3. План рахунків. Обліковий цикл. П(с)бо №2 «Баланс»

Бухгалтерський облік здійснюється шляхом реєстрації і відображення всіх господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

Для кожного об'єкту обліку в Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (надалі План рахунків) передбачено окремий рахунок.

Під Планом рахунків розуміють систематизований перелік рахунків, який визначає організацію всієї системи бухгалтерського обліку на підприємствах, в організаціях і установах з метою одержання інформації, необхідної для управління і складання фінансової звітності.

Діючий План рахунків затверджено наказом Міністерства фінансів України 30.11.99р. № 291 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999р. за № 892/4185 (див. додаток А).

Він є обов'язковим для всіх підприємств і організацій України. Всі рахунки в Плані рахунків згруповані в 10 однорідних класів (з 0 по 9).

Структура Плану рахунків органічно пов'язана зі структурою Балансу і Звіту про фінансові результати. Рахунки з 1 по 6 клас пов'язані з Балансом і називаються балансовими. Нульовий клас - це позабалансові рахунки. А ось рахунки 7-9 класів не відображаються в Балансі. На них обліковуються витрати і доходи підприємства. Якщо рахунки 1-6 класу можна назвати реальними, то рахунки 7-9 класу - нереальні, або номінальні (небалансові). Вони в кінці звітного періоду закриваються на рахунки фінансових результатів, які, в свою чергу, закриваються на рахунок "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. Тобто рахунки 7-9 класів пов'язані зі Звітом про фінансові результати.

В процесі обліку здійснюється реєстрація господарських операцій, групування та узагальнення даних. Це дозволяє за будь-який період часу мати наступну інформацію:

1. Скільки активів надійшло на підприємство, а скільки вибуло, тобто формується інформація про зміни в активах (як в оборотних, так і в необоротних). Це дозволяє при наявності даних про активи на початок періоду отримати інформацію про величину активів на кінець періоду. Більша частина господарських операцій - це операції з активами.

2. Як змінились зобов'язання (пасиви), і яка їх величина на кінець періоду.

Операції з активами і пасивами часто безпосередньо не впливають на формування фінансового результату діяльності підприємства, тобто вони не збільшують витрати і доходи, a пов'язані, в основному, з формуванням матеріальних і фінансових ресурсів. Наприклад, підприємство отримує від постачальника сировину. В результаті такої операції збільшується актив підприємства, його матеріальні ресурси (запаси на складі сировини) і збільшується заборгованість постачальнику. Але ні витрати, ні доходи підприємства від цієї операції не зміняться.

Таким чином, всі господарські операції на підприємстві в обліку можна розділити на дві групи:

1 - ті, які не впливають на визначення фінансового результату;

2 - ті, які впливають на визначення фінансового результату.

Для аналітичних цілей витрати обліковуються на кількох однотипних рахунках залежно від виду витрат. Доходи також обліковуються на кількох рахунках доходів залежно від виду доходу.

Проте, для виявлення фінансового результату (суми прибутку або збитку) величини доходів і витрат порівнюються між собою на рахунку фінансових результатів. Рахунок "Фінансові результати" призначений лише для визначення фінансового результату, a отриманий результат обліковується на рахунку "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. Рахунки витрат, доходів і фінансових результатів обов'язково закриваються в кінці облікового циклу (в кінці звітного періоду).

Закриття цих рахунків забезпечує:

1 - визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період;

2 - готовність їх до початку облікового циклу: на початку нового облікового циклу всі вони не повинні мати залишків, що в свою чергу дозволяє визначити фінансовий результат діяльності підприємства в насіупному звітному періоді.

Обліковий цикл складається з наступних етапів:

1. Аналіз операцій на основі первинних документів.

2. Реєстрація операцій в журналі реєстрації.

3. Запис операцій на відповідних рахунках.

4. Закритгя небалансових рахунків.

5. Складання оборотно-сальдової відомості.

6. Запис оборотів і підрахунок сальдо за рахунками в Головній книзі.

7. Складання фінансової звітності.

При відображенні в бухгалтерському обліку будь-якої господарської операції бухгалтер вирішує три головні моменти:

1. Момент визнання. Тобто бухгалтер повинен знати, коли згідно з правилами, встановлених в бухгалтерському обліку, необхідно відобразити господарську операцію на рахунках бухгалтерського обліку і коли провести списання.

2. Класифікація. Від правильної класифікації господарської операції, розуміння її змісту залежить правильність її відображення на відповідних рахунках.

3. Оцінка. Треба розуміти, за якою оцінкою необхідно оприбутковувати об'єкт обліку в момент його появи і як відобразити зміну в оцінці, яка склалася на дату балансу.

В результаті бухгалтерського обліку формується інформація про величину активів, капіталу і зобов'язань на підприємстві. Ця інформація подається зовнішнім користувачам в формі Балансу №1, який ще називають Звітом про фінансовий стан підприємства.

Фінансовий стан підприємства можна характеризувати тільки на якийсь момент: на З1 грудня, 30 червня і т.д., тому Баланс називають моментною формою звітності.

Фінансовий стан підприємства характеризується наявністю економічних ресурсів, які є на підприємстві, і за рахунок чого сформовані ці ресурси (джерела активів).

Інформацію, яка наводиться в балансі, можна представити у вигляді балансового рівняння: А = К + 3

Баланс поділяється на:

- актив балансу - система показників, яка відображає склад засобів підприємства, що об’єднані у якісно однорідні групи,

- пасив балансу – система показників, що відображають джерела утворення та цільове призначення засобів підприємства, що об’єднані у якісно однорідні групи.

Додаткову інформацію користувач може отримати з інших форм звітності, в тому числі зі Звіту про фінансові результати.

Звіт про фінансові результати (Ф.2) є інтервальним, тобто він показує результати діяльності за рік, за квартал і т.д., тобто за період. Він є дуже корисним для інвесторів, як теперішніх, так і потенційних. Звіт про фінансові результати є джерелом інформації про величину прибутку (збитку), отриманого за рік, 9 місяців, півріччя або за квартал. Користувачі на підставі інформації цього звіту приймають рішення про доцільність вкладення капіталу в підприємство.

В П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" зазначено, що метою складання цього звіту є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Інформація в Звіті про фінансові результати представляється в трьох таблицях-розділах:

Розділ 1 - Фінансові результати;

Розділ 2 - Елементи операційних витрат;

Розділ 3 - Розрахунок показників прибутковості акцій.

Всі форми звітності затверджуються органами статистики (а фінансові звіти ще і МФУ), які надають кожній формі номер. Так Баланс зареєстрований як форма 1(Ф.1). очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.