Контрольні запитання та завдання
Що являють собою витрати виробництва?
Назвіть основні види витрат виробництва.
Що таке собівартість та її види?
Назвіть основні шляхи зниження собівартості.
Що являє собою прибуток і які основні шляхи його збільшення?
Як визначається норма прибутку?
Як утворюється середній прибуток?
Що таке ціна виробництва?
Що являє собою валовий доход підприємства і як він розподіляється?
Тема 11. Торговий капітал і торгівля
В ході вивчення попередньої теми було з’ясовано, що в процесі свого кругообороту промисловий капітал послідовно приймає і скидає грошову, продуктивну і товарну форму. Грошова і товарна форми промислового капіталу на певному ступені розвитку капіталістичного виробництва відособлюються від промислового у самостійні капітали, хоча і підпорядковані йому. Ці самостійні капітали виступають як торговий і позичковий капітали.
В даній темі буде з’ясовано процес відособлення торгового капіталу і особливості його руху. Вивчення теми доцільно здійснювати за таким планом:
1. Торговий капітал і торговий прибуток.
2. Витрати обігу.
3. Форми торгівлі.
1. Торговий капітал і торговий прибуток
Торговий капітал історично передував промисловому капіталу. У формі купецького капіталу він існував ще в рабовласницькому суспільстві. В докапіталістичних формаціях торговий капітал поряд з лихварським капіталом був самостійною і головною формою існування капіталу.
Для його функціонування потрібен був певний рівень розвитку товарного виробництва, товарний і грошовий обіг. Всі ці умови існували задовго до капіталізму, що й послужило матеріальною передумовою появи торгового капіталу.
З виникненням капіталізму торговий капітал втрачає свою самостійність. Він, як зазначав К. Маркс, існує вже як агент промислового капіталу. На ранній стадії капіталістичного виробництва функціями виробництва товару і його реалізації займалися одні й ті ж самі капіталісти. Проте з розвитком капіталізму, в міру загострення конкурентної боротьби функції реалізації відособлюються. Можливість такого відособлення міститься вже в самому характері руху промислового капіталу в процесі відтворення. На третій стадії кругообороту рух капіталу зводиться до перетворення товарного капіталу в грошовий (Т – Г. Основне завдання промисловця – виробництво додаткової вартості, а функція реалізації товару для нього побічна. Тому й вона відособлюється й обслуговується операціями торгового капіталу. Формула руху (кругообороту) торгового капіталу така ж, як і загальна формула капіталу, тобто Г – Т – Г .
Як бачимо, даний капітал обмежується лише сферою обігу.
Хоча торговий капітал не бере безпосередньої участі у виробництві вартості і додаткової вартості, проте він опосередковано сприяє збільшенню маси додаткової вартості і середньої норми прибутку, а отже й ВНП і національного доходу.
Досягається це в результаті того, що, по-перше, існування торгового капіталу зменшує частину капіталу, яка потрібна для обслуговування торгівлі, і відповідно збільшує ту частину капіталу, яка зайнята у виробництві. По-друге, торгові капіталісти краще знають ринки, а тому й швидше реалізують товари і цим самим прискорюють оборот капіталу. По-третє, існування торгового капіталу сприяє безперервності виробництва.
Із самої формули руху торгового капіталу (Г – Т – Г) видно, що функціонування торгового капіталу своєю кінцевою метою має одержання прибутку. І хоча торговий капітал, якщо не враховувати деяких виробничих операцій, таких як транспортування товарів, їх розфасування, зберігання і т.д., не створює ні вартості, ні додаткової вартості, все ж таки він приносить прибуток. Він виникає тому, що промислові капіталісти передають торговим капіталістам частину додаткової вартості, створеної на їх підприємствах.
Промисловий капіталіст продає товар торговому капіталістові по ціні, яка покриває витрати на виробництво товару і забезпечує середню норму прибутку на капітал. Ця ціна є нижчою від суспільної ціни виробництва товарів. Торговий капіталіст продає товари по ціні, яка покриває його затрати на купівлю і продаж товару і забезпечує йому середню норму прибутку на торговий капітал. Ця норма прибутку така ж сама, як і в промислового капіталіста. Ціна, по якій торговий капіталіст реалізує товар, відповідає суспільній ціні виробництва.
