Задачі, зміст та структура «Методики та технологій викладання історичних дисциплін у внз»

Методика й технології викладання фахових дисциплін у внз та спеціальних навчальних закладах – це педагогічна наукова дисципліна, яка визначає сучасні задачі, структуру та зміст фахових дисциплін у середній (спеціальній) та вищій школі, мето­ди, прийоми та засоби навчання, знайомить з досвідом викладання зазначеної дисципліни, оснащує майбутнього викладача історії сучасними методиками і технологіями середньої і вищої освіти, формує практичні (методичні та технологічні) навики організації і проведення навчально-виховного процесу з фахових дисциплін у внз та спеціальних навчальних закладах.

Об'єктом дос­лідження цієї дисципліни є методична та технологічна система вищої і середньої (спеціальної) ос­віти.

Цей курс досліджує зміст, організацію, методи і технології навчання у відповідності з особливостями викладання фахових дисциплін у ВНЗ та спеціальних навчальних закладах.

Методика викладання історичних дисциплін розглядає як одне ціле – освіту, виховання і розвиток студентської молоді в процесі навчання.

Методика пропонує різнобічні прийоми, засоби, технології навчання, розкриває зв`язки між різним за характером і змістом матеріалом і відповідними йому способами організації навчальної діяльності.

Магістранти вчаться творчому підходу до своєї майбутньої професії: від моделювання окремих фрагментів лекцій, семінарів до повної їх розробки, де в основі лежить пізнавальна, самостійна діяльність студентів на протязі усього навчання історії.

У процесі викладання курсу особлива увага відводиться підготовці до педагогічної практики, яка розглядається як основний елемент усього курсу.

Предметом дисципліни „Методика і технології викладання фахових дисциплін у внз та спеціальних навчальних закладах” є: навчально-виховний процес та процес фахової підготовки майбутнього педагога, культурної та наукової еліти сучасного суспільства; вивчення за­кономірних зв'язків, які існують між розвитком, вихованням та навчанням у ВНЗ; розробка на цій основі методологічних, теоре­тичних та методичних проблем становлення сучасного висококва­ліфікованого спеціаліста в історичні галузі матеріального чи ду­ховного виробництва.

Предмет науки завжди конкретизується в її меті і завданнях.

Метою цієї дисципліни є дослідження закономірностей розвитку, виховання і навчання студентів і розробка на цій основі методик і технологій удосконалення процесу підготовки кваліфікованого спеціаліста – викладача історичних дисциплін.

Основними завданнями вивчення дисципліни “Методика і технології викладання фахових дисциплін у ВНЗ та спеціальних навчальних закладах” є:

• знайомство із нормативною базою організації навчального процесу з історичних дисциплін у ВНЗ та спеціальних навчальних закладах;

• аналіз соціально-історичних характеристик методики і технологій викладання історичних дисциплін у ВНЗ в Україні та за кордоном, встановлення загальних тенденцій розвитку;

• навчання плануванню, організації діяльності викладача фахових дисциплін у вищій школі та спеціальних навчальних закладах;

• знайомство із змістом, формами і методами навчання, розвитку і виховання студентів у вищому навчальному закладі й учнів у спеціальних навчальних закладах;

• знайомство з кращим педагогічним досвідом викладачів (учителів) України, апробація ефективних прийомів і методів навчання історичних дисциплін;

• аналіз методів контролю і оцінки успішності студентів з фахових дисциплін на основі різних наукових підходів (системного, критеріального, особистісного, діяльнісного);

• оволодіння новими технологіями викладання фахових дисциплін у вищому навчальному закладі та спеціальних навчальних закладах;

• розкриття методичних і технологічних закономірностей формування майбутніх фахівців;

• набуття початкового досвіду ведення наукової, організаційно-методичної, організаційно-виховної роботи, дослідно-експериментальних форм педагогічної діяльності

• оволодіння науковою організацією управління навчально-творчої діяльності студентів (учнів)з історичних дисциплін у вищій школі та спеціальних навчальних закладах.

