Тема 12.Видатки бюджету на обслуговування державного боргу

12.1. Сутність операцій з обслуговування державного боргу

Загальні засади управління державним боргом України регламентує Бюджетний кодекс України. Відповідно до Кодексу:

— державний борг – загальна сума боргових зобов’язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.

— гарантований державою борг – загальна сума боргових зобов’язань суб’єктів господарювання – резидентів України щодо повернення отриманих та непогашених на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями;

— державне запозичення – операції, пов’язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування державного бюджету.

Борг класифікується:

— за типом кредитора;

— за типом боргового зобов’язання.

За міжнародними стандартами статистики державних фінансів – обслуговування державного боргу (Debt Service) – платежі з виплати як основної суми боргу так і відсотків. Фактичне обслуговування боргу – це комплекс платежів, що здійснюються задля виконання боргового зобов’язання, що враховують виплату основної суми, відсотків і зборів за несвоєчасність платежів.

Вітчизняне законодавство розмежовує поняття обслуговування та погашення боргу.

Обслуговування державного (місцевого) боргу – операції щодо здійснення плати за користування кредитом (позикою), сплати комісій, штрафів та інших платежів, пов’язаних з управлінням державним (місцевим) боргом. До таких операцій не належить погашення державного (місцевого) боргу.

Погашення державного (місцевого) боргу – операції з повернення позичальником кредитів (позик) відповідно до умов кредитних договорів та/або випуску боргових цінних паперів.

Управління державним (місцевим) боргом – сукупність дій, пов’язаних із здійсненням запозичень, обслуговуванням і погашенням державного (місцевого) боргу, інших правочинів з державним (місцевим) боргом, що спрямовані на досягнення збалансованості бюджету та оптимізацію боргового навантаження.

Основні терміни, що застосовуються у вітчизняній практиці обслуговування державного боргу систематизовані у табл. 12.1.

Таблиця 12.1

Основні терміни, що застосовуються у вітчизняному законодавстві та фінансовій практиці

Термін	Визначення
Боргові зобов’язання держави	Зобов’язання, що виникають у держави як у безпосереднього позичальника, оформлені шляхом випуску державних боргових цінних паперів, укладення кредитних договорів (договорів про позику)
Боргові зобов’язання суб’єктів господарювання – резидентів	Зобов’язання, що виникають у суб’єктів господарювання – резидентів як безпосередніх позичальників, оформлені шляхом випуску боргових цінних паперів, укладання кредитних договорів (договорів про позику)
Відсотки (дохід)	Ціна, що підлягає сплаті кредитору за користування кредитом (позикою), плата, що отримується внаслідок розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка та коштів валютних рахунків державного бюджету на депозитних рахунках
Видатки з управління державним боргом	Видатки державного бюджету, пов’язані з оплатою послуг, потреба в яких виникає при управлінні державним боргом;
Гарантійні зобов’язання держави	Зобов’язання, що виникають у держави внаслідок надання державної гарантії щодо повного або часткового виконання державою боргових зобов’язань суб’єкта господарювання – резидента перед кредитором (позикодавцем)
Державна гарантія	Спосіб забезпечення повного або часткового виконання державою боргових зобов’язань суб’єкта господарювання – резидента України перед кредитором (позикодавцем)
Державні боргові цінні папери	Цінні папери, емітентом яких є Міністерство фінансів України
Економія коштів	Скорочення фактичних витрат на обслуговування та погашення державного боргу відповідно до умов укладених кредитних договорів (договорів про позику) та умов випуску державних боргових цінних паперів порівняно з витратами, що передбачаються законом про Державний бюджет України
Кредит (позика)	Інструмент державного запозичення, здійсненого шляхом укладення кредитного договору (договору про позику), випуску державних боргових цінних паперів
Обслуговування боргу	Видатки зі сплати відсотків (доходу), комісій, штрафів та здійснення інших платежів, пов’язаних із виконанням боргових зобов’язань, та видатки з управління державним боргом
Плата за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою	Здійснення платежів до державного бюджету позичальниками за користування бюджетними коштами (сплата відсотків, комісій тощо), що були надані з державного бюджету у вигляді позик за рахунок залучених внаслідок державного запозичення коштів
Платежі з виконання гарантійних зобов’язань	Здійснення платежів з державного бюджету на виконання державою гарантійних зобов’язань за кредитами, залученими під державні гарантії
Погашення боргу	Повернення позичальником кредитору отриманих кредитів (позик) відповідно до умов кредитних договорів (договорів про позику) та умов випуску боргових цінних паперів
Позики на фінансування державного бюджету	Позики, що залучаються державою з метою фінансування державного бюджету і не мають цільового призначення
Управління державним боргом та гарантованим державою боргом	Сукупність заходів, що здійснюються державою, пов’язаних із утворенням, обслуговуванням та погашенням державного й гарантованого державою боргу та спрямованих на зменшення ризиків, оптимізацію витрат і структури при здійсненні державних запозичень та наданні державних гарантій
Фінансування державного бюджету	Надходження та витрати державного бюджету, пов’язані зі зміною обсягу державного боргу, обсягів депозитів і цінних паперів, кошти від приватизації державного майна, використання вільного залишку бюджетних коштів, що використовуються для покриття дефіциту державного бюджету або визначення профіциту державного бюджету

