Елементарне музичення

Імпровізування та здатність до творення музичних композицій є найбільш повною формою прояву творчих здібностей учнів. Найбільш природній засіб пробудження та розкриття творчих здібностей та здатностей учнів — елементарне музичення.

Форми і види творчих завдань:

• варіювання

ритмічне варіювання фрази, речення, мелодії;

мелодичне варіювання фрази, речення, мелодії;

мелодизація одного з голосів у послідовності інтервалів;

гармонічне варіювання у послідовності акордів (переміщення тонів акорду);

жанрове варіювання (полька → регтайм, вальс → джаз-вальс, блюз → рок-енд-ролл тощо);

• імпровізування

мелодії на даний ритм, текст;

мелодії з «блюзовими» нотами;

мелодії на дану послідовність акордів;

мелодії на даний акомпанемент;

«блукаючого» басу за гармонічною послідовністю;

послідовності інтервалів чи акордів за даним ритмом (в обсязі фрази, речення, періоду);

• складання та створення

другої фрази або речення до мелодії;

мелодії;

другого голосу до мелодії;

басового голосу;

мініатюрних джазових композицій;

аранжування класичних мелодій у джазовому стилі.

Уміння імпровізувати є передумовою здатності учня до створення власних творів, адже в процесі вільного імпровізування пробуджується творча фантазія, реалізуються власні творчі задуми.

На основі одного музичного фрагменту можна працювати над вдосконаленням різних навичок учня. Наприклад, Л. Мурадян «Етюд» (Джаз для детей: Для фортепиано. Младшие классы детских музыкальных школ. Выпуск 4 / Сост. Барсукова С. А. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – 67 с.) можна використати як

вправу для імпровізування басу або як основу для складання мелодії; О. Хромушин «Ляльковий вальс» (Хромушин О. Десять пьес для начинающих джазменов. – СПб.: Композитор, 2002. – 11 с.) — для опанування виконавської манери «скет», гармонічного ускладнення акомпанементу чи фактурного варіювання.

Складання цілісної композиції з різних елементів музичної мови є підґрунтям для створення власних творів і сприяє виявленню творчого потенціалу учня.

У процесі реалізації творчого задуму учня необхідно звертати його увагу на:

• запобігання повторів і стереотипів;

• відповідність обраних виражальних засобів образу, який втілюється;

• виділення головного елементу музичного матеріалу;

• наявність кульмінації;

• логіку музичного мислення;

• відчуття побудови музичних творів.

Використання на уроці сольфеджіо музичних інструментів, якими володіють учні, створює умови для ансамблевого музичення. Діти можуть бути учасниками невеликих інструментальних або вокально-інструментальних ансамблів.

Доречним є впровадження у навчально-виховний процес електромузичних інструментів, зокрема синтезатора. За наявності у навчальній аудиторії 2–3 синтезаторів з навушниками, виникає можливість використання індивідуальних форм роботи в умовах групового уроку. Крім того, застосування синтезатора в ансамблевому музиченні дозволяє обирати необхідні для виконання твору тембри музичних інструментів, прослуховувати різні варіанти аранжування, використовувати його як ритм-групу тощо.