Одним із завдань, згідно із Болонською системою, є підготовка фахівців кваліфікаційного рівня “магістр”, призначенням яких є не лише поглиблена наукова діяльність, але й їхня спроможність подальшого викладання у вищій школі фахових дисциплін згідно з дипломною спеціалізацією.

„Методика і технології викладання фахових дисциплін у ВНЗ та спеціальних навчальних закладах” виконує такі функції:

• аналітичну (теоретичне вивчення, опис, аналіз методичних та технологічних явищ і процесів; причинно-наслідкових зв'язків; аналіз, узагальнення, інтерпретація і оцінка педагогічного досвіду викладачів історичних дисциплін);

• прогностичну (забезпечення наукового обґрунтування планування процесу викладання фахових дисциплін, ефективного керівництва навчальним процесом);

• проективно-конструктивну (розробка нових технологій та втілення результатів досліджень).

Основні складові процесу навчання — це 1) цілі, що визначаються державою і суспільством; 2) зміст і структура історичної освіти, закріплені в стандартах і програмах історичної освіти (ОКХ та ОПП, засобах діагностики якості вищої освіти), і на їх основі викладені в підручниках; 3) науково-мето­дична організація процесу навчання (форми, методи, мето­дичні прийоми, засоби викладання і навчання, технології); 4) пізнава­льні можливості цієї категорії молоді, їх професійні інтереси, навчальна діяльність; 5) результати навчання.

На сучасному етапі реформування освіти її зміст має оновлюватись через призму пріоритетності і цінностей особистісного розвитку. У контексті гу­манізації та гуманітаризації освіти пріоритетними стають історія та інші суспільствознавчі дисцип­ліни, які покликані допомогти молоді стати ком­петентними, активними, відповідальними грома­дянами нашої держави.

Історичні знання мають величезне значення для виховання молоді, адже вони становлять суть пізнан­ня людиною світу. В умовах реформування освіти на історію та інші суспіль­ствознавчі дисципліни поклада­ються важливі завдання, пов'я­зані з соціальною адаптацією особистості, підготовкою до ак­тивного громадського життя та вихованням, з одного боку, за­гальнолюдських ціннісних орієн­тацій, а з іншого — глибокого патріотизму. Особливої уваги по­требує формування історичної свідомості, що дає змогу критич­но осмислювати минуле й сучас­не та прогнозувати майбутнє.

Для студентів історичного факультету історичні знання є ще й професійно значущими, тому що мають стати предметом їх викладання в майбутньому.

Історичні дисципліни, які в авторському викладенні здебільше мають великий фактор інтерпретації, орієнтують майбутнього вчителя історії на постійний науковий пошук, критичне осмислення нової історичної інформації, аналіз наукових поглядів. Головним критерієм успішності освіти сьогодні має стати усвідомлення індивідом безмежності процесу самовиховання і прагнення до постійного самовдосконалення.

Курси історії у внз та спеціальних навчальних закладах мають являти собою синтез, релігійної, економічної, історії і не повинні обмежуватися лише політичними та воєнними подіями; історичне навчання не повинне зводитися до простого вивчення фактів, а має розвивати у студентів (учнів) навички самостійного мислення. У більшості європейських країн робиться наголос на опрацюванні історичних джерел, які студенти (учні) повинні розуміти, уміти аналізувати й оцінювати. Західноєвропейці уявляють собі викладання історії як пошук істини, причому, на відміну від вітчизняних прихильників парадигми цілісності, пропагують фрагментарність, змінність і плинність істин.

Дійсно, освітньому процесу притаманне протиріччя між прагненням подавати навчальний матеріал з вірою в існування цілісної досконалості, визначеної певною "правильною" ідеєю, і усвідомленням приреченості навчальної діяльності на неповноту частковість, мозаїчність. Якщо вивчення історії допускає інтелектуальну чесність, то судження про історичні процеси, явища та події мають носити тимчасовий характер і можуть бути переоцінені після виявлення нових фактів.