До операцій з управління державним боргом належать:

— державне запозичення.

— погашення державного боргу.

— обслуговування державного боргу.

— операції з активного управлінням державним боргом.

Видатки з управління державним боргом спрямовуються на:

— вжиття заходів, спрямованих на інформаційну і рейтингову підтримку залучення коштів на ринках капіталу, оплату інших послуг, пов’язаних із розміщенням державних боргових цінних паперів;

— оплату агентських, аудиторських, дорадчих, юридичних та інших послуг, що надаються з питань управління державним боргом, у тому числі з питань управління ризиками, розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів, оптимізації структури державного боргу, випуску і обігу похідних інструментів, а також оплату перекладацьких послуг, необхідних при підготовці відповідних документів у процесі управління державним боргом;

— оплату впровадження та подальшу підтримку сучасних апаратних і програмних засобів опрацювання інформації та зв’язку в структурах, пов’язаних із управлінням державним боргом;

— оплату супроводження та розвитку інформаційно-аналітичних систем управління державним боргом у Міністерстві фінансів України і Державній казначейській службі України;

— вжиття заходів щодо заощадження коштів державного бюджету, передбачених на погашення і обслуговування державного боргу, та поліпшення його структури, в т. ч. здійснення дострокового викупу боргових зобов’язань держави, а також резервування коштів на майбутні платежі для погашення і обслуговування державного боргу, зменшення ризиків, пов’язаних із борговим навантаженням, зокрема ризиків рефінансування, валютних та процентних ризиків.

Державні внутрішні та зовнішні запозичення здійснюються в межах граничного обсягу державного боргу

Стаття 18 Бюджетного кодексу визначає граничні обсяги боргу та гарантій. Граничний обсяг державного (місцевого) боргу, граничний обсяг надання державних (місцевих) гарантій визначаються на кожний бюджетний період законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).

Загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60% річного номінального обсягу ВВП України.

У разі перевищення цієї граничної величини Кабінет Міністрів України зобов’язаний вжити заходів для приведення такого загального обсягу боргів у відповідність до встановленого законодавством рівня.

Специфічність обслуговування державного боргу України полягає у внесенні до планових витрат держави з обслуговування державного боргу витрат, пов’язаних з обслуговуванням іноземних гарантованих урядом кредитів.

Обслуговування внутрішнього державного боргу відбувається і рахунок розміщення нових внутрішніх боргових зобов’язань держави. Зазвичай, дата погашення внутрішніх боргових зобов’язань збігається з датою проведення аукціонів з розміщення нових боргових паперів. Платежі з обслуговування здійснюються через перерахування коштів до фінансового агента кредитора або через взаємозаліки вартості нових і старих боргових паперів.

Витрати на обслуговування та погашення державного (місцевого) боргу здійснюються Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) відповідно до кредитних договорів, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов’язання (боргові зобов’язання АР Крим чи територіальних громад), незалежно від обсягу коштів, визначеного на таку мету законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).

Якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення державного боргу перевищить обсяг коштів, визначений законом про Державний бюджет України на таку мету, Міністерство фінансів України невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України невідкладно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий строк пропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення місцевого боргу перевищить обсяг коштів, визначений рішенням про місцевий бюджет на таку мету, Верховна Рада АР Крим, міська рада вносять відповідні зміни до рішення про місцевий бюджет.