Контрольні запитання та завдання

1. Що являє собою товарна структура міжнародної торгівлі?

2. Що являє собою географічна структура міжнародної торгівлі?

3. Які основні види міжнародної торгівлі?

4. Назвіть основні види цін, що використовуються в міжнародній торгівлі.

5. Назвіть найбільш характерні рекомендації меркантилістів щодо зовнішньої торгівлі.

6. В чому суть теорії абсолютних переваг А. Сміта?

7. В чому суть теорії порівняльних переваг Д. Рікардо?

8. Назвіть основні причини і наслідки міжнародного руху капіталів.

9. Як класифікують міжнародні кредити?

10. Назвіть основні етапи розвитку міжнародної валютної системи.

11. Які основні причини міжнародної міграції робочої сили?

12. Які наслідки викликає міжнародна міграція робочої сили?

Тема 32. Економічні аспекти глобальних проблем

На рубежі 50-60-х років ХХ століття у світі виникла низка проблем, які безпосередньо зачіпають долю всього людства. Ці проблеми прийнято називати глобальними. Від їх своєчасного розв’язання залежить існування людської цивілізації на Землі. Щоб краще зрозуміти суть та причини виникнення глобальних проблем, рівень їх загрози для людства і шляхи розв’язання, вивчення даної теми слід здійснювати за таким планом:

1. Проблеми взаємовідносин між державами.

2. Глобалізація негативних наслідків взаємодії суспільства з природою.

3. Проблеми розвитку людини та забезпечення її гідного майбутнього.

1. Проблеми взаємовідносин між державами.

Інтернаціоналізація виробництва, капіталу та господарського життя в цілому, про що йшлося в попередніх темах, посилили чутливість людства до тих чи інших процесів, що відбуваючись в окремих країнах або регіонах, зачіпають інтереси усіх сущих на Землі. Справа в тому, що ці процеси в умовах інтернаціоналізації господарського життя роблять істотний вплив на економічний і соціальний прогрес усіх країн та народів, тобто стають глобальними. Глобальні проблеми, на думку вчених та політиків, це такі, що пов’язані з інтересами людства, містять загрозу життю для народі усіх країн і потребують спільних дій усіх країн для їх вирішення.

За своїм походженням і характером глобальні проблеми можна розподілити на три групи:

• проблеми, пов’язані із взаємовідносинами між державами та міждержавними угрупованнями (відвернення світової ядерної загрози та забезпечення стабільного миру, роззброєння);

• проблеми у сфері взаємодії суспільства з природою (комплексна охорона навколишнього середовища, подолання енергетичної та сировинної кризи, освоєння Світового океану і Космосу);

• проблеми, пов’язані з розвитком самої людини і забезпеченням її гідного майбутнього (подолання голоду, бідності, епідемій, збереження і примноження духовних цінностей).

Всі ці проблеми мають яскраво виражений економічний аспект, оскільки впливають на структуру та динаміку суспільного відтворення і вимагають величезних затрат.

Незважаючи на всю різноманітність причин виникнення означених проблем, все ж таки можна окреслити найбільш характерні серед них. Це потрібно для того, щоб правильно визначати стратегію і тактику розв’язання глобальних проблем.

На думку багатьох зарубіжних і вітчизняних вчених, причини, що зумовили виникнення або загострення глобальних проблем, можна поділити на дві групи. Перша група так чи інакше пов’язана з матеріально-речовим змістом продуктивних сил. Вона включає в себе низький рівень впровадження ресурсозберігаючих, енергозберігаючих та екологічно чистих технологій, швидка урбанізація населення та зростання величезних мегаполісів. Друга група причин виникнення або загострення глобальних проблем пов’язана з суспільною формою функціонування продуктивних сил, тобто з відносинами власності на засоби виробництва і метою суспільного виробництва. В гонитві за високим прибутками приватнокапіталістичні монополії по-хижацьки використовують природні ресурси, забруднюють навколишнє середовище.

Щоправда, чимало вчених, передусім західних, основними причинами виникнення глобальних проблем вважають зростання народонаселення, сучасну НТР, промислове виробництво і навіть психологію людини (мовляв, людині властивий інстинкт до руйнування та насилля). Саме цим останнім багато хто пояснює зростання гонки озброєнь і виникнення воєнних конфліктів.

