2. Функції грошей

В літературі існують різні підходи до визначення функцій грошей. Вони в певній мірі пов’язані з тим, як той чи інший вчений визначає суть грошей, бо сама суть грошей як загального еквівалента проявляється в їх функціях, що виражають ті певні відносини, в які вступають товаровиробники в процесі обміну товарів. Гроші, як зазначав К. Маркс, виконують такі функції: міра вартості, засіб обігу, засіб нагромадження, засіб платежу, світові гроші.

Суть функції грошей як міри вартості полягає в тому, що за допомогою грошей вимірюється вартість всіх товарів. Вартість всіх товарів виражається в золоті. Цим самим створюється можливість і кількісно порівнювати різні товари між собою. Але не гроші роблять товари співмірними. Всі товари, в тому числі і золото, самі по собі співмірні, тому що всі вони є продуктами суспільної праці.

Функцію міри вартості гроші (золото і срібло) можуть виконувати лише тому, що вони самі є товаром і мають вартість.

Золото виконує свою роль міри вартості лише ідеально, цебто вартості величезної маси товарів можуть бути виражені в грошах без наявності в товаровиробника навіть однієї золотої монети.

Вартість товару виражена в грошах, є його ціною.

Оскільки величина вартості різних товарів різна, то вартості різних товарів вимірюються різною кількістю золота. Тому співставлення цін в грошах здійснюється на основі прийнятої за одиницю виміру кількості золота.

Така одиниця називається масштабом цін.

Отже, масштаб цін – це фіксована суспільством вагова кількість грошового матеріалу (золота), що приймається за грошову одиницю, в якій виражаються ціни товарів в межах країни, а інколи і в міжнародній торгівлі і міжнародних платежах.

Ціни товарів залежать від їх власної вартості і від вартості грошей (золота).

Ціни товарів змінюються прямопропорційно змінам їх вартості і оберненопропорційно вартості грошей (золота).

Гроші як засіб обігу виконують роль посередника в обміні товарів.

Спочатку, як ми вже знаємо, товарний обмін здійснювався шляхом безпосереднього обміну товару на товар, цебто за формою Т – Т.

З появою грошей обмін товару на товар змінився обміном товару на гроші. Товар спочатку продається за гроші, а потім на одержані гроші товаровиробник купує необхідні йому товари.

Обмін відбувається тепер за формулою: Т – Г – Т. Процес обміну включає два акти: Т – Г (продаж товару) і Г – Т ( купівлю товару ).

При обміні товару на товар продаж і купівля співпадають і в часі, і в просторі.

При обміні товарів при посередництві грошей продаж і купівля можуть не співпадати ні в часі, ні в просторі.

Перетворення прямого товарного обміну в товарний обіг створює можливість виникнення економічних криз, тобто криз надвиробництва товарів.

Якщо в функції міри вартості гроші можуть функціонувати ідеально, то для виконання функції засобу обігу гроші (або їх знаки) повинні обов’язково бути в наявності. Проте оскільки їх роль в цій функції скороминуща, то функцію грошей як засобу обігу можуть виконувати паперові гроші, символи грошей.

З розвитком товарного виробництва виникає необхідність нагромадження, оскільки, щоб виробити товар, товаровиробник повинен збудувати підприємство, обладнати його машинами, закупити сировину тощо.

Отже, в нього повинен бути грошовий капітал.

Як засіб нагромадження (утворення скарбів) гроші можуть виступати лише в чистому вигляді, як золоті гроші. Хоча на практиці товаровиробники нагромаджують не тільки золоті гроші, але й металеві і паперові знаки грошей.

Як засіб платежу гроші виступають при погашенні сум цін товарів, куплених в кредит. Як засіб платежу гроші функціонують і поза сферою обігу, зокрема, при виплаті заробітної плати, при сплаті різних фінансових зобов’язань (податків, позик, орендної плати тощо).

В цій функції гроші можуть сприяти виникненню економічних криз.

На світовому ринку гроші виступають в формі злитків благородних металів. Вони, як вказував Маркс, скидають свої національні мундири.

В світовому обороті гроші існують передусім як загальний засіб платежу і загальний купівельний засіб.

Похідними від грошових функцій є функціональні форми грошей. Вони виступають як форма реалізації цих функцій в умовах структурно розвинених товарних відносин. Різні види грошових форм поєднуються у грошові агрегати. Грошовий агрегат – це встановлене законодавством відповідно до принципу ліквідності специфічне групування грошових форм. Під ліквідністю розуміється можливість використання певного активу в ролі засобу обігу (чи платежу) і одночасно його здатність зберігати свою вартість. Саме єдність цих двох властивостей є істотною для розуміння ліквідності. Недостатність визначення ліквідності лише як здатності якогось активу виконувати функцію засобу обігу або швидко перетворюватись на готівку добре помітна в умовах високої інфляції. Тоді окремим платіжним засобам починають віддавати перевагу перед знеціненими кредитно-паперовими грішми.

Розрізняють грошові агрегати М0, М1, М2, М3. Першим групуванням функціональних форм грошей є грошовий агрегат М0, який являє собою готівку чи гроші поза банками. Грошовий агрегат М0 має найбільшу ліквідність. Його структурними елементами є монети, що їх карбують державні установи, скарбничі білети, що є казначейськими зобов'язаннями, випуск яких пов'язаний з фінансуванням дефіциту державного бюджету (ця форма грошей нині в Україні не використовується), банкноти, що являють собою різновид кредитних грошей, емісія яких здійснюється центральними банками (в Україні Національним банком). Банкнота має загальну оборотність і, як і монета, абсолютну ліквідність.

Другим групуванням функціональних форм грошей є грошовий агрегат М1. Його ще називають грошовою масою у вузькому розумінні. Функціональні форми грошей, що поєднані в агрегат М1, використовуються переважно у функції засобу обігу. Структурними елементами грошового агрегату МІ є готівкові гроші (агрегат М0) та трансакційні депозити. Трансакційні депозити – це вклади фізичних та юридичних осіб у комерційні банки й ощадні установи, кошти з яких можуть бути передані іншим особам у вигляді відповідних платежів, що здійснюються за допомогою чеків або електронних грошових переказів. Трансакційні депозити являють собою вклади до запитання на поточні та розрахункові рахунки. Вони можуть не приносити відсотків, а лише дають змогу їхнім власникам користуватись чеками та електронними переказами (в тому числі й кредитними картками). За своїм обсягом чекові вклади, що забезпечують безготівковий обіг грошей, є найпоширенішими.

Третім групуванням функціональних форм грошей є грошовий агрегат М2. Його називають грошовою масою в широкому розумінні. Функціональні форми грошей агрегату М2 використовуються не тільки як засіб обігу, але і як засіб нагромадження чи збереження купівельної спроможності. Його структурними елементами є грошовий агрегат МІ та строкові депозити. Строкові депозити являють собою гроші, які зберігаються на безчекових ощадних рахунках у комерційних банках та ощадних установах, про що їх власники отримують певні свідоцтва – сертифікати. Перетворення цих грошей на готівку чи інший високоліквідний платіжний засіб обумовлене певним строком. Гроші на таких рахунках застосовуються здебільшого у функції засобу нагромадження, а не засобу обігу, тому їх ліквідність є більш низькою.

Четвертим групуванням функціональних форм грошей є грошовий агрегат М3. Він включає ті гроші, які клієнти зберігають на рахунках, відкритих для ведення банками довірчих операцій, і грошовий агрегат М2. Ці гроші мають найнижчу ліквідність.