11.2. Видатки бюджету на вищі органи державного управління, органи місцевої влади та місцевого самоврядування

В умовах загострення кризових явищ у вітчизняній економіці стратегічні дії Уряду націлені на скорочення управлінських витрат, що аж ніяк не має бути самоціллю. Навпаки, інтенсифікація державного управління багатократно виправдовує будь-яке зростання видатків на нього. Позаяк модернізація державної служби повинна спрямовуватись на посилення служіння держави суспільству, його орієнтацію на забезпечення суспільно значимих благ і послуг¹. Чи не найважливішим компонентом даного процесу має стати перебудова механізму фінансування органів державного управління, місцевої влади та місцевого самоврядування з тим, аби збільшити гнучкість організації апарату державного управління і підвищити відповідальність за результати роботи при використанні бюджетних коштів.

Загалом же питання фінансування органів державного управління, місцевої влади та місцевого самоврядування виходить із розгалуженої структури видаткової частини бюджетів усіх рівнів. Так, за рахунок бюджетних коштів функціонують законодавча і виконавча гілки влади, фінансові та фіскальні органи, загальне планування, статистичні служби (рис. 11.6). Аналізуючи видатки бюджету на державне управління, слід зазначити доволі значний перелік органів влади, які утримуються за рахунок бюджетних коштів: починаючи з Адміністрації Президента України та закінчуючи районними державними адміністраціями. Забезпечення їх діяльності потребує значного обсягу фінансових ресурсів, яких завжди не вистачає не лише для виконання управлінської функції держави, але й для надання мінімальних соціальних гарантій населенню.

Рис. 11.6. Склад бюджетних видатків на державне управління

В Україні практично не змінилася, успадкована від командно-адміністративної системи управління, структура державної служби та принципи її фінансування. Мова йде про проблеми кадрового забезпечення органів державного управління, місцевої влади і місцевого самоврядування, систему їхньої підготовки, відсутність належного матеріального стимулювання державних службовців. Особливої актуальності набуває проблема переорієнтації фінансування на досягнення конкретних результатів в умовах реформування апарату державного управління. При цьому головним фактором оптимізації асигнувань з бюджету має стати формування зацікавленості отримувачів бюджетних коштів у підвищенні ефективності свої діяльності. Натомість дублювання компетенції державних службовців, недостатнє використання сучасних методів організації управлінської праці, недосконалість матеріально-технічного забезпечення функцій апарату державного управління призводять безпідставного зростання видаткової частини бюджетів усіх рівнів на управління.

Проблема невідповідності оплати праці державних службовців сучасним вимогам полягає в тому, що оптимізація бюджетних видатків й інтенсифікація діяльності органів державного управління, місцевої влади і самоврядування – взаємообумовлені процеси. При цьому за останні роки, з одного боку, з’явились принципово нові сфери застосування управлінської праці в приватному секторі та фінансово-банківській системі, а з іншого – виникла негативна тенденція до дестабілізації стану заробітної плати державних службовців. Тим більше, що сфера державного і муніципального управління стала менш привабливою з цієї точки зору. Це потребує додаткового залучення державних інвестицій в освоєння сучасних методів планування і фінансування управлінської діяльності.

Окрім цього значний обсяг бюджетних видатків пов’язаний з фінансуванням не грошових витрат на утримання апарату державного управління. Мається на увазі ремонт приміщень, закупівля й експлуатація обладнання, придбання розхідних матеріалів, а також ті послуги, які надаються ряду державним службовцям у зв’язку з їхнім статусом (насамперед, сюди відноситься транспортне, санітарно-технічне і медичне обслуговування). При цьому впровадження елементів здорової конкуренції в процес обслуговування органів державного управління, місцевої влади та самоврядування, посилення гнучкості бюджетного фінансування й інтенсифікація державного фінансового контролю здатні створити реальні стимули для економії видаткової частини державного та місцевих бюджетів на зазначені цілі.

Отож, ключові проблеми витрачання бюджетних коштів на державне управління і місцеве самоврядування зводяться до неефективності політики оплати праці та матеріального стимулювання державних службовців, відсутності цілеспрямованого оновлення кадрового складу державної служби й повномасштабного освоєння інформаційних технологій, недостатності використання переваг конкуренції як у кадровій роботі, так і в сфері забезпечення апарату державного управління. Їх вирішення на сучасному етапі демократичних перетворень має стати стратегічним завданням Уряду. Відповідно, перспективи оптимізації даної категорії видатків, головним чином, пов’язані з комплексним вдосконаленням механізму планування бюджетних асигнувань, оцінкою їх результативності та стимулюванням ефективної діяльності в сфері державного управління.