Контрольні запитання та завдання

1. Що являє собою капітал і яка загальна формула його руху?

2. В чому полягає суперечність загальної формули капіталу?

3. Що являє собою робоча сила і за яких умов вона стає товаром?

4. В чому полягає споживна вартість і вартість товару робоча сила?

5. Що таке додаткова вартість і як вона створюється?

6. Що являє собою постійний та змінний капітал?

7. Як визначається норма додаткової вартості і як вона змінюється з історичним розвитком?

8. Як визначається маса додаткової вартості?

9. Охарактеризуйте основні способи збільшення виробництва додаткової вартості.

10. Розкрийте суть та форми заробітної плати.

11. Назвіть основні системи заробітної плати.

12. Які основні функції виконує заробітна плата?

13. Що являє собою номінальна та реальна заробітна плата?

14. В чому полягає суть нагромадження капіталу?

15. Розкрийте основні фактори нагромадження.

16. Охарактеризуйте суть централізації та концентрації капіталу.

Тема 9. Підприємство і підприємництво

Господарство будь-якої країни становить собою єдиний народногосподарський комплекс, кожна ланка якого має певну специфіку, що позначається на процесі відтворення.

Особливе місце в цьому комплексі належить підприємствам (об’єднанням), які є основними ланками економіки. Від того, як працюють підприємства, залежить рівень економічного та соціального прогресу даної країни.

Щоб зрозуміти місце та роль підприємств у народногосподарському комплексі, вивчення даної теми доцільно здійснювати за таким планом:

1. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки.

2. Кругооборот капіталу.

3.Оборот капіталу. Основний і оборотний капітал.

4. Підприємництво в ринковій економіці.

1. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки

Підприємство – це самостійний господарський суб’єкт, що має право юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку. Воно є основною, первинною ланкою економіки. Від рівня діяльності підприємства залежать процес виробництва матеріальних благ, задоволення потреб населення та його життєвий рівень, науково-технічний прогрес, тобто ефективність господарювання.

Першою ознакою підприємства є самостійність його у системі господарства країни. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з назвою підприємства, товарний знак, якщо це промислове підприємство.

Товарний знак – це оригінально оформлене графічне або літерне позначення, зареєстроване у встановленому порядку, що використовується для товарів певного підприємства для того, щоб відрізнити їх від однорідних товарів інших підприємств.

З економічної точки зору, підприємство самостійно здійснює індивідуальне відтворення, тобто організує виробництво, для чого наймає робочу силу, купує сировину, матеріали та напівфабрикати в інших підприємств, платить за це готівково або безготівково, свої товари продає або тимчасово складає.

Поряд з організаційною формою господарювання підприємство є певним майновим комплексом, що складається з основного та оборотного капіталу. Факторами виробництва підприємства є робоча сила і засоби виробництва.

Існує багато правових форм підприємств. Причому при їх класифікації застосовують різні критерії.

Однак, найперше, підприємства класифікують за типами і формами власності, поділяючи їх на приватні, державні, комунальні, колективні (кооперативні) та змішані. Формою організації державних, комунальних, приватних, колективних і змішаних підприємств може бути акціонерне товариство.

Акціонерне товариство – це об’єднання, що засноване на залученні грошових коштів шляхом продажу акцій і має статутний капітал, поділений на частини, рівні номінальній вартості акцій.

Акція – це цінний папір, який свідчить, що її власник є співвласником акціонерного капіталу і має право на одержання доходу у вигляді дивіденду.

Відповідно до чинного законодавства України, підприємства можуть об’єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни та інші об’єднання за галузевим, територіальним і іншими принципами.

Асоціація – це договірне об’єднання, створене з метою координації господарської діяльності засновників. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність її учасників.

Корпорація являє собою договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень центральному органу (повноважень щодо регулювання діяльності учасників).

Консорціум – це тимчасове статутне об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети.

Концерн являє собою статутне об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, банків, підприємств транспорту, торгівлі та інших на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців.

В багатьох країнах існують й інші об’єднання, зокрема такі, як картель, синдикат, трест.

Картель – об’єднання самостійних підприємств заради встановлення єдиних цін, розподілу ринків збуту і сировини, частки у загальному обсягу виробництва. Учасники цього об’єднання зберігають виробничу і комерційну самостійність.

Синдикат становить собою об’єднання підприємств, які зберігають свою юридичну й виробничу самостійність, але збут готової продукції та постачання сировиною здійснює синдикатська контора. Тобто учасники цього об’єднання втрачають комерційну самостійність.

Трест – це господарське об’єднання, учасники якого втрачають повністю свою виробничу і фінансову самостійність.

Усі ці об’єднання можуть породжувати монополізм. Щоб цього не сталось, необхідно здійснювати антимонопольну політику.

