3.2. Соціально-економічні наслідки та види бюджетного дефіциту

Бюджетний дефіцит є балансуючою статтею бюджету, що засвідчує необхідність залучення додаткових джерел фінансування окремих державних видаткових програм понад наявні постійні надходження. Це складне економічне явище, у якому віддзеркалюються різні аспекти соціально-економічного розвитку суспільства, ефективність економічної політики держави. Він має різні прояви, характеризується розмаїттям причин, чинників і наслідків.

Розгляд причинно-наслідкових зв’язків в системі дефіцитного фінансування державної діяльності дає підстави говорити про комплекс макрофінансових ефектів, які дестабілізують економічну ситуацію в країні, а їх характер безпосередньо залежить від методу покриття бюджетного дефіциту і напрямів використання коштів.

Бюджетний дефіцит має різні прояви, а тому його характеристику варто проводити за різними ознаками (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Класифікація бюджетного дефіциту

Класифікаційна ознака	Види бюджетного дефіциту
За терміном виникнення	Плановий Звітний
За формою вияву	Відкритий Прихований
За причинами виникнення	Вимушений Свідомий
За спрямуванням коштів	Активний Пасивний
За визначенням складових частин дефіциту	Фактичний Структурний Циклічний
За терміном дії	Тимчасовий (касовий) Стійкий

За терміном виникнення розрізняють плановий і звітний бюджетний дефіцит. Плановий дефіцит затверджується законом про Державний бюджет України, тобто це дефіцит бюджету відповідно до основного фінансового плану держави. Звітний бюджетний дефіцит – це фактичний обсяг дефіциту, який складається у процесі виконання бюджету і фіксується у річному звіті про виконання Державного бюджету України. Величина планового і фактичного дефіцитів, як правило, не співпадають.

За формою вияву розрізняють відкритий і прихований бюджетний дефіцит. Відкритий дефіцит – це офіційно зафіксований стан бюджету у законі про Державний бюджет України на плановий рік чи у рішеннях сесій місцевих рад про відповідний місцевий бюджет. Прихований бюджетний дефіцит формується в результаті свідомих чи несвідомих (низький рівень прогнозно-планової роботи) маніпулювань доходно-видатковими параметрами бюджету (завищення планових обсягів доходів, включення до складу бюджету доходів з недостовірних джерел). На практиці можливе поєднання зазначених видів дефіциту, коли власне дефіцит не виділяється, а бюджет містить статті доходів, що фактично є джерелами його фінансування.

Одним з різновидів прихованого дефіциту бюджету є квазіфіскальний дефіцит. Формується у результаті фінансування державними установами, підприємствами, центральним банком програм, що не є економічно необґрунтованими або ж для держави є вимушеними, але водночас збитковими. Такі програми здебільшого є відкладеними у часі бюджетними зобов’язаннями, тобто перенесеними на майбутнє витратами бюджету, які не враховуються в поточній бюджетній звітності. Наявність прихованого дефіциту бюджету є негативним і небезпечним для суспільства явищем, оскільки фальсифікує показники основного фінансового плану країни та можливості держави.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим. Вимушений дефіцит є наслідком стихійних лих, воєн, економічної кризи, супроводжується дефіцитом фінансових ресурсів, якого уникнути неможливо. Свідомий бюджетний дефіцит є результатом проведення державою політики позикового фінансування. За таких обставин відбувається зміщення акцентів у фіскальній політиці в бік державного кредиту, обмеження рівня оподаткування і фінансування частини видатків за рахунок запозичень.

За спрямуванням коштів розрізняють активний і пасивний бюджетний дефіцит. Якщо бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, він об’єктивно набирає активної економічної форми, якщо ж до законів інфляції – пасивної. Активний бюджетний дефіцит пов’язаний із збільшенням державних капітальних вкладень. Дає змогу підштовхнути подальший розвиток економіки і зростання капіталу. Пасивний бюджетний дефіцит виникає як результат різкого зниження курсу національної валюти і сам стає джерелом інфляційних процесів в країні

За критеріями визначення складових частин бюджетного дефіциту виділяють: фактичний, структурний і циклічний дефіцити. Фактичний дефіцит є зовнішнім виявом розбалансованості дохідної та видаткової частин бюджету, а структурний і циклічний – його внутрішніми складовими. Якщо фактичний дефіцит відображає реальні доходи і видатки бюджету та дефіцит за відповідний рік, то структурний – дефіцит за умов повної зайнятості, а циклічний – результат дії „вмонтованих стабілізаторів” економіки в умовах зміни фаз ділового циклу.

За термінами дії бюджетний дефіцит, поділяється на стійкий і тимчасовий. Стійкий дефіцит існує у довгостроковому періоді, а тимчасовий – у короткостроковому і, як правило, пов’язаний з касовими розривами у бюджеті.

Отже, бюджетний дефіцит – складне явище, сповнене причинно-наслідкових зв’язків, що відображає суперечності інтересів окремих соціальних груп. Як наслідок, ставлення до дефіциту не може бути однозначним. Зрозуміло, будь-яка країна прагнула б мати збалансований бюджет. З іншої сторони, в умовах коливань ділового циклу та економічної кризи, коли держава змушена стимулювати економічний розвиток, дефіцитне фінансування може бути виправданим.