4.5. Бюджетні права в Україні, їхня характеристика

В економічній літературі широко застосовується термін „бюджетні права” для характеристики статусу органів державної влади й управління щодо бюджетного процесу. В цьому разі йдеться про права особливого змісту, що за юридичними властивостями відрізняються від прав, якими наділені суб’єкти інших галузей права (наприклад, цивільного). Ці особливості полягають у тому, що бюджетні права за юридичними характеристиками зближуються з обов’язками, значною мірою одночасно є і обов’язками (наприклад, право затверджувати бюджет, право розподіляти бюджетні кошти). Отже, в більшості випадків бюджетне право і обов’язок об’єднані в одному повноваженні, що відображає нерозривність прав і обов’язків суб’єктів бюджетного права.

Бюджетне право – це сукупність юридичних норм, що регулюють діяльність органів державної влади й управління щодо складання, розгляду, затвердження та виконання бюджету. Основу бюджетно-правового статусу державних органів влади і їхніх територіальних підрозділів становить право на самостійний бюджет. Бюджетно-правовий статус державних і місцевих органів влади узагальнено становить сукупність таких прав:

— право на власний бюджет;

— право на отримання бюджетних доходів і зарахування їх до складу цього бюджету;

— право на використання бюджетних коштів на потреби держави, місцевих органів влади за призначенням;

— право розподілу бюджетних доходів між бюджетами певної території;

— право утворення і використання в межах бюджету цільових або резервних фондів.

Отже, основними способами правового регулювання виступають:

— дозвіл – надання особам права на власні активні дії;

— заборона – покладання на осіб обов’язку утримуватися від вчинення дій певного роду;

— позитивне зобов’язування – покладання на осіб обов’язки до активної поведінки.

Наука бюджетного права виконує наступні функції: загальнотеоретичну, аналітичну, критичну, конструктивну і виховну.

Загальнотеоретична функція полягає в її призначенні сприяти розвитку юридичної науки і науки про суспільство, державу і економіку (наприклад, сприяти розвитку науки державного управління, загальної теорії фінансів).

Аналітична функція науки бюджетного права полягає в класифікації та систематизації діючих правових норм.

Значення критичної функції науки бюджетного права полягає у виявленні недоліків чинного законодавства та прогалин позитивного права у сфері фінансової діяльності, встановлення невідповідності правових норм реаліям економічної дійсності, завданням державного регулювання економіки та інтересам держави. У широкому сенсі слова ця функція спрямована на підвищення ефективності норм чинного законодавства.

Нарешті конструктивна функція науки бюджетного права сприяє утворенню нових норм і правових інститутів, а виховна – дисциплінує учасників бюджетного процесу.

Всі функції бюджетного права взаємозалежні і як би витікають одна з одної. Крім того, наука бюджетного права розвивається в рамках юридичної науки, тому тісно взаємопов’язана і активно використовує передові наукові досягнення теорії права і держави, фінансового, банківського, адміністративного, конституційного, цивільного, підприємницького права та інших галузей права.

Бюджетна ініціатива – це право членів законодавчого органу вносити зміни в представлений виконавчою владою проект бюджету. Користуються такими правами народні депутати, депутати місцевих рад і Президент України.

Бюджетні права органів державної влади та управління розподілені таким чином:

— Верховна Рада України як найвищий орган законодавчої влади ухвалює закони, в т. ч. із фінансових питань, приймає Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період, затверджує Державний бюджет України та вносить зміни до нього, здійснює контроль за його виконанням, визначає перелік податків і зборів, а також засади внутрішньої та зовнішньої політики України;

— Президент України як голова держави створює у межах коштів, передбачених Державним бюджетом, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби, підписує закони, ухвалені Верховною Радою, в т. ч. з фінансових питань має право вето щодо ухвалених Верховною Радою законів із подальшим їхнім поверненням на повторний розгляд у Верховну Раду.

Рахункова Палата Верховної Ради України здійснює:

— організацію і контроль за своєчасним виконанням дохідної та видаткової частин Державного бюджету України, за витрачанням бюджетних коштів, у т. ч. коштів державних цільових фондів за обсягами, структурою та їхнім цільовим призначенням;

— контроль за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргів України;

— визначення ефективності та доцільності використання державних коштів, валютних і кредитно-фінансових ресурсів.

Отже, Рахункова Палата Верховної Ради України виступає в ролі експертного органу Верховної Ради України, даючи відповідні висновки і рекомендації з питань фінансової діяльності органів управління.

Кабінет Міністрів України як найвищий орган виконавчої влади:

— забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки, культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

— організовує розробку проекту закону про Державний бюджет на відповідний рік і забезпечує його виконання;

— приймає рішення про використання коштів Резервного фонду Кабінету Міністрів України.

Міністерство фінансів як центральний орган виконавчої влади, підвідомчий Кабінету Міністрів України:

— складає проект Державного бюджету України;

— організовує виконання Державного бюджету України;

— проводить методичну роботу з питань бюджетного планування;

— розробляє стратегію щодо внутрішніх і зовнішніх запозичень держави, погашення та обслуговування державного боргу;

— контролює виконання Державного бюджету України, складає звіт про його виконання;

— розробляє пропозиції щодо удосконалення податкової політики тощо.

Державна фінансова інспекція України здійснює державний контроль за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, за станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів, а також розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у майбутньому.

Державна казначейська служба України здійснює:

— організацію касового виконання Державного бюджету України і місцевих бюджетів та контроль за цим процесом;

— управляє наявними коштами державного і місцевих бюджетів, у т. ч. в іноземній валюті, та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, установлених на відповідний період;

— фінансує видатки Державного бюджету України і місцевих бюджетів;

— веде облік касового виконання державного і місцевих бюджетів та складає звіт про їхнє виконання;

— управляє державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;

— здійснює розподіл між Державним бюджетом України та бюджетами АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України;

— розробляє нормативно-методичні документи з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов’язковими для всіх підприємств, установ і організацій, що використовують бюджетні кошти.

Державна податкова служба здійснює:

— контроль за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів;

— розробку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства, приймає нормативні акти і методичні рекомендації з питань оподаткування;

— проводить роз’яснювальну роботу серед платників податків з питань оподаткування;

— здійснює попередження та розкриття злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування.

Органи місцевого самоврядування:

— самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети;

— самостійно розпоряджаються коштами місцевих бюджетів, визначають напрямки їхнього використання;

— використовують вільні бюджетні кошти, додатково отримані в процесі виконання місцевих бюджетів;

— мають право випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери, а також отримувати кредити в банківських установах;

— можуть бути гарантами при наданні кредитів підприємствам і установам, що належать до комунальної власності.

Правове призначення та функціонування бюджету полягає в тому, що він надає органам влади, які його затверджують, можливість вищого постійного керівництва в галузі фінансової діяльності держави та місцевого самоврядування, контролю виконавчих і розпорядчих органів влади, які складають і виконують бюджет.