Та як би вчені не витлумачували причини виникнення та загострення глобальних проблем, головне сьогодні знайти шляхи їх вирішення, і передусім такої, як збереження земної цивілізації, відвернення її тотального знищення.

Якщо до кінця 80-х років ХХ століття основна небезпека виникнення світової війни продовжувалася протистоянням двох антагоністичних соціально-економічних систем, то сьогодні загрозу становлять локальні конфлікти з приводу територіальних, етнічних та релігійних розходжень. Після другої світової війни в світі відбулося понад 130 воєнні конфлікти, в яких загинуло понад 20 млн. осіб. Близько 30 конфліктів розв’язали США з метою досягнення певних інтересів. Досить згадати війни проти КНР, Кореї, В’єтнаму, Ірану, Іраку, колишньої Югославії, Лівану, Нікарагуа, Куби та багатьох інших країн.

Смертельну небезпеку для цивілізації становить гонка ядерного озброєння, яка набула в сучасних умовах небачених масштабів. До колишніх ядерних країн додалися країни, які або випробували ядерну зброю (Індія, Пакистан), або готові до її виробництва (Ізраїль, ПАР, Іран, КНДР, Японія, Тайвань, Бразилія, Аргентина). Гонка озброєнь призвела до того, що сьогодні в світі нагромаджено понад 50 тисяч ядерних боєзарядів, сукупна потужність яких у 1,5 мільйона разів перевищує потужність бомби, скинутої на Хіросіму. Накопичених озброєнь сьогодні достатньо для того, щоб десять разів знищити все живе на Землі. Якщо в період між двома світовими війнами людство щорічно витрачало на військові цілі від 20 до 22 млрд. дол., то сьогодні - понад один трильйон доларів, тобто майже 2 млн. дол. за хвилину. У сферу воєнно-виробничої діяльності включено 50 млн. чоловік, в тому числі понад 500 тис. найбільш досвідчених науковців.

Тому порятунок цивілізації можливий лише в результаті роззброєння. Причому роззброєння сприяло б вирішенню цілого ряду соціально-економічних проблем, зокрема таких як прискорення соціально-економічного розвитку усіх країн, зміцнення міжнародного співробітництва щодо подолання голоду і бідності, небезпечних хвороб та енергетичної кризи.

На жаль, процес роззброєння здійснюється дуже повільно, і ця повільність обумовлена низкою причин, зокрема таких: країни тривалий час недовіряли одна одній; опір військово-промислового комплексу (ВПК) кожної країни; велика складність конверсії, оскільки переведення воєнного виробництва на випуск цивільної продукції вимагає величезних фінансових затрат і може викликати руйнування виробничих потужностей як таких та погіршити соціально-економічне становище працівників ВПК. Що й сталося в Україні. Прискорені темпи конверсії призвели до руйнування передової техніки і технології, відпливу фахівців за кордон, призупинення науково-дослідних робіт оборонного характеру. Для того, щоб здійснити конверсію свого виробництва, Україні потрібно майже 30 млрд. дол.

Проте труднощі, пов’язані з конверсією воєнного виробництва не повинні бути перешкодою прагненню людства до припинення гонки озброєнь. В кінцевому плані конверсія сприятиме розширенню зайнятості, подоланню диспропорцій у господарстві, послабить дефіцит держбюджету й інфляційні тенденції, стимулюватиме використання науки у виробництві тощо.

Вирішення проблем, пов’язаних з припиненням гонки озброєнь і конверсією воєнного виробництва, вимагає поєднання економічних стимулів та адміністративних важелів усіх країн світу, міжнародних фінансових, економічних та соціальних угруповань. Всі країни повинні співпрацювати в напрямі поетапного зниження рівня ядерних і звичайних озброєнь, а потім і повного роззброєння. Формою такого співробітництва могла б бути система безпеки, яка б функціонувала на базі ООН. Водночас усі країни і народи повинні навчитися вирішувати спірні питання мирним шляхом, шляхом переговорів.