Контрольні запитання та завдання

1. Які види підприємств розрізняють за типами і формами власності?

2. Що являють собою лізингові, венчурні, брокерські та аудиторські фірми?

3. Як класифікують підприємства за розміром та сферою діяльності?

4. Назвіть основні функції підприємств.

5. Що являє собою кругооборот капіталу?

6. Охарактеризуйте оборот капіталу.

7. Що являє собою основний та оборотний капітал?

8. Чому поділ капіталу на основний та оборотний не слід ототожнювати з поділом капіталу на постійний та змінний?

9. Назвіть суть та види зношення основного капіталу.

10. В чому полягають особливості обороту змінного капіталу?

11. Розкрийте основні функції підприємництва.

12. Назвіть причини, що гальмують розвиток підприємництва в Україні.

Тема 10. Витрати виробництва, прибуток і валовий доход

В процесі руху капіталу відбувається не тільки виробництво і реалізація додаткового продукту (додаткової вартості), а також його розподіл між різними групами виробників. Механізм цього розподілу порівняно складний, і щоб його зрозуміти, варто вивчати за таким планом:

1. Суть та види витрат виробництва.

2. Середній прибуток і ціна виробництва.

3.Валовий доход підприємства та проблеми його розподілу.

1. Суть та види витрат виробництва

Існує багато концепцій витрат виробництва. А. Сміт і Д. Рікардо під витратами розуміли суспільні середні витрати на одиницю продукції. Крім того, витрати визначалися як ціна виробництва з урахуванням рентних платежів.

У маржиналістів витрати виглядають як явище, що базується на граничній корисності. На думку Менгера, Візера та інших маржиналістів, сума, яку фірма виплачує за фактори виробництва, визначається граничною корисністю, яку вони мають з точки зору продавця.

Прихильники інституціоналізму вважають, що витрати вимірюються якістю і характером трудових зусиль, здібностей людей, які роблять ці зусилля.

Неокласичні концепції розглядають витрати виробництва як суму витрат на придбання факторів виробництва.

Згідно з марксистською концепцією витрати виробництва – це витрати ресурсів, що набувають на ринку вартісної форми, це грошове вираження використаних виробничих ресурсів. Витрати виробництва поділяються на витрати суспільства і витрати його первинних ланок — підприємств.

Суспільні витрати виробництва визначають вартість товару. Вартість виробленого товару визначається за формулою:

w =c + v + m,

де w – вартість виробленого товару;

c- вартість спожитого постійного капіталу;

m- додатковий продукт ( додаткова вартість).

До вартості виробленого товару можна підходити з двох точок зору.

По-перше, з точки зору створення вартості, внаслідок чого можна перетворити формулу w = c + v + m у формулу w = c+(v+m) яка показує, що вартість товару складається із старої (c) і нової вартості (v + m).

По-друге, з точки зору зростання капіталу. При цьому формулу w = c + v + m можна перетворити у формулу w = (c + v) + m. Ця формула показує, що у вартості товару складові (c + v) становлять авансований капітал, тобто капітал, яким володіло підприємство (капіталіст) ще до початку процесу виробництва.

Це те, чого коштує товар підприємству (капіталістові). Це –витрати виробництва. Відповідно m виступає як приріст капіталу, як лишок над витратами виробництва.

Отже, вказував Маркс, те, в що обходиться товар підприємцеві, вимірюється затратами капіталу; те, чого товар дійсно коштує, вимірюється затратами праці.

Витрати виробництва стирають межі між постійним і змінним капіталом і цим самим приховують той факт, що єдиним джерелом вартості і додаткової вартості є праця.

Отже, якщо підходити до витрат виробництва з позиції соціально-економічних відносин, то їх слід поділяти на витрати суспільства і витрати підприємства. Витрати суспільства виступають у формі вартості, тобто вони включають всі витрати живої та уречевленої праці. Витрати підприємства виступають у формі собівартості, тобто вони включають в себе лише затрати на купівлю засобів виробництва і робочої сили.

Прийнято розрізняти постійні і змінні витрати виробництва. Постійні витрати це витрати, на загальну величину яких не впливають обсяги виробництва. До них відносяться плата за оренду засобів праці, сплата процентів за кредити, виплати заробітної плати службовцям тощо. Змінні витрати прямо залежать від обсягів виробництва. Це витрати на сировину, матеріали, тару, електроенергію, заробітну плату робітників. Витрати можуть бути або зовнішніми, або внутрішніми. Зовнішні витрати являють собою плату постачальникам ресурсів (праці, сировини, енергії і т.д.). Витрати на власний і самостійно використаний ресурс є внутрішніми витратами.

Розрізняють також валові, середні й граничні витрати. Валові витрати підприємства – це загальна сума постійних та змінних витрат. Середні витрати – це витрати в розрахунку на одиницю продукції. Граничні витрати – це додаткові витрати, необхідні для виробництва додаткової одиниці продукції. Підприємство буде розширювати виробництво, якщо додаткова одиниця продукції коштуватиме йому дешевше, ніж продажна ціна.

Динаміку граничних витрат пояснює дія закону спадної віддачі. Його суть полягає в тому, що кожна одиниця приросту витрат праці додає щоразу менше одиниць продукції, якщо інші фактори виробництва залишаються сталими. Витрати підприємства на виробництво продукції у вітчизняній науці визначаються за допомогою такої категорії як собівартість. За економічним змістом ці витрати можна згрупувати таким чином: матеріальні витрати, витрати на купівлю робочої сили (оплату праці), відрахування на соціальне страхування, відрахування на обов’язкове медичне страхування, амортизація основних фондів, інші витрати.

На практиці розрізняють: 1) цехову собівартість – всі затрати на виробництво, за виключенням загальнозаводських; 2) виробничу (фабрично-заводську) – всі затрати на виробництво, за виключенням позавиробничих; 3) повну собівартість – всі затрати, пов’язані з виробництвом продукції та послуг, і плюс позавиробничі затрати (затрати на тару, упаковку, доставку продукції тощо).

При калькуляції продукції розрізняють прямі витрати, тобто пов’язані з процесом виробництва (затрати на сировину, зарплату основних виробничих працівників тощо), і непрямі, тобто пов’язані з роботою підприємства в цілому.

За економічним змістом затрати діляться на основні і накладні. Основні – це витрати, пов’язані безпосередньо з виробництвом продукції. Накладні – витрати на організацію, управління, технічну підготовку й обслуговування виробництва, проценти за кредит, витрати на охорону праці, оплату праці управлінського апарату, канцелярські витрати тощо.

Кожне підприємство зацікавлене у зниженні собівартості. Основними шляхами зниження собівартості є: 1) скорочення витрат, пов’язаних з використанням предметів праці; 2) зменшення витрат, пов’язаних з використанням засобів праці; 3) зменшення витрат на виплату заробітної плати, яке може мати місце якщо продуктивність праці буде зростати більш швидко, ніж зростатиме зарплата; 4) зменшення інших витрат (сплата проценту за позики, штрафи, відшкодування збитків тощо).