5.2. Бюджетне планування, його зміст, завдання, принципи та етапи

За змістом бюджетне планування – це особлива сфера фінансової діяльності держави, пов’язана з обґрунтуванням певних управлінських рішень у сфері бюджету стосовно фінансового забезпечення запланованих заходів, тобто це специфічна сфера управління. За формою бюджетне планування виступає в якості процесу складання, розгляду і затвердження основного фінансового плану державного бюджету.

Важливими аспектами, що розкривають суть бюджетного планування є його об’єкт, мета, суб’єкти та предмет. Так, об’єктом бюджетного планування виступає фінансова діяльність держави, пов’язана з виконанням покладених на неї функцій. Метою – складання та затвердження державного бюджету і місцевих бюджетів, що складають бюджетну систему України. Суб’єктами бюджетного планування є органи державної влади та місцевого самоврядування, які беруть безпосередню участь у процесі складання, розгляду і затвердження бюджетів. Предметом бюджетного планування виступають грошові відносини, що виникають у процесі розподілу, а також перерозподілу ВВПі національного доходу та безпосередньо пов’язані з формуванням, використанням централізованих фондів грошових коштів на всіх рівнях управління.

Бюджетне планування ґрунтується на таких принципах:

— наукової обґрунтованості, згідно з яким розрахунок планових показників бюджету повинен базуватися на основі певних методик з урахуванням попереднього досвіду, використанням економіко-математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого з них;

— комплексності, який полягає у єдності фінансової політики та бюджетної політики держави, єдиній методології бюджетних розрахунків;

— безперервності, який передбачає взаємозв’язок перспективних, поточних і оперативних планів;

— стабільності, що означає незмінність показників бюджетних планів;

— оптимальності, який потребує найбільш раціонального використання усіх бюджетних ресурсів.

Результатом бюджетного планування є розрахунок фінансових показників, які відображають формування, розподіл і використання бюджетних ресурсів та втілюються у спеціальних документах.

У концептуальному плані бюджетне планування включає:

— бюджетне прогнозування (перспективне планування) – дослідження та розробка на довготермінову перспективу ймовірних шляхів розвитку ситуації у сфері бюджетних ресурсів держави, які забезпечують стабільне фінансове положення держави у майбутньому (перспективні плани складають на період, більший одного року);

— поточне бюджетне планування – процес визначення майбутніх доходів та напрямів використання бюджетних ресурсів, що має на меті реалізацію бюджетної стратегії в більш короткостроковому періоді);

— оперативне бюджетне планування – процес синхронізації у часі грошових надходжень і витрат бюджету з метою реалізації поточних бюджетних планів і конкретизації їх показників.

Завдання бюджетного планування:

— комплексний підхід до визначення основних параметрів економічного і соціального розвитку в тісному взаємозв’язку з наявними бюджетними можливостями;

— органічний зв’язок бюджетного планування з планами соціально-економічного розвитку держави та регіонів, між прогнозними та поточними бюджетними планами;

— демократизація бюджетних відносин, тобто під час планування необхідно враховувати оптимальні зв’язки між державним і місцевими бюджетами, а також між ланками місцевих бюджетів;

— пріоритетне значення бюджетного планування у всій сукупності фінансових планів;

— наукове обґрунтування планів, що передбачає реальність прогнозних розрахунків, їхню економічну обґрунтованість;

— застосування єдиної методології щодо проведення бюджетних розрахунків;

— раціональне визначення джерел мобілізації бюджетних ресурсів і оптимальний їх перерозподіл через ланки бюджетної системи;

— створення необхідних резервів для забезпечення безперервності бюджетного процесу.

У процесі здійснення бюджетного планування необхідно:

— забезпечити необхідні макроекономічні пропорції розвитку держави;

— виявляти реальні джерела надходжень за усіма напрямами та всіма платниками податків та зборів по всіх бюджетних рівнях;

— ефективно розподілити за напрямами та між регіонами бюджетні видатки;

— сприяти найбільш ефективному використанню бюджетних коштів галузями народного господарства;

— забезпечити мінімальний рівень соціальних потреб;

— утворити необхідні соціальні резерви, які використовуються на планові й позапланові заходи;

— передбачити в системі здійснення бюджетних платежів можливість прозорого бюджетного контролю.

У процесі бюджетного планування виявляється загальна потреба держави у грошових коштах, необхідних для виконання заходів соціально-економічного розвитку суспільства.

Основними факторами які впливають на можливості формування доходів бюджетів і безпосередньо враховуються при їх плануванні є наступні:

— номінальний розмір ВВП та прогнозні рівні його зростання;

— індекс споживчих цін та індекс цін виробників;

— середньомісячна заробітна плата;

— сальдо торговельного балансу та валютний курс;

— доходи населення.

Планування доходів бюджету здійснюється за допомогою таких методів: прямого розрахунку, нормативного, коефіцієнтів, аналітичного, екстраполяції. Основою кожного з цих методів є економічний аналіз, завдяки якому визначається рівень виконання бюджетних показників за минулі періоди та чинники, що впливали на них.

Метод прямого розрахунку полягає у здійсненні детальних планових розрахунків кожного елементу доходів бюджету. Планування ведеться за алгоритмом, який відбиває формування цього показника. Наприклад, планування акцизного податку передбачає здійснення розрахунків по кожному виду підакцизних товарів. Метод прямого розрахунку є досить трудомістким, потребує значного інформаційного забезпечення, але саме він є найнадійнішим і най достовірнішим. Як правило, саме цей метод використовується при плануванні проекту бюджету на один рік.

Нормативний метод передбачає планування окремих показників на основі встановлених нормативів. Однак використання лише одного цього методу не є досконалим, оскільки встановленні нормативи потребують постійного перегляду й уточнення.

Сутність аналітичного методу полягає в тому, що визначається не загальна величина того чи іншого показника, а його зміна в плановому періоді під впливом певних факторів порівняно з базовим періодом. Такий метод має відносно точний характер і не потребує значних витрат часу.

Метод екстраполяції ґрунтується на визначенні бюджетних показників на основі встановлення стійкої динаміки їх розвитку. Розрахунок бюджетних показників здійснюється на основі досягнутого рівня в попередньому періоді і його коригування на стабільний розвиток країни. У процесі щорічного бюджетного планування екстраполяцію використовують як допоміжний засіб для попередніх розрахунків, оскільки цей метод має значні недоліки. По-перше, він не дає змоги врахувати можливості значного збільшення чи зменшення бюджетних доходів, різне зростання чи зменшення виробничих показників, зміни у податковому законодавстві. По-друге, він негативно впливає на економічне використання бюджетних коштів, оскільки їх планування здійснюється виходячи з досягнутого в попередньому році рівня.