Отже, історія є структурою, яка допускає можливість перебудов. Водночас, викладаючи історію, слід виходити з того, що історія є чимось більшим, ніж звичайний набір фактів. Цим необхідно керуватись викладачу у навчальному процесі з історії.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати :

нормативну базу організації навчального процесу з історичних дисциплін у ВНЗ та спеціальних навчальних закладах;

особливості організації навчального процесу з історичних дисциплін в Україні та за кордоном згідно їх соціально-історичних характеристик;

загальні тенденцій розвитку історичної науки та викладання історичних дисциплін в Україні та за кордоном;

методичні і технологічні закономірності формування майбутніх фахівців – викладачів історії;

основи планування та організації діяльності викладача фахових дисциплін у вищій школі та спеціальних навчальних закладах;

зміст, форми і методи навчання фаховим дисциплінам, розвитку і виховання студентів у вищому навчальному закладі й учнів у спеціальних навчальних закладах;

засоби, методи, прийоми навчання історичних дисциплін у ВНЗ та спеціальних навчальних закладах;;

методи контролю і оцінки успішності студентів з фахових дисциплін на основі різних наукових підходів (системного, критеріального, особистісного, діяльнісного);

новітні технології навчання фахових дисциплін у вищому навчальному закладі та спеціальних навчальних закладах;

форми наукової, організаційно-методичної, організаційно-виховної роботи, дослідно-експериментальні форми педагогічної діяльності

форми навчально-творчої (поза аудиторної) діяльності студентів (учнів)з історичних дисциплін у вищій школі та спеціальних навчальних закладах

вміти :

користуватися нормативною базою організації навчального процесу з історичних дисциплін у ВНЗ та спеціальних навчальних закладах;

аналізувати особливості методик і технологій викладання історичних дисциплін у ВНЗ в Україні та за кордоном, встановлювати загальні тенденції розвитку;

планувати, організовувати діяльність викладача фахових дисциплін у вищій школі та спеціальних навчальних закладах;

складати конспекти й проводити фрагменти (в лабораторних умовах) лекційно-семінарських занять з використанням різних форм, засобів, методів, прийомів організації навчання, розвитку і виховання студентів у вищому навчальному закладі й учнів у спеціальних навчальних закладах;

аналізувати методи контролю і оцінки успішності студентів з фахових дисциплін на основі різних наукових підходів (системного, критеріального, особистісного, діяльнісного);

складати різні форми перевірки успішності студентів: модульні контрольні роботи, ІНДЗ, тести, тощо;

володіти різними технологіями (дослідницькою, проектною, інтерактивною, інтегративною, особистісно орієнтованою, тощо) викладання фахових дисциплін у вищому навчальному закладі та спеціальних навчальних закладах;

вести наукову, організаційно-методичну, організаційно-виховну роботу, дослідно-експериментальні форми педагогічної діяльності;

володіти науковою організацією управління навчально-творчої діяльності студентів (учнів)з історичних дисциплін у вищій школі та спеціальних навчальних закладах (розробляти тематику науково-дослідницьких проектів, робіт, плани роботи наукових товариств, гуртків, дослідницьких груп, клубів, конспекти різних заходів історичної тематики).

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:

1.Організація навчального процесу з історичних дисциплін у вищій школі та спеціальних навчальних закладах.

2.Методичні та технологічні основи викладання історичних дисциплін у вищій школі та спеціальних навчальних закладах.

3.Дидактичні основи управління навчально-творчою діяльністю студентів з історичних дисциплін у вищій школі та спеціальних навчальних закладах.

Для реалізації спецкурсу необхідно використовувати наступні форми освітнього процесу: особистісно орієнтовані лекції, практичні/семінарські/лабораторні заняття, індивідуальне консультування; самостійна робота.

Провідним методом організації навчання є колективна проблемно-діалогічна діяльність студентів: навчальний диспут, дискусія, евристична бесіда, рольова гра.

Семінар № 1