Функціонування ринкових відносин пов’язане також з виникненням цілого ряду фірм, що обслуговують ринок. Лізингові фірми – це фірми, що надають кредити орендарю з правом користування певними об'єктами. Найпоширенішими об'єктами лізингу є транспортні засоби, обладнання, технології, ліцензії, “ноу-хау”, програмне забезпечення і т. ін. Інноваційні фірми впроваджують винаходи, науково-технічні розробки та послуги, реалізують різні проекти. Венчурні фірми проводять комерційну апробацію науково-технічних розробок. Здебільшого вони виникають у наукомістких галузях економіки і працюють з певним ризиком. Брокерські (маклерські) фірми виступають як посередники в торгівлі товарами та послугами, під час виконання біржових операцій з товарами та цінними паперами, а також фрахтування суден і страхування. Вони можуть надавати додаткові послуги для вивчення ринку, реклами, кредитування тощо. Аудиторські фірми (контори) за замовленням підприємств перевіряють їх фінансово-господарську діяльність, а також видають рекомендації щодо поліпшення справ.

Помітна роль в економічному житті належить фінансово-промисловим групам. Вони здійснюють контроль над виробничо-розподільним циклом з одного центру. Це дає можливість сформувати потужні виробничі комплекси, які здатні конкурувати з найбільшими світовими компаніями.

За розміром підприємства розрізняються як малі, середні та великі. Перехід до ринкової економіки передбачає оптимальне поєднання великих, середніх і малих підприємств. До малих підприємств українським законодавством віднесено підприємства з кількістю зайнятих 15 – 200 осіб залежно від галузі або виду діяльності. Малі підприємства засновуються на будь-якій формі власності та здійснюють діяльність у виробничій, комерційній, фінансовій, страховій та інших сферах. Малі підприємства відіграють важливу роль у ринковій економіці. Вони роблять її гнучкою, активно впливають на кон’юнктурні зміни, забезпечують насичення ринку товарами, послугами, сприяють послабленню монополізму. Особливо важливе значення цих підприємств – у розвитку сфери послуг і торгівлі.

Середні підприємства здійснюють виробництво невеликої, але стійкої номенклатури виробів у значних кількостях.

Великі підприємства виготовляють масову продукцію стабільного асортименту, здійснюють великомасштабне фінансування у розробку науково-технічних проектів. Вони існують з багатьох причин, але найважливіші полягають у тому, щоб використати переваги, зумовлені зростанням масштабів виробництва. Ефективне виробництво потребує спеціалізованого устаткування, потужних складальних ліній, великих фабрик і заводів, поділу праці на величезну кількість вузьких операцій. До великих, як правило, відносять підприємства з кількістю зайнятих понад 1000 осіб.

Підприємства класифікують також за сферою, видом господарської діяльності. Зумовлене це тим, що існує суспільний поділ праці, відповідно до якого утворюються підприємства сільськогосподарські, промислові, будівельні, транспортні, фінансові, торговельні, наукові, сфери обслуговування. Виходячи з цього підприємства різних галузей можна згрупувати за видом діяльності так: виробничі, фінансові, посередницькі, страхові.

Підприємства незалежно від того, на якому типі і формі власності вони базуються, виконують такі функції: виробляють блага для задоволення потреб суспільства; одержують прибуток, який в умовах капіталізму привласнюють приватні власники і суспільство в особі держави, в умовах соціалізму – суспільство; забезпечують умови відтворення робочої сили і сукупного суспільного продукту; здійснюють розвиток науки і техніки; розвивають соціальну базу.

Здійснюючи виробництво, підприємство постійно натикається на проблему обмеженості економічних ресурсів. Економічні ресурси – це природні, людські та вироблені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг.

Із сказаного можна зробити висновок, що ресурси, поділяються на 2 види: матеріальні (земля, сировина, капітал у вигляді грошей та засобів виробництва) і людські ресурси. Всі вони кількісно обмежені, а тому кожне підприємство і суспільство в цілому повинні дбати про економію живої та уречевленої праці, про те, щоб найкраще задовольняти потреби при менших витратах ресурсів.

Досягти цього можна шляхом забезпечення повної зайнятості і повного використання виробничих потужностей, збільшення фондовіддачі, зменшення матеріаломісткості, впровадження безвідходних та маловідходних технологій, бережного використання землі тощо.

Використовуючи ці та інші шляхи подолання обмеженості ресурсів, необхідно пам’ятати про дію закону спадної віддачі ресурсів. Суть цього закону полягає в тому, що кожна додаткова затрата якогось ресурсу при незмінних інших забезпечує менший приріст, ніж попередня. Цей закон діє лише тоді, коли розвиток здійснюється на одних і тих же наукових і технічних принципах.

Знаючи про дію цього закону, вказував Маркс, суспільство може шукати нові науково-технічні принципи організації виробництва. Дехто з дослідників цього закону робить висновок про неминучість голоду й злиднів. Вони радять робити все для того, щоб скорочувалось населення Землі або нічого не робити заради його виживання. За їх твердженням, війни, хвороби, голод, вимирання – це благо, бо дасть можливість утримувати певну кількість людей на нашій планеті.