Тема 4 Як діяти в ситуації ризику?

Мета:

розвивати навички визначення ситуацій ризику;

протистояння соціальному тиску; відмови.

Ключові поняття: ризикована поведінка, негативний вплив оточення, аргументована відмова, відповідальна поведінка, соціальний тиск.

Тривалість: З год.

Заняття 14

Необхідно мати: фліп-чарт, фломастери, маркери, папір А4, роздатковий матеріал, скотч, плакати «Правила роботи групи»

1.Привітання. Знайомство (10 хв)

2.Правила (5 хв)

3 Вступ (5 хв)

Педагог-тренер повідомляє про початок роботи за новою темою: «Як діяти в ситуаціях ризику?». Основний зміст заняття присвячено питанням:

• що таке ситуації ризику;

• як протистояти тиску.

4.Вправа «Очікування» (10 хв)

5. Мозковий штурм «Ситуації, в яких є ризик зашкодити своєму здоров’ю» (10 хв)

Мета: створити умови для самостійного усвідомлення учасниками, що є багато ситуацій, які можуть містити загрозу для здоров'я.

Хід вправи

Педагог-тренер роздає, учасникам по декілька стікерів і пропонує самостійно записати на них свої варіанти ситуацій, в яких є загроза для здоров'я. Тривалість - 3-5 хв.

Після закінчення роботи учасники зачитують варіанти і наклеюють стікери на фліп-чарт. Педагог-тренер узагальнює отриману інформацію.

До уваги педагога-тренера

Важливо зробити висновок, що такі ситуації потребують відпові­дального ставлення, відповідальних рішень і поведінки, а часто - вміння протистояти.

6. Вправа «Хто сильніший?» (20 хв)

Мета: реалізувати позитивні з точки зору протистояння соціальному тиску форми поведінки. Усвідомити внутрішню слабкість позиції людини, яка щось наполегливо пропонує.

Хід вправи

Гру можна проводити у «трійках», тобто об'єднавши учасників у підгрупи по троє, а можна за технікою, відомою як «Акваріум», коли з групи будь-як обирається троє учасників, кожний з яких отримує свою роль. Вони сідають всередині кола з інших учасників і розігрують ситуацію, інші виконують роль спостерігачів.

Можливі ролі для «акторів»:

а) підліток, який щось пропонує зробити, намагається нав'язати щось (краще, якщо це буде в темі занять);

б) підліток, до якого звернена пропозиція першого, і який намагається певним чином уникнути цієї пропозиції;

в) головний спостерігач (у випадку, коли всі учасники розбиваються на «трійки», - просто спостерігач).

Розігрування відбувається експромтом (тобто часу на підготовку практично не дається - не більше 1 хв на те, щоб усвідомити суть ситуації).

Після розігрування сценки проводиться «деролізація» «акторів»: педагог-тренер наголошує, що вони вже не є тими, кого грали, а знову стали самими собою; пропонує подякувати всім, хто грав, за отриманий учасниками тренінгу досвід.

Обговорення проводиться так: спочатку висловлюються ті, хто виконували ролі, потім - спостерігачі.

Запитання для обговорення:

• які форми поведінки, слова, переконання героїв допомагали їм, а які заважали?

• що було найвдалішим, а що - не дуже?

• чим би, на ваш погляд, ця ситуація закінчилася ?

До уваги педагога-тренера

Треба звернути увагу на такі висловлювання; «ще би крапельку, і той, хто нав'язував, одержав би перемогу», «якщо би він запропонував не так, а от так...», «як би він навів ще такий аргумент...».

Доцільним може бути запитання про те, кого в модельованій ситуації хотілося підтримати, які ідеї хотілося запропонувати. Важливо звернути увагу на те, що наше бажання допомогти, підтримати того, хто нав'язує, пов'язане не з добрими чи поганими намірами, а з неусвідомленим бажанням допомогти.

А кому насамперед ми намагаємося допомогти? Тому, хто цього потребує! А потребує допомоги внутрішньо сильний чи слабкий? - Зрозуміло, що слабкий!

Таке відкриття дуже важливе для усвідомлення учасниками внутрішньо слабкої, невпевненої позиції тих, хто настирливо пропонує нав'язує будь-що. Вони не мають вибору, а ті, на кого спрямована пропозиція, вмовляння, такий вибір завжди мають! Усвідомлення цього може сильно закріпити позицію підлітка, який обирає для себе відмову від будь-якої ризикованої пропозиції.

Крім того, важливим є висновок про те, яка поведінка ефективніша - впевнена чи невпевнена. Сильна позиція полягає у впевненому висловлюванні своєї думки, рішення, переконання, або ж відчутті цієї позиції. При цьому не обов'язково наполягати і переконувати будь-кого у будь-чому.

7.Рольова гра «Як показати свою незгоду?» (20 хв)

Мета: формувати навички відмови в ситуаціях провокування.

Хід гри

Учасники об'єднуються в пари і розподіляють ролі: «того, хто підбурює (підбурювача)» і «того, хто відмовляється (відмовлювача)». «Підбурювач» записує своє умовляння на папірці. Зміст написаного відомий тільки «підбурювачу» і може стосуватися будь-якої життєвої ситуації. Наприклад, може йтися про пропозицію піти на концерт відомого співака, прогуляти заняття, спробувати щось невідоме тощо.

Після того, як всі визначилася зі змістом своїх «підбурювань», ситуації розігруються одночасно всіма учасниками.

Невербально «підбурювач» наполягає на своєму запрошенні, його мета - змусити партнера прийняти пропозицію. Завдання іншого учасника - зрозуміти партнера, прийняти своє рішення і також невербально «висловити» його.

Час на розігрування - 3 хв. Після закінчення зачитується текст, написаний на папірці. Якщо дозволяє час, можна ще раз зіграти, помінявшись ролями. Наступний крок - обговорення за питаннями:

• чи важко було «підбурювати»?А відповідати?

• в чому полягала складність для «підбурювача», а в чому — для «відповідача» ?

Важливий висновок: наполягати нерідко значно складніше, ніж відмовити (особливо в ситуаціях, коли пропозиція неприємна, небезпечна тощо). Наполягати, пропонувати потребує значно більше ресурсів, умінь, винахідливості (людина начебто залежить від рішення свого опонента), а для того, щоб відмовити, достатньо лише впевнено похитати головою.

8. Підсумки (5 хв)