9.3. Бюджетне кредитування економіки

Для постсоціалістичних країн традиційно склалося так, що бюджетне фінансування програм економічного розвитку в переважній більшості випадків здійснюється на безоплатній і безповоротній основах. Причому такі заходи розглядаються не як спосіб піклування держави, а радше як відголосок командно-адміністративної системи витрачання бюджетних коштів. Натомість ринковий спосіб господарювання передбачає відповідальність за надані фінансові ресурси, їх економне та цільове використання. У світлі вказаного, зарубіжні економіки достатньо тривалий проміжок часу орієнтуються на бюджетні кредити – інструменти, які виконавши свою головну місію в державному або приватному секторах економіки, ще неодноразово зможуть влитися у фінансову систему країни.

Поряд з альтернативними формами фінансування видатків бюджету, залучення в економіку бюджетних кредитів як певного виду суспільних відносин, пов’язаного з рухом вартості на умовах платності, поворотності та строковості, має низку суттєвих переваг. З одного боку, це дає змогу ефективно використовувати тимчасово вільні бюджетні кошти, вкладаючи їх у пріоритетні сфери економічної діяльності держави. З іншого боку, на відміну від практики „проїдання”, кредитування сприяє наближенню фінансових ресурсів до безпосереднього споживача, забезпечуючи їх ефективне використання. Зважаючи на те, що дана форма фінансування видатків бюджету є відносно дешевою і надійною, її функціонування потребує подальшого поширення в реальній економіці сучасного зразка.

Щоправда, окремі науковці бюджетне кредитування економіки не відносять до видатків бюджету. Власну точку зору вони аргументують тим, що в результаті надання кредитів за рахунок бюджетних коштів у позичальників виникають зобов’язання перед бюджетом. Безперечно, тут є раціональне зерно, адже фінансові вимоги до позичальників можуть бути спрямовані як на подальше надання кредитів, так і на здійснення видатків. Усе ж основний акцент необхідно зробити на тому, що механізм бюджетного кредитування передбачає тимчасове вилучення частини ресурсів з бюджету. Позаяк у даному випадку можна побачити паралель між бюджетним позиками й іншими формами фінансування видатків бюджету.

Більше того, держава (як суб’єкт позикових відносин) на першому плані аж ніяк не ставить перед собою меркантильну мету – отримати фінансову вигоду від надання кредитів за рахунок бюджетних коштів. Адже такі позики, головним чином, спрямовуються на розв’язання стратегічних завдань, що мають важливе народногосподарське значення. Зокрема, з державного та місцевих бюджетів кредитуються фермерські господарства, реалізуються інвестиційні проекти на підприємствах авіабудування, здійснюється структурна реформа дорожнього сектору, надаються пільгові кредити на будівництво соціального житла тощо. Таким чином, за умови ведення Урядом раціональної політики дана форма фінансування видатків бюджету може позитивно вплинути на усі сторони суспільного життя.

Дослідження економічної природи бюджетного кредитування потребує розгляду сутності альтернативних форм позикових відносин, як-от міжнародного, державного, комунального, податкового, банківського, комерційного й інших видів кредиту (рис. 9.4).

Рис. 9.4. Форми кредитних відносин

Вказані форми позикових відносин мають як спільні, так і відмінні ознаки з бюджетним кредитуванням. Головним чином, їх об’єднує поняття „кредит” як сукупність певних благ, що надаються у тимчасове користування. Натомість особливістю міжнародного кредиту є те, що позичальниками та кредиторами виступають суб’єкти різних країн; відносини, які виникають при державному кредиті, здійснюються через випуск облігацій, казначейських векселів й інших боргових зобов’язань; комунальний кредит використовують органи місцевого самоврядування для реалізації економічних і соціальних програм на рівні територіальної громади; податковий кредит застосовують платники для зменшення власних податкових зобов’язань; банківський кредит надають банківські установи в грошовій формі юридичним та фізичним особам у тимчасове користування; комерційний кредит реалізують учасники виробництва і продажу товарів у вигляді надання авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення платежу.

Отож, поняття бюджетного кредиту знаходиться в тісному зв’язку із суміжними формами позикових відносин на мікро- та макроекономічному рівнях. Доказом цього може слугувати проведення паралелі між бюджетним і банківським видами кредитів (табл. 9.6).

