіста. Тобто відбувається відокремлення капіталу-власності від капіталу-функції.

2. Кредит як форма руху позичкового капіталу

Рух позичкового капіталу здійснюється у формі кредиту. Кредит (кредитні відносини) – це відносини між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення і платності.

Прийнято розрізняти кредитний механізм і кредитну політику. Кредитний механізм являє собою певну сукупність принципів, організаційних форм, методів і правил, що регулюються чинним законодавством і забезпечують необхідні умови для реалізації кредитних відносин. Кредитна політика становить собою систему заходів держави, спрямованих на досягнення певних економічних цілей.

Класифікація кредиту може здійснюватися з урахуванням строку кредиту, об’єкта і сфери кредитування, а також за іншими параметрами.

За строком надання, кредити поділяються на короткострокові і довгострокові. Короткострокові надаються на термін, як правило, не більше року і використовуються для поповнення оборотних засобів, довгострокові – на рік і більше й використовуються для збільшення основного капіталу.

Відповідно до специфіки об’єктів кредитування, кредит поділяється на комерційний, банківський, споживчий, державний та міжнародний.

Комерційний кредит надається одним підприємством іншому у вигляді продажу товарів або послуг з відстрочкою платежу. Комерційний кредит утворює основу кредитної системи.

В ринковій економіці він обслуговується вексельними білетами, обіг яких опосередковується банками і регулюється законодавством. Основне завдання комерційного кредиту прискорити рух товарів від виробників до споживачів. Комерційний кредит, як правило, є короткостроковим.

Банківський кредит – це кредит, що надається банками та спеціалізованими кредитно-фінансовими установами економічним суб’єктам підприємницької діяльності, державі та населенню у вигляді грошових позик. Об’єктом банківського кредиту є грошовий капітал. Позики можуть бути попередньо забезпечені матеріальними цінностями і незабезпечені.

Споживчий кредит становить кредит підприємств торгівлі та сервісних послуг у вигляді товарів і послуг, що продаються в розстрочку. Його об’єктом є, як правило, товари тривалого користування, а також окремі види послуг. Специфічним різновидом споживчого кредиту є надання приватним особам довгострокових позик на купівлю чи будівництво житла.

Державний кредит – це кредит, де кредитором чи позичальником є держава або окремі державні виконавчі структури. Об’єктом державного кредиту є, як правило, позичковий капітал, що реалізується шляхом розміщення на відкритому ринку державних цінних паперів.

Міжнародний кредит – це кредит, що обслуговує міграцію позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин. Його суб’єктами (кредиторами і позичальниками) виступають держави в особі національних банків, міністерств фінансів, міждержавних організацій. Об’єктом міжнародного кредитування є товарні цінності, послуги, валютні ресурси.

Кредит в будь-якому суспільстві робить певний вплив на розвиток економічних процесів та явищ.

Передусім розвиток кредитних відносин забезпечує капіталізацію всієї системи виробничих відносин за допомогою банківських установ, перетворення грошей у капітал і капіталізацію на цій основі системи грошових відносин, трансформацію лихварського капіталу у позичковий і перетворення останнього в суспільний капітал, формування акціонерної форми власності.

Крім цього, кредит виконує цілу низку прикладних функцій, серед яких найбільш вагомими є такі:

1. Функція перерозподілу наявних у суспільстві грошово-фінансових ресурсів і зосередження їх на найбільш пріоритетних з точки зору конкретної ситуації сфери економічної діяльності. Таким чином кредит робить пропозицію капіталу більш еластичною і більш ефективною.

2. Підвищення купівельної спроможності юридичних та фізичних осіб, а через нього впливає на підвищення та раціональне використання економічного потенціалу країни.

3. Капіталізація вільних грошових коштів, тобто нагромадження позичкового капіталу за рахунок заощаджень фізичних та юридичних осіб.

4. Грошове обслуговування кругообороту капіталу в процесі його виробничого відтворення, тобто забезпечення тимчасових потреб суб’єктів виробництва у додаткових грошових засобах за рахунок нагромаджених тимчасово незадіяних капіталів.

5. Прискорення концентрації та централізації капіталу, що здійснюється на основі використання цінних паперів акціонерних компаній.

6. Забезпечення інноваційного процесу, розвитку малих та середніх підприємств, підготовки та перепідготовки кадрів.

7. Забезпечення стійкості грошового обігу шляхом взаємного зарахування платежів, прискорення обороту грошей і утворення різноманітних форм банківських грошей, що скорочують потреби безпосереднього обігу банкнот.

Інакше кажучи, кредит відіграє важливу роль в процесі відтворення як на мікроекономічному, так і на макроекономічному рівні.

Ефективне використання кредитних відносин з метою реалізації зазначених функцій в Україні ускладнюється головним чином високим позичковим процентом.