3. Валовий доход підприємства та проблеми його розподілу

Валовий доход підприємства (чистий продукт) – це виручка від реалізації продукції, за виключенням матеріальних затрат. Він становить грошову форму чистої продукції підприємства. В масштабах суспільства валовий доход (чистий продукт) являє собою національний доход.

Складовими валового доходу є змінний капітал (оплата праці) і додаткова вартість (прибуток). Тобто його структура безпосередньо зачіпає інтереси безпосередніх виробників, власника підприємства і суспільство в цілому. Тому вкрай важливою проблемою є проблема розподілу валового доходу.

В розподілі валового доходу можна виділити два етапи: 1) розподіл валового доходу на фонд оплати праці і прибуток; 2) розподіл прибутку.

Розподіл валового доходу на фонд оплати праці і прибуток має важливе значення в тому плані, що необхідно встановити такий фонд оплати праці, який давав би можливість встановити рівень заробітної плати не нижче визначеного чинним законодавством. Причому цей рівень має бути достатнім і для відтворення робочої сили, і для стимулювання високоефективної праці.

Водночас розподіл валового доходу має бути оптимальним і щодо утворення прибутку підприємства. Це важливо тому, що прибуток має забезпечити підприємство власними коштами для розширення виробничих фондів, стимулювати підвищення ефективності виробництва та формування централізованого грошового фонду.

Пропорції розподілу валового доходу в значній мірі залежать від рівня економічного розвитку, від пануючих відносин власності на засоби виробництва і від конкретних цілей, які в той чи інший період свого розвитку вирішує підприємство та суспільство в цілому.

В зв’язку з цим зазначені пропорції можуть бути різними в різних країнах і на різних підприємствах. Скажімо, в розвинутих країнах співвідношення між фондом заробітної плати (змінним капіталом) і прибутком дозволяє виплачувати заробітну плату на рівні вартості робочої сили і задовольняти потреби підприємства в розвитку й формуванні достатнього за величиною централізованого доходу.

В Україні в період належності до СРСР це співвідношення дозволяло мати заробітну плату, яка вкупі з суспільними фондами споживання забезпечувала відтворення і розвиток робочої сили, і формувати фонд розвитку виробництва й централізований фонд. З початком ринкових перетворень в силу певних об’єктивних і суб’єктивних причин підприємства виявилися неспроможними забезпечити ні належні обсяги виробництва валового доходу, ні оптимальний його розподіл на фонд заробітної плати і прибуток. Свідченням цього є хоча б той факт, що в кінці 90-х років питома вага зарплати у ВВП в Україні становила трохи більше 25% проти 58% у 1991 році.

Не менш важливе значення має забезпечення оптимального розподілу прибутку між підприємством і державою. Від нього залежить нормальна життєдіяльність підприємства. Оскільки частина прибутку у вигляді різноманітних податків і платежів надходить державі, то необхідно щоб вони не були занадто обтяжливими для підприємства.

У високорозвинутих країнах прибуток підприємств оподатковується за ставкою 37-53%. У нашій країні різноманітні прямі і непрямі податки й платежі віднімають у виробничих підприємств 70-80% прибутку. А інколи навіть і більше. І це в той час, коли кожне підприємство повинне формувати два фонди економічного стимулювання: фонд споживання і фонд нагромадження. Повний обсяг фонду споживання включає в себе такі елементи (витрати в грошовій та натуральній формах):

• фонд оплати праці з поділом на фонд основної заробітної плати і фонд додаткової заробітної плати;

• грошові виплати і заохочення (витрати підприємства на надання матеріальної допомоги, трудових і соціальних пільг працівникам);

• доходи (дивіденди, проценти), виплачені за акції трудового колективу і вклади членів колективу акціонерного підприємства у майно підприємства, доходи від пайової участі у діяльності спільних підприємств, оренди окремих категорій майна.

Фонд нагромадження використовується на виробничий і соціальний розвиток підприємства.

В Україні підприємства практично позбавлені нормальних умов для формування названих фондів.