Таблиця 9.6

Порівняльна характеристика бюджетного та банківського кредитів

Елементи кредитування	Бюджетний кредит	Банківський кредит
Мета кредиту	Передбачає реалізацію публічних завдань і використовується для фінансової підтримки пріоритетних галузей економіки	Забезпечує реалізацію приватних інтересів у режимі цивільно-правового регулювання за допомогою диспозитивних методів
Суб’єкти кредитних відносин	Кредитором виступає держава, яка надає тимчасово вільні бюджетні кошти суб’єктам економічної діяльності	Позичальниками є юридичні та фізичні особи, в той же час, коли кредитуються спеціалізованими установами – банками
Об’єкти кредитних відносин	Фінансові ресурси державного та місцевих бюджетів, що передаються кредитором позичальнику на певний термін	Частина власного або залученого капіталу банківської установи у формі видачі позик, обліку векселів тощо
Спрямованість кредиту	Використовуються для підтримки національного виробника, а також підвищення темпів розвитку економіки	Спрямовуються під товари і товарні документи, цінні папери, заставу майна й активів, для інвестицій

Схожість бюджетного та банківського кредитів можна побачити не тільки у спільнокореневому утворенні. По-перше, в обох випадках позиковим відносинам притаманні ознаки фінансів (зокрема, бюджетний і банківський кредити виконують розподільчу та контрольну функції). По-друге, при їх наданні регулюється механізм перерозподілу тимчасово вільних коштів, іншими словами, загальним є об’єкт кредитування (хоча знаходиться на різних рівнях). По-третє, вказані види позик характеризуються наявністю однакових сторін: позичальника і кредитора (певна річ, в їх якості виступають різні суб’єкти). По-четверте, проведене зіставлення бюджетного кредиту з банківським дає змогу визначити спільні принципи, які є універсальними для цих форм позикових відносин (рис. 9.5).

Рис. 9.5. Принципи бюджетного кредитування

Вказані принципи бюджетного кредитування економіки є базовими у фінансовій науці. Натомість в літературних джерелах можна зустріти альтернативні домінанти позикових відносин, зокрема цільове призначення, надійність, прибутковість тощо. Їх зміст тісно переплітається з принципами, поданими на рис. 9.5 і 9.6. Так, цільове призначення позики – головна передумова забезпечення інтересів сторін, яка узгоджується між усіма учасниками кредитних відносин. Надійність бюджетної позики характеризує сукупність умов, які дають змогу кредитору бути впевненим у поверненні боргу, що в певній мірі дублює принцип забезпеченості. Прибутковість кредитних відносин в економіці обумовлює не тільки необхідність повернення позичальником отриманих від держави бюджетних ресурсів, а й оплати їх за використання, що пов’язано з принципом платності.

Таким чином, розгляд змісту та принципів побудови бюджетного кредитування економіки дає змогу визначити його як форму фінансування видатків бюджету, що передбачає надання грошових коштів на поворотній і платній основах. Причому суб’єктами позикових відносин найчастіше виступають юридичні особи різних форм власності та видів діяльності, а в окремих випадках – органи місцевого самоврядування. Однак ключовим фактором, який визначає доцільність його надання, є важкий фінансовий стан підприємства або погіршення загальної кон’юнктури ринку. Будучи засобом підтримки життєво важливих для суспільного розвитку галузей економіки, дана форма фінансування видатків бюджету реалізується на преференційних умовах під низькі відсоткові ставки (коливаються в межах 5–15%) і на достатньо великий проміжок часу (від 20–25 та більше років).

Рис. 9.6. Загальні принципи надання бюджетних кредитів

Цілком логічним є те, що питання надання кредитів за рахунок бюджетних коштів особливої гостроти набувають у посткризовий період, коли народногосподарський комплекс тільки набирає обертів, а загальна економічна ситуація в країні відзначається надмірним рівнем інфляції, безробіття, дефіциту, внутрішнього та зовнішнього боргу. При цьому використання бюджетних позик має розглядатися як виключна міра. Зокрема, суб’єктами кредитних відносин повинні бути, з одного боку, підприємства стратегічно важливі для економічного розвитку країни, а з іншого – потенційно не привабливі для залучення приватних інвестицій.

В цілому напрями вдосконалення бюджетного кредитування економіки, які разом з поліпшенням інших форм фінансування видатків бюджету визначатимуть пріоритети її розвитку, зводяться до:

— створення на центральному рівні з відповідними осередками в адміністративно-територіальних одиницях спеціалізованих фінансово-кредитних установ, що відатимуть усіма питаннями бюджетних позикових відносин;

— формування загальнонаціональної політики бюджетного кредитування, що визначатиме дії Уряду, міністерств і відомств в сфері управління позичками за рахунок бюджетних коштів;

— прийняття законодавчого акта „Про бюджетне кредитування економіки”, що регламентуватиме питання механізму надання, використання, обслуговування та погашення бюджетних кредитів;

— встановлення нульової та диференційованих розмірів ставок за бюджетними кредитами в залежності від пріоритетів тієї чи іншої галузі економіки та фінансового стану підприємства;

— забезпечення повноцінної взаємозаміни окремих бюджетних видатків на економічну діяльність відповідними позиковими ресурсами за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Запропоновані заходи разом з посиленням моніторингу за процесом бюджетного кредитування економіки дадуть змогу забезпечити ефективне використання бюджетних коштів. Однак найголовнішим є те, що вони сприятимуть побудові реального сектору народногосподарського комплексу України, оскільки в повній мірі відповідають фундаментальним домінантам позикових відносин зарубіжних економік сучасного зразка.