Процес розподілу додаткової вартості між промисловим і торговим капіталом можна проілюструвати на такому прикладі. Припустимо, що весь авансований промисловий капітал становить 900 гр. од. (720c+180v), норма додаткової вартості – 100%, вартість основного капіталу протягом року повністю переноситься на створені продукти. Тоді вартість річного продукту буде рівнятися
720c+180v+180m=1080 гр. од.
Ціна виробництва, оскільки мова йде про весь суспільний капітал, також становитиме 1080 гр. од. В цих умовах середня норма прибутку без врахування торгового капіталу буде становити
А середня норма прибутку на весь суспільний капітал становитиме:
р'
=
= 18%
Весь вироблений в суспільстві прибуток буде розподілений між промисловцями і торговцями пропорціонально авансованому ними капіталу.
В нашому прикладі капіталісти одержать прибуток в розмірі
162
гр. од. (
),
а торгові капіталісти – 18 гр. од. (
).
Промислові капіталісти реалізують товари торговцям по ціні 720c+180v+162p=1062 гр. од. Ця ціна є нижчою від суспільної ціни виробництва. Торгові капіталісти реалізують товари безпосереднім споживачам по суспільній ціні виробництва, яка включає в себе 720c+180v+162p+18h=1080 гр. од.
Слід мати на увазі, що норма торгового прибутку визначається річною нормою середнього прибутку і не залежить від швидкості обороту торгового капіталу. Норма торгового прибутку обчислюється на весь торговий капітал, авансований на рік, незалежно від швидкості обороту цього капіталу. Скажімо, якщо середня річна норма прибутку 15%, весь авансований капітал 100 гр. од., то при одному обороті цього капіталу за рік загальна продажна ціна товарів становитиме 115 гр. од. Торговці одержать прибуток в 15 гр. од. Якщо протягом року торговий капітал робитиме 5 оборотів, то продажна ціна в кожному обороті становитиме 103 гр. од. Норма прибутку в кожному обороті зменшиться пропорціонально кількості оборотів, а річна норма прибутку залишиться на рівні 15%. Отже, джерелом торгового прибутку, як і промислового, є додаткова вартість, створена у сфері виробництва. Беручи участь у привласненні частини додаткової вартості, створеної виробничими робітниками, торгові капіталісти тим самим опосередковано беруть участь в експлуатації найманих робітників виробничої сфери. Безпосередньо торговий капіталіст експлуатує робітників та службовців, зайнятих в торгівлі.
Торговий робітник продає свою робочу силу торговому капіталісту.
Вартість робочої сили працівників торгівлі регулюється тими ж законами, що і вартість робочої сили робітників виробництва. Робочий день торгового працівника поділяється на необхідний робочий час та додатковий робочий час. Протягом необхідного робочого часу він реалізує товари, в яких втілена частина додаткової вартості, що йде на оплату вартості його робочої сили. Протягом додаткового робочого часу реалізуються товари, в яких втілена частина додаткової вартості, яку привласнює торговий капіталіст у формі торгового прибутку.
Ступінь експлуатації найманих працівників торгівлі визначається як відношення частини реалізованої вартості, яка відповідає торговому прибутку, до другої частини реалізованої вартості, за рахунок якої відбувається заміщення витрат на оплату робочої сили. На практиці норму експлуатації торгових працівників можна визначити як відношення суми торгового прибутку до суми виплаченої заробітної плати.
З розвитком капіталізму відбувається посилення ступеня експлуатації торгових працівників. Досягається це такими шляхами:
1) шляхом продовження робочого дня і підвищення інтенсивності та продуктивності праці;
2) шляхом зниження заробітної плати нижче вартості робочої сили;
3) шляхом експлуатації дрібних товаровиробників (селян і ремісників) в результаті нееквівалентного обміну.