6.2. Бюджетне вирівнювання та його особливості

Однією з основних проблем бюджетного федералізму та організації міжбюджетних відносин є здійснення бюджетного вирівнювання, яке полягає у збалансуванні бюджетів усіх рівнів та видів шляхом перерозподілу ресурсів всередині бюджетної системи. Бюджетне вирівнювання проводиться у кожній країні незалежно від її державного устрою – федеративного чи унітарного. Необхідність його здійснення спричинена надзвичайною різноманітністю соціально-економічних умов адміністративно-територіальних формувань, внаслідок чого у них формується різний за обсягами бюджетний потенціал, як сукупність бюджетних доходів, що в кінцевому підсумку зумовлює різні можливості у здійсненні бюджетних видатків.

Основними причинами відмінностей у бюджетній забезпеченості територій є: нерівномірність податкової бази із-за особливостей економіки регіонів, складу та структури господарських комплексів; відмінності у формуванні доходів громадян, в т. ч. рівень оплати праці; нерівномірне розташування об’єктів соціально-культурної сфери та інфраструктури, які утримуються з бюджетів; різні затрати та потреби в коштах для утримання бюджетних установ, спричинені природно-кліматичними, географічними, історичними та іншими чинниками.

Бюджетне вирівнювання покликане усунути зазначені відмінності у формуванні дохідної бази і створити передумови для відповідного фінансового забезпечення надання гарантованих Конституцією суспільних послуг усім громадянам незалежно від місця їхнього проживання. Суспільні послуги, які одержує населення за своїм складом та якістю не повинні суттєво відрізнятися у територіальному розрізі.

Поняття „вирівнювання” в українському законодавстві вперше з’явилося у 1995 році в Законі України „Про бюджетну систему України” (стаття 16). В даний час па практиці часто застосовуються поняття „фінансове вирівнювання” і „бюджетне вирівнювання”. У Бюджетному кодексі України також відсутнє визначення даного поняття, а застосовуються терміни „дотація вирівнювання” і „коефіцієнт вирівнювання”. Плутанина у використанні цих термінів спричинена відсутністю чіткого тлумачення поняття, яке свого часу не було здійснене у відповідних законодавчих актах.

Фінансове вирівнювання – це більш широке поняття, воно включає у себе як складову бюджетне вирівнювання. З’ясування суті і механізму здійснення фінансового вирівнювання, що його слід розглядати не лише як діяльність в межах бюджетної системи, пов’язану з перерозподілом бюджетних ресурсів. У широкому розумінні, фінансове вирівнювання відображає процеси політичного, економічного і соціального значення, за допомогою яких вирішуються загальнодержавні завдання щодо забезпечення динамічного зростання економіки, розвитку продуктивних сил, покращення добробуту населення, усунення розбіжностей в рівнях розвитку окремих територій, фінансового забезпечення місцевого самоврядування, вирішення національних проблем тощо. Все це надає фінансовому, а в його складі бюджетному вирівнюванню виняткового значення і зумовлює його особливе місце у бюджетній системі, і в тому числі у міжбюджетних відносинах.

Використовуються два типи бюджетного вирівнювання – вертикальне і горизонтальне. Вертикальне бюджетне вирівнювання передбачає розподіл доходів і видатків між бюджетами різних рівнів, який проводиться відповідно до розмежування функцій і повноважень між органами державної влади і управління та органами місцевого самоврядування. Розподіл видаткових повноважень між бюджетами зумовлює певне розмежування між ними дохідних джерел, що необхідно для забезпечення бюджетів достатньою фінансовою базою для здійснення покладених на них повноважень. Таким чином основною метою вертикального бюджетного вирівнювання є збалансування доходів і видатків бюджетів усіх рівнів та видів.

Горизонтальне бюджетне вирівнювання передбачає вирівнювання видатків однотипних місцевих бюджетів (наприклад обласних, міських, селищних, сільських) в територіальному аспекті. В кінцевому підсумку основною метою горизонтального бюджетного вирівнювання є забезпечення громадян всієї країни однаковим рівнем суспільних послуг, які надаються за рахунок бюджетних коштів. Стосовно населення фінансово менш забезпечених громад мова може йти про забезпечення надання на однаковому мінімально необхідному рівні передбачених Конституцією суспільних послуг.

Виняткове значення бюджетного вирівнювання для досягнення позитивної економічної динаміки в країні, реалізації завдань регіональної політики, забезпечення соціальної справедливості і політичної стабільності в суспільстві зумовлює доцільність дотримання наступних підходів при його здійсненні:

— перш за все необхідно враховувати об’єктивно існуючі розбіжності в економічному та соціальному розвитку регіонів, окремих населених пунктів, особливості їх місцезнаходження, природно-кліматичні, екологічні, демографічні та інші умови, які спричинюють диференціацію бюджетних видатків;

— механізм бюджетного вирівнювання повинен бути узгоджений із визначеними у чинному законодавстві цілями та пріоритетами регіональної політики, враховувати встановлені критерії та перелік депресивних територій країни, які потребують додаткових фінансових ресурсів;

— вирівнюванню видатків місцевих бюджетів повинно передувати вирівнювання їх дохідної бази, як необхідної передумови для створення рівних можливостей функціонування всіх територіальних громад, тобто для здійснення ними однакових видатків;

— важливим елементом механізму бюджетного вирівнювання є ступінь вирівнювання доходів місцевих бюджетів, яку доцільно встановити з метою забезпечення заінтересованості органів місцевого самоврядування у збільшенні дохідних джерел;

— кінцевою метою вирівнювання видатків бюджетів органів місцевого самоврядування повинно бути забезпечення надання суспільних послуг населенню кожної територіальної громади на єдиному рівні, який гарантується законами країни.

Вирішення завдань бюджетного вирівнювання досягається за допомогою певної системи форм і методів державної підтримки, проте центральне місце в ній займають процедури бюджетного регулювання і фінансової допомоги територіям у вигляді бюджетних трансфертів. Цілі бюджетного вирівнювання реалізуються в процесі формування механізмів надання фінансової допомоги місцевим бюджетам Вихідною умовою забезпечення ефективності даних механізмів є застосування єдиних, прозорих, науково обґрунтованих підходів щодо державної фінансової підтримки розвитку територій.