12.2. Планування видатків бюджету на обслуговування державного боргу

Процес обслуговування державного боргу є складовою бюджетного процесу. Під час складання проекту державного бюджету а наступний рік Міністерство фінансів враховує планові розрахунки департаменту державного боргу щодо обсягів платежів за державним боргом у наступному бюджетному році. Зазначені розрахунки виконуються у валютах кредитів і національний валюті. Перерахунок а національну валюту проводиться за прогнозним курсом валют до гривні з урахуванням оплати за конверсію. В умовах нестабільності міжнародних фінансових ринків це досить складний процес.

Застосування реструктуризації та інших методів, за допомогою яких відбувається зміна обсягів і термінів погашення боргу, може призвести до зменшення витрат з обслуговування боргу в найближчій перспективі, але в довгостроковому періоді загальні витрати можуть зростати. На такий крок уряди йдуть, зазвичай, у разі боргової кризи.

Відмова від виконання боргових зобов’язань має значні негативні наслідки і застосовується окремими країнами лише як винятковий захід. Тому її не варто розглядати як спосіб скорочення витрат з обслуговування державного боргу.

Перевищення ж фактичних витрат над плановими можливе за умов коливання курсу валют і як наслідок порушення термінів виплат (графіка платежів), коли до боржника застосовують різні фінансові санкції. Це, зазвичай, пеня, що нараховується на всю суму простроченого платежу за кожну добу його прострочення.

Під час планування витрат на обслуговування зовнішнього державного боргу здійснюються прямі фінансові розрахунки, відповідно о підписаних кредитних угод, наданих урядом гарантій і випущених боргових зобов’язань.

Обчислення загальних планових витрат для фінансування платежів із погашення основного боргу та сплати відсотків за чинними кредитними лініями враховує такі суми у валюті платежу:

— основний борг;

— відсотки за кредит;

— сплата комісій за зобов’язаннями;

— сплата комісій банку-агента за обслуговування. Розрахунки видатків держави здійснюються відповідно до бюджетної класифікації видатків за функціональною структурою та за типом боргового зобов’язання (з обліком витрат відповідно до коду бюджетної класифікації).

Для своєчасного та повного виконання обов’язків гаранта повернення іноземних кредитів планові платежі обчислюються за кожною конкретною лінією з виділенням сум основного боргу, відсотків за кредит і витрат, пов’язаних зі сплатою комісій за зобов’язаннями.

Особливість розрахунків планових платежів за експортними кредитами іноземних країн полягає в тому, що розміри заборгованості визначаються за конкретною позикою та, зазвичай, обчислюються за такою формулою:

З = ОБ + ПКП + КВ + СП + КЗ + Ш, де:

З – загальна сума заборгованості;

ОБ – сума основного боргу;

ПКП – платежі за підготовку кредитного проекту;

КВ – сума комісійної винагороди;

СП – сума страхової премії;

КЗ – сума комісійних за зобов’язаннями;

Ш – сума штрафів за порушення умов позики.

Сума комісійних за зобов’язаннями звичайно розраховується за такою формулою:

КЗ = КД + КВ + КНР, де:

КЗ – сума комісійних за зобов’язаннями;

КД – сума за доступ до позикових коштів;

КВ – сума комісійних за використання коштів;

КНР – сума комісійних за невикористання зарезервованих кредитних ресурсів.

Відсоткові витрати мають здійснюватися з урахуванням сум заборгованості за період з нарахуванням відсотків.

Якщо сплата основного боргу та/чи відсотків має відбуватися не разовим платежем, то, залежно від кількості періодів виплат за рік, визначаються окремі суми на кожну дату платежу (зазначену в кредитній угоді) та загальні обсяги на рік. Відсоткові ставки можуть бути тверді та плаваючі (наприклад ставка „LIBOR – 0,06%”).

Департамент управління державним боргом Міністерства фінансів складає графік платежів, де з урахуванням умов кожної кредитної угоди та в розрізі кредиторів зазначаються суми витрат держави з обслуговування державного боргу. Мінфін України передає його на виконання Державній казначейській службі України та здійснює контроль за проведенням платежів. У разі уточнення суми до настання терміну чергового платежу з погашення основної суми боргу або сплати відсотків Міністерство фінансів складає уточнений графік і надсилає його до Державної казначейської служби України для виконання. Останнє здійснює перерахування коштів на рахунки банків-агентів, які в подальшому проводять платежі на користь іноземного кредитора.

Специфіка планування витрат з погашення основного боргу полягає в тому, що якщо виплата платежу припадає на перші числа січня наступного за плановим року, то ці суми теж враховуються під час планування витрат з обслуговування боргу.

Розрахунок загальних обсягів витрат щодо сплати відсотків за державним боргом, сформованим за допомогою підписання кредитних угод, передбачає здійснення розрахунків відсоткових сум на кожну дату погашення та їх додавання. Проведення розрахунків відповідає, зазвичай, такій формулі:

%КК = (ОБ_(кін) × і × Т_(і)) / 360, де:

%КК – сума відсотків за користування кредитом;

ОБ_(кін) – обсяг боргу на дату погашення;

і – відсоткова ставка відповідно до кредитної угоди;

Т_(і) – термін позики, діб.

Іноді в кредитних угодах визначається, що проведення розрахунків відсоткових платежів здійснюється з урахуванням 365 діб за рік.

В обчисленні відсоткових платежів відсотки стягуються окремо за використаний і невикористаний кредит (комісійна винагорода становить, зазвичай, 0,25%).

Для визначення обсягів витрат з обслуговування позик планові витрати обчислюються в доларах США та валюті кредиту. Для цього використовується розрахунковий курс на дату отримання платежу.

Особливість планування витрат з обслуговування фідуціарних позик полягає у необхідності врахування не тільки витрат з погашення основного боргу, сплати відсотків, а й інших витрат, що можуть снувати під час обслуговування цих позик. До них треба віднести такі витрати:

— можливі комісійні винагороди лід-менеджерам;

— можливі витрати на оплату послуг юридичних радників;

— можливі видатки на проведення презентацій;

— можливі видатки на лістинг фондових бірж;

— витрати з підготовки та друку проспектів емісій;

— витрати на переклад документації;

— витрати на оплату послуг рейтингових агентств.

Врахування цього призводить до збільшення розмірів витрат на обслуговування боргу.

Значні витрати держави з обслуговування державного боргу пов’язані й з витратами на співробітництво з рейтинговими агентствами (тільки щорічні комісії рейтингових агентств дорівнюють 200 тис дол. США).

Планові витрати з обслуговування державного боргу можуть бути меншими чи більшими за фактичні витрати. Скорочення витрат з обслуговування державного боргу можливе за умов застосування методів управління державним боргом, проведення реструктуризації боргів, списання боргів кредиторами чи відмови країни-позичальника виконувати власні боргові зобов’язання.